Агонія фармацевтичних магнатів, або Чому медики опираються реформам

Zakupivlya-likiv

Компанії-посередники, які закуповували медпрепарати за програмами держзакупівель, терплять мільйонні збитки. Керівники лікарень і медичних центрів роблять гучні заяви, звинувачуючи МОЗ у зриві закупівель ліків.

Натомість представники благодійних фондів, антикорупційних центрів і пацієнтських організацій, навпаки, стають на бік міністерства.

Трохи цифр

На фармацевтичному ринку України досі діяло кілька крупних гравців, задіяних у державних закупівлях ліків, у бюджет яких і перекочовувала значна частка держкоштів. Наприклад, за часів міністра часів Віктора Януковича Раїси Богатирьової фаворитом у питанні держзакупівель було ТОВ «Людмила-Фарм».

Згідно із даними YouControl, кінцевий бенефіціар Олена Миронова.

Людмила_1

Людмила_2

Даний тип аналітики показує, яку частку у чистому доході від реалізації продукту займають фінанси, що були отримані від забезпечення державних установ. Висока залежність від тендерів вказує на залежність від ходу їх проведення, політичної ситуації та інших потенційно корупційних складових.

Частка державних закупівель у чистому доході за 2014 рік становила  майже 650 мільйонів, 2015-го – вже понад 422, а 2016 – тільки трохи більше 137 мільйонів. Тобто за три роки маємо скорочення у понад 4,7 разу.

Ще одним улюбленцем МОЗу було ПрАТ «З виробництва інсулінів «Індар», яке 2013 року продало міністерству препарати для хворих СНІДом, вакцини та інші не інсулінові препарати.

Кінцевий бенефіціар відсутній.

Індар_1

Найвдалішим, як вже зазначалося, для підприємства був 2013 рік, тоді частка державних закупівель становила майже 324 мільйони. 2014 – понад 43 мільйони, 2015 – трохи більше 29 мільйонів, а торік справи знову пішли вверх – понад 55 мільйонів гривень. Втім це дохід не йде у жодне порівняння з доходом 2013-го року.

Має «Індар» ще одну прикру особливість – операції з офшорами і країнами під санкціями. Майже 30% акцій компанії належить кіпрському офшору.

Для ТОВ «Фармадіс», яке належить до так званої групи Багрія, президента асоціації «Виробники ліків України», котрий здобув неофіційний титул тендерного «короля королів», безумно, найвдалішим був 2014 рік, коли частка державних закупівель становила понад 353 мільйони гривень, 2015-го – понад 200 мільйонів, а 2016-го – понад 264 мільйони гривень.

Фармадіс_1

До речі, Петро Багрій є кумом нардепа Ольги Богомолець, яка теж належить до групи критиків реформ МОЗ у галузі держзакупівель. Крім того, «Фармадіс» грішить операціями з офшорами.

На сьогодні подібних прикладів безліч. Фармацевтичні компанії-посередники зазвичай мають тісні зв’язки, часто навіть родинні з тими, хто став на чолі боротьби із нинішніми реформами, запропонованими МОЗ.

Геть посередників

Сьогоднішній т.в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун взялася радикально змінювати усталену систему, а саме: купувати ліки не через українські фірми-посередники, а через міжнародні організації ПРООН, ЮНІСЕФ та Crown Agents, які, натомість, закуповують медичні препарати напряму, у виробників.

За офіційними даними Кабміну, тільки на закупівлі вакцин через міжнародні організації без посередників вдалося зекономити 3 мільйони гривень, а за даними громадських організацій, загалом економія становить близько 40%. Завдяки зекономленим коштам можна збільшити об’єми закупівель, відтак допомогти більшій кількості важкохворих.

Та незважаючи на такі, здавалося б, позитивні результати, запропоновані МОЗ зміни викликали неабиякий спротив у медичній спільноті, зокрема серед керівників медичних закладів, які звинуватили міністерство у зриві закупівель. На чолі бунту лікарів став відомий кардіохірург, керівник Інституту серця Борис Тодуров. Раніше кандидатура Тодурова розглядалася на посаду міністра охорони здоров’я.

Якою об’єктивно є ситуація із закупівлею препаратів? Чи є позитивні зміни?

Олександра Устінова – член правління Центру протидії корупції:

Треба почати з того, що у нас вже 25 років катастрофічно не вистачає препаратів. Держава завжди покриває мізер і завжди бюджету не вистачає. Чи є зараз зрушення? Так, є. Раніше до 40% того мізеру, виділеного державою, розкрадалося на державних закупівлях ліках. Тобто 40% становила та «мзда», яку закладали дистриб’ютори, і потім ці кошти перекочовували частково у кишені чиновників під виглядом відкатів. Тепер повноваження із закупівлі ліків передані міжнародним організаціям. Це сталося тільки торік. Раніше було лише 7 програм державних програм, за якими препарати закуповувалися міжнародними організаціями. І саме завдяки цьому вдалося відстежити ефективність закупки ліків через ці організації. Економія становила десь приблизно 40%, навіть незважаючи на те, що міжнародні організації отримували якусь свою комісію і не платили податки. І отже, враховуючи все це закупівля ліків була на 40% дешевшою. Наприкінці минулого року всі закупівлі були передані міжнародним організаціям і, думаю, до кінця лютого вже будуть перші результати і можна буде побачити, наскільки ефективними будуть закупівлі ліків за іншими програмами.

Ірина Литовченко, співзасновник благодійного фонду «Таблеточки»:

Цього року Міністерство охорони здоров’я винесло набагато більше програм на закупівлі міжнародними організаціями, найбільше програм дісталося організації ПРООН, також ЮНІСЕФ і Crown Agents. Станом на сьогодні підписані договори із усіма організаціями і можна сказати, що міністерство спрацювало набагато ефективніше. Щодо закупівель 2015 року, то тільки у грудні були підписані контракти. Тягнулося все дуже повільно. Команда Уляни Супрун прийшла у вересні 2016-го і буквально за три місяці вони закрили усі питання, Кабмін ухвалив відповідну постанову і було підписано угоди з усіма організаціями. Зараз вже навіть надійшла частина препаратів.

Теоретично все виглядає дуже позитивно. Чому ж тоді провідні медики країни, керівники медичних центрів так запекло противляться запропонованим змінам у процедурі закупівель?

Олександра Устінова:

Люди, які почали піднімати питання неефективності закупівлі медпрепаратів через міжнародні організації, це ті, хто безпосередньо працює з дистриб’юторами, купуючи ліки за максимально можливу ціну. Наприклад, із 43 закупівель Інституту серця 35 здійснювалися в обхід системи ProZorro. Закупівлі спеціально розбиваються на допорогові, щоб робити їх в обхід системи, яка дозволяє знизити ціну. Мало того – медпрепарати купуються за прямими договорами з дистриб’юторами, які все життя на цьому заробляли. Тобто люди не хочуть віддавати свої ласі шматочки. Крім цього, реформи це завжди боляче, завжди будуть незадоволені, особливо серед тих, які звикли жити при старій системі, яка їх цілком влаштовувала.

Головні медики, які почали виступати проти нової команди реформаторів, – це люди, які у принципі завжди були на керівних посадах. А з реєстрів нерухомості бачимо, що дуже непогано заробляли на цих керівних посадах. Я не кажу, що медики повинні заробляти мало, але це має бути чесно, прозоро. Якщо людина йде у державний заклад, вона повинна чітко розуміти, що вона має отримати безкоштовно, а за що платити. Коли людину змушують платити за історію хвороби, за те, що їй заповнять папірці у державному закладі – це ненормально.

Ірина Литовченко:

Причина у тому, що раніше ці поважні медики самі визначали, які медикаменти вони будуть закуповувати, у кого будуть закуповувати, самостійно проводитимуть тендери. Зараз система змінюється, закупівлями займаються міжнародні організації, вони є абсолютно незаангажованими, вони купують багато препаратів не в Україні, а на міжнародному ринку безпосередньо у виробника. І ніхто з нашим медиків не має з цього зиску. Їм не подобається втрачати такий додатковий дохід.

2015 року бюджет державної закупівлі становив близько трьох мільярдів гривень. 2017 він вже буде 5 мільярдів гривень. Відбулося значне зростання. 2016 був приблизно на рівні 2015 року. Економія 2015 порівняно з 2014 становила 40%. На частину цих коштів докупили додатково ліків, а частина коштів повернулася до державного бюджету, до речі, з вини медиків. Наприклад, щодо дитячої онкології, то ми пропонували міжнародним організаціям закупити додатково ліків на 200 тисяч доларів, а лікарі не погодилися і ці гроші повернулися назад у бюджет. Ті медики, які стверджують, що щось там недозабезпечено, повинні брати і на себе відповідальність. І чесно зізнаватися, якщо у цьому є частка і їхньої провини.

Противники запропонованих міністерством змін звинувачують МОЗ у зриві закупівель. Натомість благодійні фонди і Центр протидії корупції закидає їм маніпулюваннями фактами. У чому саме полягає це маніпулювання?

Олександра Устінова:

По-перше, пан Тодуров сказав, що міжнародні організації не платять 20% ПДВ на ліки. То варто зазначити, що у нас ніхто не платить стільки. ПДВ на ліки становить 7%. По-друге, що його Інститут, здійснюючи закупівлі, не порушує закону. Так, де-юре, він справді не порушує закон, але де-факто медпрепарати можна було закупити на 40% дешевше. Ми порівняли закупівлі Інститут серця та Інституту раку. Обидва інститути підпорядковані МОЗу, але за той самий препарат Інститут раку заплатив на понад 40% менше. І все лишень тому, що закупівля йде через систему ProZorro. Крім того, керівником комітету конкурсних торгів в Інституті серця є бізнес-партнер дружини Тодурова (Віктор Шевченко, ТОВ «Агапіт» – ред.). Тобто у них є спільний бізнес. Такі ж маніпуляції були і в ОХМАТДИТі, коли лікарі погоджують закупівлю ліків і кажуть, що будуть їх використовувати, а потім виявляється, що купили не ті ліки. Відбувається свідома маніпуляція фактами на телебаченні. Мені часом здається, що це робиться спеціально, щоб повернути все так, як було це раніше.

