Куди зникають стародруки і чи зникають взагалі? Інтерв’ю з Ларисою Возницькою-Разінковою (фото)

Пролунало багато звинувачень, проте всі обставини цього злочину досі не відомі. Про факти та версії ІА Дивись.info поспілкувалася із екс-директором галереї Ларисою Борисівною Возницькою-Разінковою.

Ларисо Борисівно, ви були присутні під час прес-конференції в Палаці Потоцьких. Розкажіть про свої враження від неї?

Прийшло дуже багато журналістів, зібрали повний зал. Спочатку я навіть розгубилася. Було заявлено, що в результаті перевірки виявили зникнення стародруків. Проте, є серйозні зауваження до самої перевірки. Вона була якась незрозуміла, адже її не завершили до кінця. Теперішнє керівництво заявило, що комісія звірила тільки кириличні стародруки. Але за всіма нормами, поки до кінця не буде перевірено хоча б увесь фонд (там є дві кімнати), не можна робити якісь висновки. Треба це все повністю переглянути, потім вже оприлюднювати результати, а не робити для себе і для всіх цей чорний піар.

Читайте також: У Львівській галереї мистецтв заявили про зникнення стародруків та манускриптів вартістю 10 мільйонів доларів

А все-таки якою була мета цієї прес-конференції? Когось звинуватити?

Прямо нікого не звинуватили, але спроба роздутий подію була. Весь час говорили у такому дусі, що це безпрецедентна подія в Україні, такого у Львові ще не було.

Чи є якийсь стандартний музейний протокол, який регламентує як діяти в такій ситуації?

Так, звичайно, подалися вже всі матеріали в міліцію та прокуратуру. Я теж сказала, що готова співпрацювати із відповідними органами. Це робиться в першу чергу... Але я так їх слухала, то там було багато порушень. Лариса Спаська заявила, що без неї відкривали фонди. Вона повинна була бути, а вони це робили без неї, у той час коли вона хворіла, і директор ставив свою печатку. А має бути не одна печатка під час таких перевірок, хоча б дві, головного хранителя і заввідділом, чи директора і заввідділом.

Вже був такий прецедент із моїм кабінетом, тому ми все-таки поставили тоді дві печатки. Щоб не зміг зайти ні головний хранитель без мене, ні я без будь-кого з них. Потім  з комісією відкривали кабінет, передавали документи.

Скажіть будь ласка чи п. Спаську вже після виходу її із лікарняного, запрошували повторно все перевірити у її присутності?

Вона сама запропонувала перевірити ще раз, так що може бути і друга перевірка.

Читайте також: Скандал на 10 мільйонів: чому в Галереї мистецтв не можуть знайти сотню раритетних стародруків?

На прес-конференції ви сказали що потрібно на час розслідування відсторонити від займаної посади п. Возняка? Чи це має стосуватися ще якихось працівників?

На час перевірки його однозначно потрібно відсторонити. Чому? Тому що довгий час Галерея, Борис Возницький, були для Возняка подразником. Він постійно поливав брудом, писав якісь пасквілі, ще за життя Бориса Григоровича. Особлива заздрість у нього виникала під час підготовки виставки Пінзеля, та й досі це все присутнє... Він є зацікавленою стороною, адже дуже суб'єктивно ставиться до Галереї, до Возницького, до наших здобутків. Це потрібно зробити, щоб не було тиску дирекції на працівників. А тоді нормально розібратися в ситуації незалежним експертам. Я таке запропонувала, але чи мене почули? Це вже справа відповідних органів.

На прес-конференції також прозвучало, що одна із книг була на виставці у минулому році.

Так, на початку минулого року ці книжки були на виставці «Свято української писемності. Кирило і Мефодій. Виставка рукописів та стародруків» не всі, звичайно, але частина була точно.

Говорили про проблеми із сигналізацією. Які додаткові заходи вживалися для охорони?

Це було ще за Бориса Григоровича 2004-2008 роках. Іноді бувають якісь збої, звичайно ця система поступово відлагоджується.

Чи могло це статися ще тоді?

Тоді такого не могло бути... Про ці речі знає обмежене коло, викликають відразу людину, яка регулює сигналізацію, перевіряють усю систему, усі приміщення чи закриті вікна…. Також не всі можуть потрапити до фондів. При мені вже була сигналізація. Це все дуже серйозно перевіряється, просто такого не могло статися…

Чи дійсно такого масштабу зникнення музейних артефактів раніше не траплялося у Львові?

Та ні… Така історія вже була у 2010 році у Національному музеї. У нашому музеї було вбито двох людей, це якийсь такий чорний піар... Замість розібратися до кінця, це все одразу подається журналістам, немає точних списків того, що нібито зникло. При перевірці було стільки порушень. Так, про це потрібно говорити, але обов’язково з’ясувати все до кінця, тоді оголошувати результати. Чого на середині перевірки про це говорити, а раптом ці книжки в іншому місці, в іншій кімнаті, переставлені? Я не спала цілу ніч. Якщо це правда, це ж така біда велика. Батько це все збирав, ми старалися зберегти це надбання. Було нелегко, дуже переживали, щоб ту збірку не розпорошували.

Ми не хотіли віддавати батальні полотна до Жовкви… За ті роки, що я була директором, змінилося чотири міністри,  жоден зі мною нормально не говорив, постійно якісь нападки, палки в колеса. Особливо, це стосувалося цих полотен, але я не здавалася, бо тримала батькову лінію, і мала свої переконання, бо багато років пропрацювала у цьому музеї.

Читайте також: Лариса Возницька розкрила таємниці найбільшого музею України 

На прес-конференції було заявлено, що наступна перевірка відбуватиметься у Олеському замку, про результати буде повідомлено журналістам. Проте, склалося враження що там готові знайти якісь невідповідності...

Так звичайно... У Олеському замку була звірка, і там все нормально. У Золочеві також була комісія. У замках працюють люди, які прийшли ще за Возницького, і все-таки вони дуже вболівають за цю справу, переживають, вони тим живуть. Особливо, у районах для них це дуже боляче. Вони все сприймають майже особисто. На них дуже тиснуть, так само як і у Львові, де багато людей вже звільнилося. Там так само хочуть людей дотиснути, але є ще люди, які не насмілюються висловити свою позицію.

Як ви бачите план виходу із ситуації? Де шукати ці книги, якщо вони зникли? Як провести цю остаточну звірку? Що далі робити?

Можна залучати експертів з інших музеїв. До кінця провести перевірку і виявити ці недостачі.

Чи є фото цих «зниклих» стародруків?

Про фотографії ніхто не думав. Головний хранитель думав про фото тільки тих робіт, які входять у сферу його наукових зацікавлень, про польське мистецтво. У Палаці Потоцьких фотографували тільки тепер, під час недавньої перевірки, це все потрібно обов’язково робити. А от по Музею книги такого не було, про це повинен був подумати  п. Хомин і п. Спаська, ми про це неодноразово говорили, наголошували. Ігор Михайлович  повинен був це все контролювати. Перевірки відбувалися дуже сумбурно, поспіхом. Ігор Михайлович навіть опирався фотофіксації, і знаходив для цього багато різних аргументів. Він не часто бував у замках... і от нарешті, тільки зараз, він разом із Оксаною Володимирівною супроводжують директора усюди. Це все великі ігри, щоб було по одному тепер людина змінює свою позицію.

Стосовно посадових обов'язків, пан Возняк назвав себе адміністратором. З часу коли ви були директором якось змінилася вертикаль, розподіл обов’язків?

Насправді, п. Возняк є людиною не компетентною, як музейник. У цій сфері він людина випадкова, багатьох особливостей не знає, мав би опиратися хоча б на заступників, а тут постійно поруч Головний хранитель і зав. відділом Оксана Козанкевич.

А я була просто не угодною, бо ставилися відповідні вимоги про передачу картин. Говорилося прямо, якщо я не погоджуюся з передачею картин, то не буду працювати к музеї.

Через свою некомпетентність теперішній директор, зробив низку порушень ще на початку своєї роботи, а тепер ця прес-конференція  дуже поспішна, замість того, аби все остаточно з’ясувати, то він ніби зловтішається...

Дякуємо за розмову. Сподіваємося, що в найближчому часі ці стародруку повернуться на свої полички.

Нагадаємо раніше Лариса Возницька, заявляла, що не підписувала документи про інвентаризацію тому, що  вона не була завершена у всіх відділах. А потім відбувся конкурс, на якому переміг Тарас Возняк.

Спілкувалась Мар'яна ТКАЧЕНКО

Фото Микита ПЕЧЕНИК