Савченко у Львові знудилася від презентації своєї громадської платформи і втекла від ЗМІ (репортаж)

До Львова 27 грудня приїхала народна депутатка України Надія Савченко. Сьогодні вона безпартійна, утім ще донедавна її ім’я було у списках «Батьківщини».

У місто Лева народна обраниця завітала разом із двома однодумцями, аби презентувати новостворену громадянську платформу «РУНА» («Рух українського народу»).

Про те, що саме покладено в основу платформи, хто її фінансує та чи варто очікувати на появу нової політичної партії на чолі з Надією  Савченко — у нашому репортажі.

***

— Не можна туди заходити! Там іде прес-конференція! Тільки для журналістів! — криком звертається співробітниця «Прес-клубу» до кількох чоловіків у поважному віці, які скупчилися біля входу.

— Так ми ж тільки хочемо дещо спитати. Ну як не можна? Ми на хвилинку, — трохи ніяковіючи каже невеличкого зросту чоловік, переминаючи у руках шапку і топучучись з ноги на ногу.

— Кажу ж, не можна! Тільки журналісти! – крикнула жінка і гримнула дверима перед нашим носом.

Чоловіки і далі продовжують тихенько обурюватися, я ж смикаю кілька разів за ручку і після виголошення паролю: «Інформаційна агенція Дивись.info» проходжу до зали. Тут не проштовхнутися. В око одразу впадає добра десятка операторів з камерами, фотокореспондентів із відповідною технікою, диктофонів. Надія Савченко якраз починає. Збоку від неї світиться екран, на який проектується назва прес-конференції «Концепція системних змін України як унітарної децентралізованої республіки».

«Втративши два життя і вийшовши, вирвавшись з в’язниці, я побачила, що система, яка на даний час встановилася в Україні, вона знищила всі цінності Майдану. 2 серпня я дала прес-конференцію, в якій назвала п’ять пунктів справжньої нової системи, те, за що дійсно стояв Майдан і те, що дасть позитивний результат для України. Ці пункти залишилися непочуті журналістами, але почули їх деякі люди, які захотіли доєднатися. Першим із цих людей був якраз Теодор Дяків, — народна депутатка вказує на сивого чоловіка по праву руку від неї та переводить свій погляд, схоже, на папірець, який тримає на столі. — Народна група «Народний суверенітет», у минулому старший науковий співробітник Національного університету «Львівська політехніка», на даний час підприємець і громадський діяч. Має багато винаходів і статей…. Другою такою людиною, яку я сьогодні запросила, є Назар Мухачов. Громадська організація «Українське козацьке військо», закінчив механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, друга вища освіта — юридична, Київський університет внутрішніх справ», — все це Надія Савченко читає з аркуша, іноді запинаючись.

Сьогодні у Львові вона представляє «громадську платформу».

«Це не буде політичний проект. Партія — це усього лише механізм. І вона у нас з’явиться тоді, коли це буде потрібно. На даний час, це просто природнє об’єднання людей, які чують саму суть, саму ідею, а не якісь лозунги і якийсь популізм», — опустивши очі в папірець, під спалахи фотокамер і відповідне клацання техніки, продовжує декламувати Савченко. — «Сьогодні ми представляємо вам громадську платформу «РУНА» — це рух українського народу, активних, мислячих українців. Це реформи українського народу заради зміни системи, справжньої зміни системи. Це революція українського народу, як виняткова вимога Революції Гідності».

Тут Савченко замовкає, разом із нею замовкають і клацання фотоапаратів. У повноцінній тиші чутно, як вона перегортає сторінку, і потім, вибачившись, продовжує знову говорити про зміни у системі, звертаючись до відчуттів автентичної душі українця. Згодом передає слово сивому чоловікові, перед яким стоїться табличка «Теодор Дяків».

«Дуже часто ми чуємо про те, що систему потрібно змінити, зламати, дехто навіть говорить про те, що її треба знищити, але по суті сьогодні рідко хто розуміє, що таке політична система…» — тоном, притаманним викладачу зі стажем у кількадесят років викладання, із завченою манерою у голосі, почав свій виступ Теодор Дяків.

«Це буде недовго, лекції не буде точно, — попереджає він і береться малювати на заздалегідь встановленій дошці для презентацій. — Оце, умовно, є суспільство. Оце в суспільстві його частина, яка складається з депутатів і чиновників різних рівнів… — каже він, малюючи на папері геометричні фігури та попутно продовжує свою «нелекцію».

У цей час інтерес до нього відверто втрачається, сама Савченко «іде» у гаджет, а її інший супутник, той що по ліву сторону і з бородою, — у ноутбук, який завбачливо привіз із собою.

«…Характер відносин між суспільством, яке не має впливу ні на своїх представників в міжвиборчий період, ні на чиновників, ними призначеними, ні на правоохоронні органи — це сутність теперішньої політичної системи», — не вгамовується «професор», який не дотримався своєї ж обіцянки, даної спочатку, говорити недовго.