Ірина Литовченко:

Медики, які виходять на прес-конференції, часто-густо є членами робочих груп, при чому вже багато років поспіль. Ці робочі групи беруть участь у процесі державних закупівель. Вони формують як номенклатуру, так і замовлення, тобто кількість препаратів, які потрібні державі. Вони пишуть загальну потребу на всю країну з тих чи інших ліків. Відповідно, наприклад, коли йдеться про дитячу онкологію, і лікарі заявляють, що були закуплені не ті препарати, то вони говорять правду – препарати були, справді, закуплені не ті, але вони були закуплені, зокрема, і через їхній недогляд. Тому що були допущені технічні помилки у дозуваннях, формах випуску. А під цими технічними помилками стоять підписи цих лікарів. Тобто вони погодилися із тими цифрами, які стояли в офіційних документах. І міжнародні організації закупили саме те, що просили члени робочої групи. А зараз вони намагаються уникнути відповідальності.

Який вихід з нинішньої, майже патової ситуації?

Олександра Устінова:

Протистояння є не між МОЗ і медиками. Є конфлікт, який виник у декількох керівних лікарів і керівництвом Міністерства охорони здоров’я. Більшість медиків аж ніяк не підтримують того, що ліки треба купувати дорожче. Насамперед треба просто визнати – у нас нема безкоштовної медицини, тому треба робити так, щоб це було прозоро. Автономізація лікарень дозволить офіційно заробляти медикам більше і не тільки керівникам медзакладів чи головним лікарям, а дозволить заробляти і медсестрам, і санітаркам. Лікарні не повинні працювати через сірі благодійні фонди, а через офіційний госпрозрахунок. Має бути державне страхування. Автономізація лікарень дозволить їм розпоряджатися бюджетом. Потрібно далі продовжувати реформи, робити те, що почала команда МОЗ. І я дуже на це сподіваюся.

Ірина Литовченко:

Якщо говорити про державні закупівлі, то потрібно мінімізувати вплив людини, окремих особистостей на процес закупівлі. Для цього треба докорінно змінити систему. По-перше, потрібно оновити всі протоколи лікування, які є в нашій країні. Треба внести електронний облік пацієнтів і електронний облік медикаментів, які знаходяться в лікарні, тоді наприкінці року МОЗ зможе побачити залишки в лікарнях, проаналізувати ці залишки, проаналізувати статистику захворювань  за рік-два, статистку, яка буде опублікована в електронній системі і відповідно до кількості пацієнтів, залишків і протоколів лікування спрогнозувати, яка кількість медикаментів буде потрібна державі наступного року. Це має обраховуватися математичними моделями, а не замовлятися регіонами в тій кількості, якій їм хочеться. Зараз це робиться у ручному режимі.

Далі буде…

Довідка

Програма розвитку ООН (ПРООН) — організація при ООН, створена на підставі резолюції Генеральної Асамблеї від 22 листопада 1965 року шляхом об'єднання Розширеної програми технічної допомоги ООН і Спеціального фонду. Ціллю Програми є надання допомоги країнам, що розвиваються, у справі їхнього національного розвитку.

Дитячий фонд ООН, ЮНІСЕФ – спеціалізована структура ООН, створена 11 грудня 1946 року. ЮНІСЕФ є світовим лідером із захисту прав та інтересів дітей, який працює у понад 190 країнах і територіях світу заради захисту й підтримки дітей з моменту їх народження і до початку дорослого життя. До вирішення дитячих проблем ЮНІСЕФ залучає найширше коло тих, хто може і повинен подбати про майбутнє нових поколінь, активно співпрацюючи з урядами і науковими установами, бізнесом і громадськими організаціями, лікарнями і навчальними закладами, інформуючи про проблеми дітей, пропонуючи перевірені й ефективні рішення, стимулюючи законодавчі зміни. Фонд надає допомогу дітям держав, що розвиваються. Фонд є лауреатом Нобелівської премії Миру 1965 року. Діяльність ЮНІСЕФ фінансується за рахунок добровільних внесків фізичних осіб, підприємств, фондів та урядів.

Crown Agents — міжнародна компанія, основним напрямком діяльності якої є надання допомоги урядам у всьому світі з метою підвищення добробуту, скорочення бідності і поліпшення охорони здоров'я, надаючи консультації, послуги з управління ланцюгами поставок, фінансові послуги та проводячи навчання. Головний офіс компанії розташований у Великій Британії.

Оксана ДУДАР

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: