Блокада, пристрасті за В'ятровичем і ноу-хау Садового. Політичний огляд тижня

Чому політики і добровольці займаються блокадою ОРДЛО? Що таке «Румунський майдан»?  Який небезпечний прецедент створив мер Львова Андрій Садовий?

Про це та інше у традиційному політичному огляді тижня.

Дмитро Посипанко, політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут

Румунський майдан

Лютий 2017-го в історії румунського народу – це період масових демонстрацій і мітингів, яких не було там з кінця 80-х, коли від влади був усунений комуністичний лідер Ніколає Чаушеску. За ці неповних 30 років Румунія розвивалась. Дуже повільно розвивалась в порівнянні зі своїми найближчими східноєвропейськими сусідами, але все таки розвивалась.

Румунія – член НАТО і ЄС, вона вже давно має безвізовий режим з ЄС і веде переговори про приєднання до Шенгену. Її громадяни мають право вільної роботи в ЄС. Але «Революція світла» (так уже її охрестили у ЗМІ) виникла і там. Через що?

Через корупцію і намагання влади прикрити корупціонерів, які зараз при владі. Румунське суспільство збурило і саме намагання це зробити, і те, яким чином новий Уряд це намагається зробити.

Як бачимо, навіть членство у ЄС не позбавляє проблеми корупції і з нею треба постійно боротись. Для Українського суспільства – це мало б стати певним уроком. Ми не можемо сприймати корупційні прояви так, як ми це сприйняли в минулому році, коли з’явились результати електронного декларування наших високопосадовців. Ми не можемо просто обурюватись в соцмережах стилю життя суддів, прокурорів, депутатів чи представників виконавчої влади. Ми не мусимо робити чергову революцію, але продемонструвати владі своє незадоволення тим, як відбувається боротьба з корупцією в Україні, ми просто зобов’язані. Я розумію, що громадянське суспільство перегоріло після Революції Гідності і взяло певну паузу. Головне, щоб ця пауза не затягнулась на 10 років, як це сталось після Помаранчевої Революції.

Німецько-українські відносини

Цей тиждень ознаменувався «скандалом» із послом Німеччини в Україні Ернстом Райхелем, який в інтерв’ю одному з видань прокоментував ситуацію щодо можливості проведення виборів в ОРДЛО.

Звучало це так: «…якщо українська сторона наполягає на тому, щоб провести вибори після того, як вона повністю візьме під контроль ситуацію в Донецькій і Луганській областях, тоді це означає, що Росія повинна виконати майже всі ті положення, які від неї залежать, і тільки після цього почнеться виконання важливих для Росії вимог. Без сумніву, це досить складно собі уявити – проведення місцевих виборів без забезпечення безпеки. Але я переконаний, що це не є чимось неможливим, все залежить від умов … Що може служити маркером того, що вже можна проводити вибори? Безсумнівно, вибори повинні відбутися в тих умовах, які будуть відповідати європейським стандартам. І тому безпеку, як і інші вимоги до виборчого процесу, є необхідними умовами. Будь-який український політик повинен мати можливість без страху проводити свою передвиборчу кампанію. І якщо для цього не буде можливостей, значить, такі вибори не можуть відповідати стандартам. Але необов'язково, що вибори на Донбасі можуть відбутися тільки тоді, коли там не буде російських військ або на кожній міській адміністрації буде вивішений український прапор».

Читайте також: Заява посла Німеччини має прозондувати реакцію українців на сценарій виборів на Донбасі до виведення російських військ, – політолог

Здавалось би достатньо адекватна, дипломатична і зовсім не нова думка офіційної німецької влади про ситуацію на окупованих територіях. Міністерство закордонних справ України, чи не вперше в своїй історії, дуже оперативно і дуже адекватно відреагувало. Викликало німецького посла згідно з правилами міжнародної дипломатії, він надав свої пояснення і на цьому мало б усе завершитись.