Коротко його слова можна звести у наступні тези:

1. «РУНА» пропонує новий механізм обрання і відкликання сільського голови: громада має право усувати його з посади.
2. У райради поряд із теперішніми повинні бути і нові функції: призначення, звільнення керівника поліції району, прокурора району і керівника місцевого районного суду.
3. Потрібно переглянути питання приватної власності.

Усе це Теодор Дяків принагідно заправляє звинуваченнями нинішньої влади у потуранні розвитку олігархату, сприянні легалізації тіньового і злочинного капіталів і, зрештою, доходить до того, що «Україна є республікою, а фактично вона має всі ознаки середньовічної азійської деспотії».

Зрештою виступ закінчується і слово переходить до Надії Савченко, яке вона, утім, довго тримати не бажає, і наче у дитячій грі про гарячу картоплю, передає його Назару Мухачову. При цьому анонсує, мовляв, що от зараз Назар усе пояснить: і нашу ідеологію, і механізм роботи… Сама ж народна обраниця буквально за хвилину знову присвячує всю увагу своєму гаджеті, подекуди відволікаючись і оглядаючи усіх присутніх.

«Взагалі, якщо ми говоримо про ідеологію, то ідеологія громадської платформи «РУНА» поділяється на три частини: перша — ми чітко, без прикрас, повинні визначити, що в нас є насправді; друга — ми повинні показати Україну майбутнього; третя частина ідеології — це механізм переходу від того, що ми маємо зараз до того, що ми повинні побудувати у державі, — не дивлячись у залу та іноді користуючись ноутбуком у якості помічника, говорить «руніевць» та вирішує більше не розповідати про саму платформу. — Нинішні можновладці крадуть, більша частина суспільства, частина ЗМІ не хочуть це показувати…».

Усе це Назар Мухачов оповідає із запалом, без упину та передиху. Він аж заходиться, просуваючи свої ідеї: «У нас ніби АТО, але хвилі мобілізації…», «Президент в свій час не виконав свого конституційного обов’язку і не ввів військовий стан…», «фактично серед класу олігархів немає тих, хто там опинився випадково…», «зараз ЗМІ зомбують людей, відволікаючи увагу…». Усе це проходить під схвальне кивання Теодора Дяківа та повну байдужість і відсутність реакції з боку Надії Савченко.

За кілька хвилин Назар Мухачов все ж повертається до громадської платформи та озвучує її основні завдання: «справжню зміну системи; об’єднання, народження та захист вільних, освічених українців, створення справжньої української еліти низовим шляхом».

Зрештою за добрі хвилин 15 слово знову повертається до Савченко, яка тепер охоче демонструє усім банківські реквізити на екрані.

«Ніхто мене не фінансує. Але є люди, які питають, як ми можемо вам допомогти. У нас є два відкритих фонди, один — на мене, другий — на громадську організацію», — каже вона та вказує на екран, де вже видніються цифри.

За кілька секунд настає час питань і журналістів попереджають, що «Надія Вікторівна відповідатиме тільки на ті, що стосуються теми прес-конференції». Слова дотримуються. Намагання журналістки «Радіо Свобода» дізнатися, чи їздила Савченко у Броди та хто що з трьох представників «РУНИ» зробив доброго, присікає  сама народна обраниця. Грубо і коротко: «Це не тема прес-конференції».

Питання ж про механізми втілення озвучених ідей отримує «зелене світло», але доволі розмиту відповідь: спочатку від Теодора Дяківа, а потім і від самої Савченко.

«Вам зараз розказується програма. Політична партія — це механізм. Потрібно, щоби до 80% українців дійшло так, як це має бути правильно. А потім по діючому законодавству це може бути партія на виборах, відкриті списки…Все буде залежати від того, в яких умовах далі розвиватиметься Україна».

Устигають пролунати питання лишень від трьох присутніх. Будь-які ж намагання взяти коментар у Надії Савченко після прес-конференції завершуються провалом, хоча і бажаючих чимало. Нардепка упевнено крокує до виходу, повторюючи, що усе, що мало пролунати, пролунало на прес-конференції, а для інших питань будуть інші зустрічі з журналістами. Словом: «Він полетів, але обіцяв повернутися».

На виході ж її у цей момент і досі очікують чемні чоловіки похилого віку. Вони скромно зазирають за плечі журналістів, намагаючись побачити «Надію Вікторівну чи Дяківа», утім ті вже встигли зникнути з поля їхнього зору.

І дійсно, чого затримуватися? Двоє чоловіків що треба було, сказали. Діючу владу пожурили. Надія, імовірно, встигла все перегялнути у своєму гаджеті та зачитати підготовлене. Який сенс продовжувати?

 

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО