Коли ілюстрації — це життя. Інтерв'ю з українкою, що потрапила у топ-75 кращих ілюстраторів світу (фото)

02-1
Анна Сарвіра. Фото: Фейсбук ілюстраторки

Анна Сарвіра — молода українська мисткиня, яка увійшла до 75 кращих ілюстраторів світу зі своїми роботами.

У розмові з ІА Дивись.info Анна розповіла про те, як ілюстрація стала усім її життям, про забаганки українських споживачів та роботи закордоном, а також про власні вимоги до робочого місця та натхнення.

16 січня ім’я Анни Сарвіри тиражували сотні українських ЗМІ. Цього дня у медіа з’явилося повідомлення про те, що українська ілюстраторка увійшла до 75 кращих з усього світу. Мисткиня потрапила на виставку Bologna Children’s Book Fair, завдяки своїм роботам для збірки віршів білоруського автора Сергія Прилуцького «Геть дорослих», що невдовзі вийде у видавництві «Люта справа». Загалом же за її плечима вже понад 10 років кропіткої роботи над ілюстраціями для книжок, плакатів, блокнотів тощо. Крім того, вона — співзасновниця клубу ілюстраторів «Pictoric».

Анна Сарвіра. Фото: Фейсбук ілюстраторки

Анна Сарвіра. Фото: Фейсбук ілюстраторки

Мрія дитинства

З книжками, олівцями та пензлями — так пройшло дитинство відомої сьогодні завдяки своїм роботам та розголосу у медіа ілюстраторки Анни Сарвіри.

— Я завжди любила книжки. Ще з дитинства. Постійно щось малювала і якось так воно і пішло… — пригадує Анна та трохи замислюється, намагаючись відновити події минулого.

Ще коли була дитиною, вона закінчила художню школу у рідній Вінниці, але потім життя направило її в інше русло — за парту до фізико-математичної гімназії. Утім підліткові мрії і бажання зіграли своє: в 11 класі вона твердо вирішила, що програміст чи фізик — не для неї, а от мистецтво — те що треба.

— Звісно, були хвилювання з приводу того, що я буду голодним художником. Але вони і зараз є, — жартома каже Анна. — Тоді все ж батьки більше непокоїлися. Мені 17 років було. Ну знаєте: хочу те, хочу се. Але я їх таки переконала.

Так і потрапила до Національної академії зображального мистецтва та архітектури у Києві. Своїй мрії Анна не зрадила. Малювати дівчина не припиняє і зараз, у свої 30. Сьогодні вона — фрілансерка, співпрацює з різними видавництвами, журналами тощо.

— Вижити на зарплату ілюстратора доволі важко, бо треба малювати багато і постійно, — зітхає Анна. — І головне — доводиться швидко все робити. А це прикро. Бо чим довше ти працюєш над проектом, тим якіснішим він виходить. Але зараз я вже «набила руку» і роботи стають трохи кращими. Але, у принципі, гонорари у нас не дуже великі. Тому я часто веду по кілька проектів одночасно.

Ілюстраторка каже, що одна її робота може коштувати тисячу, може дві, а може і три тисячі гривень. Але узагальнювати не береться. Каже: все залежить від того, наскільки ілюстрація детальна, наскільки все пропрацьовано та для чого вона.

Про ілюстрацію в Україні і світі

Анна Сарвіра упевнена: зараз в Україні почався справжній «бум» — ілюстрації стали дуже затребуваними. Книжки, постери, блокноти, одяг — все це потребує ілюстративного оздоблення.

Анна Сарвіра. Фото: Фейсбук ілюстраторки

Анна Сарвіра. Фото: Фейсбук ілюстраторки

— Ілюстрація тільки почала розвиватися. Але у порівнянні з тим, як було 10 років тому, коли я вчилася, багато всього змінилося. Зараз є чимало галерей, виставок, присвячених виключно ілюстраціям. Це дуже перспективний напрямок.

Україна ж, на думку Анни, трохи відстає у цьому плані, але швидко надолужує. Допомагають наздогнати втрачене самі митці. Сьогодні на теренах нашої країни виставки ілюстрації влаштовують на «Книжковому арсеналі» у Києві, «Форумі видавців» у Львові тощо. Намагається сприяти цьому і наша ілюстраторка. Анна є співзасновницею клубу ілюстраторів «Pictoric».

— У мене взагалі іноді виникає відчуття, що навколо самі ілюстратори, — зі сміхом зауважує Анна. Потім же сама додає: «Певно, це через те, що я у цьому «варюся». — Але ринок не забитий. Ілюстраторів стає більше і замовлень також.

З передчуттям чогось невідомого, але доволі приємного і цікавого в голосі, Анна зауважує, що вже років за п’ять сьогоднішні студенти дадуть перцю.