Але так могло відбутись в цивілізованій державі з цивілізованим парламентом. У нас же у Верховній Раді сидять не те, що неадеквати, у нас там сидять розумово відсталі люди. Не всі. Але є такі, як Алєксєй Ганчарєнка (колишній представник Партії регіонів, а тепер нардеп від президентської партії), який додумався взяти фарбу і пішов вправлятися у розписуванні уламку Берлінської стіни у Києві. Тепер вже німецька сторона вимагає пояснень від Української влади. Що розумного зробив цей клоун у владі? Як на мене, то нічого. А Президентові Порошенку пора в черговий раз задуматись над тим, кого він понабирав у свою партію.

І Дуда туди ж…

Загострення україно-польських відносин продовжується. І найгірше в цій ситуації те, що загострення відбувається на найвищих владних ланках і на основі історичної справедливості, яка у кожної країни інша.

Про заяви лідера провладної партії Качинського ми писали у минулому огляді, а цього тижня в з’ясування стосунків втрутився і сам Президент Республіки Польща Анджей Дуда.

В інтерв’ю польському телеканалу TVP1 він заявив, що Україна має свої проблеми з формуванням національної свідомості. За його словами, в Україні є свої герої, яких Польща також визнає героями. «Це ті, хто сьогодні гине на сході України, захищаючи суверенну, незалежну і вільну Україну. Це ті, хто загинув, як Небесна Сотня. І це герої, яких ми готові вшановувати разом з українцями. Герої боротьби за суверенну Україну, яка буде дійсно вільною і незалежною від чужих впливів», – заявив Дуда.

Однак зазначив, що він просив Петра Порошенка змінити закон, прийнятий в квітні 2015 року, яким ОУН і УПА визнаються формаціями, які боролися за незалежність України і які наділяються відповідними почестями. «Ці питання в значній мірі впливають на польсько-українські відносини. Вони не будуть хорошими, поки ці справи не будуть вирішені», – констатував Дуда.

Читайте також: Радикальні і помірні дії: як громадські активісти рятують ліси від незаконних рубок (фото)

Коментувати ці слова не буду, бо вони будуть повторювати мої коментарі щодо заяв Качинського. Єдине, що хотілось би ще додати в цьому випадку – це те, що уся наша державна політика, як зовнішня, так і внутрішня, призвела до того, що кожен з наших сусідів, чи стратегічних партнерів вважає за доцільне вказувати нам, як має формуватися наша національна свідомість. Кожен з них хоче замість нас писати нам нашу історію. А ми мовчимо і боїмось відповісти на ці випади, бо чекаємо на міфічний безвіз з Європою. Офіційно відповісти! Через Міністерство закордонних справ.

І ці мовчанки спонукають місцевих псевдопатріотів розписувати стіни Польського консульства у Львові. Єдиний, хто у владі не мовчить, це Володимир В’ятрович і за це йому дістається на всіх фронтах. Але про це трохи нижче.

Новий виток в історії з асоціацією України з ЄС

Цього тижня знову заговорили про безвіз для України. Комісар ЄС з питань розширення та європейської політики сусідства Йоганнес Ган заявив, що безвізовий режим з Україною не відкладається. Про нього повинні домовитися в середині весни.

В інтерв’ю одному з видань єврокомісар сказав, що «дорожня карта» лібералізації візового режиму чітка, і я очікую, що найпізніше в березні буде ухвалене рішення про механізм припинення безвізового режиму, а на основі цього у нас буде угода про візову лібералізацію. Ми зможемо досягти цієї довгоочікуваної мети десь в середині весни». І деякі журналісти уже назвали дату, коли реально зможе запрацювати безвіз в Європу для українців.

12 червня. Що тішить у цій ситуації? Це те, що наш Президент врешті зрозумів свої помилки і вголос не називає не лише цю дату, він навіть не говорить про перспективи отримання цього статусу. Шкода, що це дійшло до нього аж наприкінці третього року його президентства.

Hello Moto

8 лютого у так званій «ДНР» сталось чергове гучне вбивство. Убили командира підрозділу бойовиків «Сомалі» Михайла Толстих («Гіві»). Коментувати цю смерть, як смерті йому подібних немає сенсу. Повторюсь, але собаці собача смерть.

І одразу засоби масової інформації заполонили тисячі думок експертів, псевдоекспертів і недоекспертів про те, які наслідки матиме ця смерть. Особисто мені видається, що копатися в цьому не потрібно, а потрібно говорити, що ж буде далі. Те, що відходять в небуття такі одіозні терористи, вигідно і Україні, і Росії.

Росія рано чи пізно почне «вмонтовувати» ОРДЛО до складу України, бо ці території їй просто не потрібні. Україна змушена буде ці території «вмонтувати» і далі з ними жити. «Вмонтувати» їх без Гіві, Мотороли, Захарчєнка чи Плотніцкого буде нам легше. А от, як жити з цими територіями після усіх цих подій, думаю, не знає ніхто.

За 3 роки АТО змінилися ми, але мешканці окупованих територій теж змінились. І мінялися ми у різних напрямках. Місцеві вибори, коли б вони там не відбулись, нічого не змінять. А от політичні розклади на загальноукраїнському рівні зміняться кардинально. Зміняться вони зовсім не на користь Україні, яка ніби-то обрала єдиновірний проєвропейський вектор руху. І тут хотілося б побачити якісь відрухи нашого Президента, або хоча б почути його стратегію і бачення того, як буде жити Україна після завершення АТО.

Читайте також: Зустріч аутсайдерів: чому Садовий, Саакашвілі і Гацько кавували у Львові

Східна блокада

Блокада окупованого Донбасу деякими нардепами та добровольцями викликала уже неймовірний резонанс в Українському суспільстві. Але займаються нею не ті, на кого покладені такі функції. Та й взагалі, речі, де помічені нардепи Парасюк чи Семенченко, одразу викликають якусь підозру і недовіру.

А все через те, що держава це все робить втаємничено і без пояснення своїх рішень чи дій. Якщо ми не можемо відмовитись від торгівлі з окупованими територіями, то поясніть своєму народу чому.

Читайте також: Блокувати чи торгувати: що думають львівські політики про блокаду Донбасу

Якщо ми змогли відмовитись від російського газу, як кричать зі всіх екранів наші реформатори, то чому ми не можемо відмовитись від вугілля з окупованих територій? Якщо торгівля з окупованими територіями вигідна державі і їхня блокада приносить нам суттєві збитки, то поясніть, чому там і далі триває АТО? Якщо ми відкрито торгуємо з цими територіями, то скажіть, хто отримує прибутки від цієї торгівлі? Якщо ми зобов’язані підтримувати населення на окупованих територіях, бо це теж українці, то поясність чому це населення підтримує тих, хто вбиває чи не щодня українців?

Поки влада мовчить про це все, політики будуть користатись цим і паразитувати на таких поняттях, як блокада. Поки влада не внесе ясність у цих питаннях, деякі не надто адекватні нардепи будуть бити місцевих поліцейських, які змушені виконувати накази свого начальства, якому вигідне мовчання влади в Києві. А це, як ви розумієте, зовсім не сприяє консолідації Українського суспільства і зростанню довіри до влади.

Пристрасті за В’ятровичем

Цього тижня українці отримали можливість ознайомитися із повним текстом проекту Закону «Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні», який підготував Український інститут національної пам’яті. Очолює цей інститут уже згадуваний Володимир В’ятрович, який займається дуже «невдячною» в Україні справою. Навіть двома невдячними справами.

По-перше, Володимир В’ятрович мусить адекватно і обґрунтовано реагувати на заяви польських владних мужів, у яких останнім часом сталося загострення на фоні «культу Бандери». І він це робить правильно і достойно. Там, де у Качинського спрацьовує хвора уява і фантазії польського праворадикала, В’ятрович намагається все пояснити сухими історичними фактами. І йому це вдається.

Читайте також: Україна має засвідчити, що не мінятиме ставлення до свого минулого в залежності від бажань сусідів, – В’ятрович

По-друге, він відповідальний за декомунізацію. І тут йому можна лише поспівчувати. Декомунізацію України потрібно було робити ще 25 років тому. Тоді, коли ми стали незалежними, а Російська Федерація була надзвичайно слабкою і не мала такого впливу на політичні «еліти» в Україні.

Читайте також: Шевченків день замість 8-го березня. Чи готові українці змінити святковий календар (опитування)

Але, незважаючи на весь спротив, В’ятровичу це вдається робити і цей законопроект – це ще один крок у напрямку остаточного прощання з совком. Врешті ми перестанемо святкувати, відзначити і відпочивати 8 березня, 1, 2 і 9 травня, а почнемо більше працювати і вшановувати українські визначні події. Тепер уся справа за нашими народними обранцями.

Клоун тижня

Цей титул заслужено отримує Голова Верховної Ради Андрій Парубій, який, відкриваючи шосту сесію Верховної Ради, заявив, що найближчим часом парламент проголосує за переформатування складу Центральної виборчої комісії.

Так, між іншим, Спікеру парламенту вартувало б усвідомити, що цей «найближчий час» настає уже майже 3 роки!!! У 12-и з 15-и членів ЦВК семирічний термін повноважень закінчився ще 1 червня 2014 року (!!!!!), але вони продовжують виконувати свої обов'язки. І цей фактично нелегітимний склад ЦВК провів і президентські, і парламентські, і місцеві вибори. Чому саме зараз Парубій заговорив про зміну складу ЦВК? Та тому що проведення позачергових одних парламентських виборів виглядає уже просто неминучим. Принаймні так мені видається.

Нові правила в міській раді

Не дивлячись на те, що я сьогодні мав написати про те, чого очікувати у сміттєвій кризі у Львові, я цього робити не буду. Сміттєва криза на Львівщині станом на сьогодні увійшла в ступор і вирішення її не спостерігається в найближчій перспективі. Особисто я чекаю втручання у цей процес самого Порошенка.

А от про ноу-хау Садового, яке він придумав напередодні чергового пленарного засідання Львівської міської ради, що відбулось 9 лютого, я просто змушений написати, бо це прецедент. І з ним треба боротись вже і одразу.

Відтепер журналісти матимуть змогу відвідувати пленарні засідання Львівської міської ради лише за наявності редакційних посвідчень та відповідної акредитації. Саме рішення не є чимось новим для органів влади чи місцевого самоврядування. А от спосіб, в який воно було прийняте, це ноу-хау Садового.

Таке рішення було прийняте на колегії Львівської міської ради!!! І чхав він на Конституцію, закони України, права мешканців і навіть на Регламент міськради. Він сам собі цар і бог.

Я розумію, що проплачені активісти уже дістали його і депутатів своїми блокуваннями, мітингами, демонстраціями, захопленнями приміщень і виламуваннями дверей. Але таке рішення? Достатньо глянути у Регламент міськради і подивитись, що таке колегія міськради.

І стаття 15 цього документу нам говорить: «Погоджувальна рада голів депутатських фракцій, груп, голів постійних комісій Ради (надалі – Колегія Ради) створюється як дорадчо-погоджувальний колегіальний орган для попереднього розгляду порядку денного пленарного засідання (сесії) і підготовки організаційних питань роботи Ради».

Отже, Садовий рішенням якогось дорадчо-погоджувального органу, який створений лише для попереднього розгляду порядку денного сесії і підготовки організаційних питань роботи ради, скасував статтю 3 цього ж документу. Цікаво чим у цей час у нас займаються працівники прокуратури? Мені видається, що вони невідкладно мали б реагувати на такі нормотворчі діяння нашого міського голови.

Дмитро ПОСИПАНКО