Хто програв у сміттєвій грі Садового і навіщо Польщі УПА? Політичний огляд тижня

Чому Качинський дозволяє собі грубі заяви у бік України? Як зрозуміти ініціативу Петра Порошенка провести референдум щодо вступу у НАТО і хто виграв у сміттєвій грі Андрія Садового? Розбір усіх основних політичних подій тижня у традиційному огляді!

Дмитро Посипанко, політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут

Заява Качинського

Цього тижня Україну ошарашив лідер владної польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський, який в інтерв’ю «Радіо Жешув» заявив, що майбутнє польсько-українських відносин перебуває під знаком питання.

«Польсько-українські відносини сьогодні під знаком питання. Як і раніше, немає впевненості з приводу того, чи піде Україна в тому напрямку, з яким Польща не зможе погодитися. Мається на увазі, чи буде вона базувати свою історію на традиціях УПА, на традиціях організацій, які здійснювали жахливі злочини проти поляків. Чи, можливо, вона відмовиться від цього шляху», – заявив він.

Після таких слів можна уже з впевненістю говорити, що імперські амбіції Польщі, про які я писав у попередньому огляді, уже озвучуються публічно і не ким-небудь, а лідером партії, яка ще найближчі кілька років буде управляти нашим стратегічним партнером і найбільшим лобістом європрагнень України.

Чим це загрожує Україні? Ну, по-перше, це втручання іноземного політика високого рангу у внутрішні справи України і наше Міністерство закордонних справ повинно на такі виступи жорстко і принципово реагувати. А по-друге, ми врешті повинні усвідомити, що у великій світовій політиці дружби немає і не може бути, а особливо з тими, хто вважає себе кращим за нас. Тому настав час для нашого Президента, який згідно з Конституцією і визначає нашу зовнішньополітичну стратегію, кардинально її змінити.

Читайте також: Україна має засвідчити, що не мінятиме ставлення до свого минулого в залежності від бажань сусідів, – В’ятрович

Рада безпеки ООН

Рада Безпеки ООН у вівторок, 31 січня, провела закрите обговорення ситуації в Авдіївці. Постійний представник України при Радбезі ООН Володимир Єльченко зазначив, що під час закритих консультацій українська сторона поінформувала про застосування з російської сторони важкої артилерії, забороненої Мінськими домовленостями. Крім того, за його словами, мова йшла про погіршення гуманітарної ситуації в районі Авдіївки і надзвичайно холодні умови, в яких опинилися жителі міста й околиць.

А уже на наступний день, 1 лютого, Україна почала головувати в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Головування триватиме протягом місяця.

Що це дає Україні? Радбез ООН уже давно скомпрометував себе і проявив, як повністю недієва організація, яка не здатна вирішувати чи врегульовувати міжнародні конфлікти. Але це шанс для України протягом місяця бути на передовицях усіх закордонних видань і на екранах впливових телеканалів.

Ми зобов’язані це використати для того, щоб донести міжнародній спільноті власну позицію і власне бачення того, що відбувається на сході і півдні нашої Держави. Якби у нас була напрацьована стратегія комунікаційної державної політики (не лише внутрішньої, але й зовнішньої), то цим шансом ми могли б скористатись сповна, але наше Міністерство інформаційної політики, очолюване кумом Президента, за 3 роки свого існування не спромоглось розробити такий документ. Тому діяти ми будемо змушені спонтанно. Хочеться вірити, що наші дипломати впораються із цим завданням.

Читайте також: Нереально уявити Радбез ООН як орган, який би вплинув на нинішню ситуацію з Авдіївкою, – політолог

Авдіївка

Ситуація на Донбасі, особливо в Авдіївській промзоні, почала загострюватись ще наприкінці минулого тижня. Але цього тижня Українська армія втратила щонайменше десять своїх бійців, а сама Авдіївка опинилися на грані гуманітарної катастрофи.

У цей час наш Верховний Головнокомандувач Президент Петро Порошенко перебував з робочим візитом в Німеччині. Робочий візит він звичайно перервав і повернувся в Україну, але для своїх перших публічних рішень йому знадобилося аж 3 дні.

На третій день Президент все таки провів нараду з керівниками силових відомств щодо загострення ситуації в Авдіївці, після якої вирішив заспокоїти Український народ, заявивши, шо «наші військові 72-ї бригади, інших підрозділів відмінно захищають позиції. Наказів не відповідати на нищівний вогонь немає. Вони мають усі можливості захищати себе».

Себе!!! Не знаю, що там думає собі наш Президент, але наші солдати захищають не себе, а його і нас з вами. Хотілося б від Президента почути, що Україна робитиме, щоб наші хлопці більше не гинули не лише під Авдіївкою, а взагалі в зоні проведення АТО. Хотілося б почути, які кроки робляться для того, щоб ця так звана АТО, врешті завершилась. Але, на жаль, ми вже три роки не чуємо цього. Чому? Та тому що ніхто з наших київських владних мужів не знає, як це зробити.

Нова ініціатива Порошенка

Під час свого перерваного перебування в Німеччині Президент Петро Порошенко встиг зробити ще одну цікаву заяву. В інтерв'ю виданню Berliner Morgenpost Порошенко заявив, що має намір оголосити референдум з питання про вступ України в НАТО. Коли відбудеться саме голосування, він не уточнив.

Для чого це було зроблено саме зараз? Не зрозуміло. Для чого це було зроблено в коментарі закордонному виданню? Ще більше не зрозуміло.

Якщо Президент Порошенко намагався таким чином налякати Російську Федерацію, то йому це не вдалось. Якщо він намагався таким чином натиснути на НАТО, то йому це тим паче не вдалось. А от поповнити список безглуздих обіцянок, які він не може виконати, йому повністю вдалось. Тільки не зрозуміло одне. Для чого витрачати сотні мільйонів бюджетних коштів на проведення референдуму? Хочеться вірити, що ці всі радники Порошенка, про яких так красиво написала Соня Кошкіна у своїй статті «Консервація», повернуть його до наших реалій.

І знову про сміття

А Львівщина і далі живе сміттєвою проблемою. Минулого тижня Андрій Садовий втілив в життя свій задум і втягнув у вирішення цієї проблеми не лише голову облдержадміністрації Олега Синютку, але й Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.

Тепер залишилось долучити самого Президента Порошенка і план максимум буде виконаний. Мало того, що Садовий таким чином зробив їх співвідповідальними за вирішення цієї проблеми, тепер всі вони змушені грати у цю сміттєву гру за правилами, які їм підготував львівський мер. І гра почалася.

На початку тижня сайт Львівської ОДА потішив нас повідомленням, що «ОДА повернула міській владі очищене від сміття місто» і в цей же день Олег Синютка підписав розпорядження про виділення Львівській міській раді земельної ділянки, яка належить державному підприємству «Сірка», для будівництва сміттєпереробного заводу.

Читайте також: Саботаж триває? Нову ділянку забракували, Садовий і далі хоче возити сміття у Грибовичі

Але не все так просто. У цю гру включилась і влада Яворівщини, яка, перевищивши всі свої повноваження, заборонила будівництво такого заводу на своїй території. Хоча, що районна рада має до земель, які належать державі, залишилось не зрозумілим. Але не забувайте, що це все гра.

Далі Садовий, недовго думаючи, створює якусь незрозумілу робочу групу, яка мала б вивчити придатність цієї ділянки для будівництва заводу. І зовсім не з проста її очолює академік Юхновський. Робоча група за день (!!!) дослідила цю ділянку без виїзду на місце і постановила: ділянка повністю непридатна для будівництва заводу! І хто ж тепер засумнівається у рішенні цієї комісії? Ніхто. Бо її очолює визнаний всіма авторитет Ігор Юхновський. Красива гра і далі продовжується.

Читайте також: Віце-прем’єр приїхав на Грибовицьке сміттєзвалище, а місцевих мешканців не хотіли пускати

До цієї гри долучаються засоби масової інформації, які належать Садовому, і вони красиво починають «гнобити» Синютку. Але це не частина гри, це уже особистісні образи за публічне принижування Садового на минулотижневих нарадах. В четвер на допомогу Синютці приїхав за дорученням Гройсмана віце-прем’єр-міністр Кістіон, який проінспектував Грибовицьке сміттєзвалище і заявив, що вирішити цю проблему можна лише спільно: держава – область – місто.

І тут гра починає прояснятись. Садовий уже відмовився від своїх президентських амбіцій на 2019 рік. Про це я теж писав у своїх попередніх оглядах. Але відмовився він не просто так. Ціна його остаточної відмови – вирішення проблеми з Грибовицьким сміттєзвалищем і побудова сміттєпереробного заводу, але коштом держави і на території Грибович. І таким чином питання з четвертою каденцією у львівській Ратуші фактично вирішене без витрачання власних і міських коштів. Все. Завіса!

Політичні пристрасті за мікропроектами 2

Цього тижня на сесії Львівської обласної ради завершилась епопея із зміною положення про обласний конкурс мікропроектів. Більшістю голосів облрада вирішила, що тепер конкурсну раду може очолювати не лише перший заступник Ганущина, тобто Параска Дворянин, але й просто його заступник Володимир Гірняк.

Здавалося б нічого кримінального чи такого вже страшного, як це нам розказували представники «Самопомочі» протягом кількох місяців, однак це рішення матиме один політичний наслідок.

Читайте також: Велика війна за малі проекти Львівщини

«Самопоміч» у Львівській обласній раді переходить в жорстку опозицію і не виключено, що пані Дворянин повернеться до свого улюбленого діла – журналістики, а її місце точно порожнім не залишиться. А для політики це дуже добре. По-перше, тому що врешті в обласній раді 7-го скликання з’явиться справжня опозиція. По-друге, сесійні засідання стануть набагато цікавішими. Тому чекаємо нового, але вдосконаленого, політичного сезону на вулиці Винниченка.

Дмитро ПОСИПАНКО