[dyvys_blockqoute text="В Україні люди і досі схильні сприймати кольорові дитячі ілюстрації з великою кількістю деталей як кращі" author="Анна Сарвіра"]

На питання ж, чи відрізняється українська ілюстрації від закордонної, мисткиня не задумуючись відповідає «так».

— У них багато дивних ілюстрацій. І мені вони подобаються, але у нас видавництва не можуть таке публікувати, тому що не завжди знаходиться покупець. Закордоном, мені здається, ілюстрації більш різноманітні.

В Україні ж люди і досі схильні сприймати кольорові дитячі ілюстрації з великою кількістю деталей як кращі, переконана художниця. Але тут же швидко заспокоює: все змінюється, бо люди їздять по світу, а в самій Україні відкриваються нові видавництва і проекти.

Хоча, переконана, інколи люди не розуміють її ілюстрацій. До прикладу, батьки кажуть, що на тій чи іншій «картинці» собаку не впізнати. Тоді доводиться пояснювати, що це — авторське бачення, переосмислення.

— Хтось каже, що потрібно малювати собаку, як у житті. Реалізм. Але це питання більше до батьків. Діти сприймають все трохи по-іншому і розуміють образи, які я створюю. Ти завжди думаєш про те, як роботу сприйматимуть діти. Але насправді треба просто згадати себе у цьому віці. Це зараз здається, що вона нічого не зрозуміє, але діти ж розумні і хапають все швидко. Ти як художник просто показуєш того собаку по-іншому.

Відтак, Анна Сарвіра прийшла до висновку: коли суспільство розвивається, розвиваються і можливості художників.

Буденні справи та забаганки ілюстраторки

Творчість творчістю, а побутові потреби ніхто не відміняв. Відтак, для того, щоби жити в орендованій квартирі у столиці та взагалі забезпечувати своє проживання, Анні доводиться працювати по 10 годин на добу за комп’ютером. Як правило, бере вона роботу і на вихідні.

— Це великий мінус фріланса, бо мені коли пропонують роботу, я ніколи не відмовляюся.

Анна Сарвіра . Фото: Фейсбук ілюстраторки

Анна Сарвіра . Фото: Фейсбук ілюстраторки

На створення однієї роботи формату А4 в Анни може піти зо три дні. Найскладніше, каже, вигадати ілюстрацію, а потім ще врахувати правки замовника.

— Намалювати я можу доволі швидко, але вигадати… це треба сісти, подумати, намалювати кілька ескізів, ще посидіти, походити, — на тому кінці слухавки знову чується сміх. — Оце думання воно багато віднімає часу.

Над проектами Анна працює сама. Каже, боронь Боже залучити ще когось.

— Мені здається, що вони все зіпсують. Та і взагалі це дуже класно, коли ти все зробив «від» і «до»!

Чи не головною і обов’язковою умовою для ілюстраторки є музика та відсутність інших людей у квартирі. Мовляв, не треба щоби хтось зазирав через плече.

— Я дуже люблю створювати веселі ілюстрації під сумну музику. Якщо говоримо про українських виконавців, то це «Один в каное». Їх вмикаю і знаєте: у них все сумно, а у мене все весело.

Натхнення ж, окрім сумних нот, Анна також шукає у чужих роботах. Але упевнена, що вірніше за все — сісти і працювати. При чому робота ліпше йде, коли замовник не ставить чітких вимог, а дає можливість фантазувати.

— Мені важко даються ілюстрації, ідея і втілення яких не подобаються. Взагалі волію до таких не братися.

Не вдасться переконати Анну взятися до роботи, якщо почати зі слів: «А намалюйте як той-то художник». Такі замовлення ілюстраторка одразу відкидає, бо не розуміє, чому не можна просто замовити роботу у художника, який подобається.

Попри це, мисткиня кидати свою справу не збирається. Каже, сьогодні найбільшим досягненням для неї стала участь у виставці Bologna Children’s Book Fair. Цього року туди надіслали свої ілюстрації близько 3 тисяч людей. Кожен надсилав по 5 робіт. Вибрали ж цього разу 75 кращих.

— Це велика честь — потрапити туди. Я відправляла кілька разів свої роботи, але постійно думала: так, ось спробую зараз, але наступного разу зроблю все краще. Завжди порівнювала себе з іншими, хто потрапляв, і думала «Ну, не зовсім те ще». Тому таке визнання стало для мене несподіванкою.

Про наступні перемоги Анна Сарвіра поки не замислювалася. Каже, ще не встигла навіть подумати про це і поставити нову ціль. Але вона точно упевнена, що Болонья дасть новий поштовх для розвитку її здібностей.

— Я ще не встигла вигадати. Поки що я тільки в Болонію хотіла потрапити. Але планую і надалі робити книжки і робити їх кращими.

Замість післямови: у розмові Анна Сарвіра поділилася: кращими своїми роботами вона вважає ілюстрації «Адам і Єва» та англійську абетку.

А які роботи подобаються вам?

Спілкувалась Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: