Криміналітет вважає, що підозрюваний Гаврилюк має всі шанси до суду не дотягнути, - журналіст

Таку думку у матеріалі під назвою «Кілерсько-судові ігрища», опублікованому у міській газеті «Ратуша» висловив журналіст Микола Савельєв.

За його словами, в момент, коли 2 лютого 2017 року суддя Апеляційного суду Львівської області Зеновій Макойда, що головує у справі щодо зміни запобіжного заходу підозрюваному замовникові замаху на бізнесмена Богдана Копитка, а також Альберт Белена та Василь Головатий ухвалювали рішення випустити під заставу Дмитра Гаврилюка, 1 березня 1978 року народження, вони робили велику помилку. Товариші й родичі загиблих, сотня працівників Львівського холодокомбінату, які підпалили шини під «апеляцією», незручні запитання адвоката ПАТ «Львівський холодокомбінат» і потерпілих — Наталії Барбадин-Донець і маса телекамер стали свідченням того, що цього разу «правового безпредєлу» не станеться.

«Тепер те, що категорично не сподобалось: панове громадські діячі, вам не здається, що вже настала пора припиняти у Львові локальні «ночі гніву»? Коли знахабнілі шмаркачі, які впиваються своєю безкарністю, ходять ногами по лавках, оточують суддю, покривають його відбірним матом, а на прохання випустити його під супроводом у туалет, кажуть: «Сци в штани», — то це вже не народний гнів. Це звичайне хуліганство нахабних «гопників», які, перепрошую, за стилем своїх дій нічим не відрізняються від відпрацьованих «наїздів» Дмитра Гаврилюка і його «бригадних» друзів. Завтра ця публіка «чмиритиме» й вас. І на ваш захист не стане ніхто, бо чому до когось ТАК ставитись можна, а до вас — ні? Навдивовижу боягузлива позиція поліцейських, які перестрашено збились у зграйку і, як наполохані горобці, туляться один до одного — це теж яскрава ілюстрація того, що міліція так і не стала поліцією, а є сьогодні лише деморалізованою групою службовців, яким іще ой як далеко до гасла: «Служити і захищати». До речі, запитання до слідства: а чого це ви й справді, (як вказує пан Макойда) не написали у своєму поданні, ЯКІ САМЕ слідчі заходи слід ще провести з підозрюваним Гаврилюком? Вони аж такі таємні? Геть-чисто всі? Поспішали? У такій справі?!! Чи тут теж йде якась гра у піддавки, про яку широку й обурену громадськість про всяк випадок не інформують? Скажімо, для мене яскравим виявом упередженості й заангажованості суду стала сплата застави: за словами адвоката потерпілих, точну суму в 1 мільйон 440 тисяч гривень заплатили в Чернівцях ще ДО оголошення вердикту у Львові й відразу ж ПІСЛЯ його оголошення відправили ці гроші в держказначейство. Питання питань: А ЗВІДКИ друзі чернівецького в’язня знали, ЯКУ САМЕ суму застави призначить львівський суд? І питання, як на мене, риторичне…», - йдеться у публікації.

«Кілька особистих вражень від цієї нібито спонтанної акції спротиву. Непідробне і щире горе родичів загиблих, безхребетна позиція голови судового засідання (якщо ти вважаєш, що ухвалив правове рішення, то навіщо пишеш заяву про відставку, а якщо рішення ухвалене під тиском керівництва, то чому нема твоєї заяви про порушення за цим фактом кримінальної справи?!), підготовлені дощовики і гарячий чай, надзвичайно професійна робота адвоката, яка виявилась іще й добрим оратором — вона просто «заводила» зал, апелюючи до відносної величини — совісті суддів і шокуючи присутніх новими фактами («А ви знаєте, що злочинці мали намір закласти вибуховий пристрій на території холодокомбінату, де працює три тисячі осіб?!!»,- пише Савельєв. .

Обурені представники народу щиро вірили, що віроломний Гаврилюк вже в цей момент сідає в літак, аби втекти від їхнього гніву, не дуже усвідомлюючи, що не для того його так довго шукали, аби тепер так легко відпустити. Хитрі правоохоронці та конвой у цей час вже везли героя дня з Чернівецького СІЗО у «невідомому напрямку», а якщо точніше — в Галицький суд міста Львова, що прогнозовано запроторив його під варту за підозрою в організації вбивства підприємця Мар’яна Родича у вересні 2015 року. Це й був той козир, який правоохоронці тримали в рукаві на випадок, якщо помітять, що хтось вдався до гри не за правилами чи міченими картами. Захисники Гаврилюка не з’явилися на засідання із «невідомих причин», а якщо чесно, то вони просто й не могли з’явитись, бо поїхали за Дмитром Гаврилюком у Чернівці, а він їхав їм назустріч. Тут їх переграли. Підслідному призначили держзахисника, який його відповідним чином і «держзахистив» на два місяці арешту без права застави…

Все повернулось на вихідні позиції. На сьогодні ситуація «зависла». Адвокати Дмитра Гаврилюка пани Валентин Новіков та Валерій Олійник, які під свинячий голос дали прес-конференцію у львівському «Прес-клубі», особисто мене не переконали. Окрім згадки про викраденого невідомо ким 12 жовтня 2016 року в Чернівцях львівського волонтера Петра Кондрака і того, що під час його викрадення нібито «були присутні представники львівської поліції», нічого нового ніхто не почув. Апелювання до того, що «Чому нашого підзахисного Гаврилюка відвезли аж у Чернівці, адже слідство йде у Львові! А тримають його там, бо там є певні інтереси певних осіб, які звідти перейшли працювати в правоохоронні органи Львівщини!!», «Закликаємо слідчих не піддаватися тиску оперативників!» і «Є такий дуже мудрий слідчий Стрекозенко, який вважає за необхідне, щоб Гаврилюка 10 осіб на двох машинах доставили до Львова! Невже він не може сам приїхати і допитати нашого підзахисного безпосередньо там?!» — просто якісь дитячі й несерйозні.

Отже, тепер Дмитро Гаврилюк побачив, що його товариші на волі намагаються щось реально робити, і в нього воскресла надія, що рано чи пізно їм це вдасться. Але ця надія вельми примарна, бо невідомо, скільки ще «вбивчих козирів» тримають у рукаві силовики, чи зважиться хтось після Макойди і К на «професійне самогубство» і яких саме заходів впливу вживуть до в’язня ті, хто щиро бажає, аби він ніколи не заговорив…