дивись.info

Для росіян великодержавність – це головна «духовна скрєпа», – поет Бившев

Для росіян великодержавність – це головна «духовна скрєпа», – поет Бившев

Російський письменник Захар Прилєпін вирішив приєднатися до бойовиків ОРДО. Якщо раніше він «волонтерив» і був «радником» Захарченка, то тепер все по-дорослому – на передову і зі зброєю. Прилєпін займає посаду замполіта і має звання «майор армії» «ДНР».

Прилєпін у товаристві сербського терориста-снайпера Декі.
Прилєпін у товаристві сербського терориста-снайпера Декі.

Що керує людьми на кшталт Прилєпіна ІА Дивись.info поцікавилася в іншого російського письменника Олександра Бившева, проти якого відкрили вже третю кримінальну справу за підтримку України.

– Про цього покидька, який все не навоюється, вірного учня маразматика-імперця Проханова мені нічого сказати, крім слів презирства й огиди. Ця пустушка, штучно роздута російськими шовіністами-патріотами, нещодавно отримала якусь літпремію від «Новоросії». По-моєму, і обговорювати тут нічого. Покидьок він і є покидьок…

– Але ж свого часу Прилєпін мав славу антипутініста?..

Людині, яка живе в Росії, дуже важко витравити з себе цю імперську бацилу і совковість. Є категорія людей, які почуваються привільно лише в екстремальній обстановці, наближеній до військової. Яскравий такий приклад – імперець Проханов (учитель Прилепіна в літературі), всю свою молодість провів у гарячих точках. Як мені розповідали воїни-афганці та учасники двох чеченських воєн, вони від бойових дій і постійного відчуття небезпеки отримували такий наркотик, з яким ніякої героїн не зрівняється. Одне слово, за Пушкіним – «Есть упоение в бою у самой бездны на краю». Людина, яка отримує в руки зброю і з ним право вбивати, тобто розпоряджатися чужим життям, часто позбавляється якихось своїх комплексів. Вона починає відчувати себе сильною, крутим мачо. І те, що в Росії знайшлося стільки добровольців, охочих постріляти, не дивно. Багато з них лише на Донбасі відчули свою «потрібність». Звичайно, не можна узагальнювати. У кожному конкретному випадку потрібно розбиратися індивідуально. Але в цілому абсолютно права народна мудрість: кому війна, а кому мати рідна.

– До приєднання Криму Прилєпін демонстрував іншу риторику, зрештою, не лише він. Чому анексія чужої території так вплинула на свідомість росіян?

– Уся багатовікова історія Росія – це суцільні загарбницькі війни і анексії чужих територій. Мені здається, тут вже на генному рівні в свідомість людей вбито, що справжня велич країни визначається розмірами своїх земель. Не випадково всі великі російські поети (від Пушкіна до Бродського) були ортодоксальними імперцями-шовіністами. Мабуть, це, на жаль, у підкірці у російської людини. Для росіян великодержавність – чи не головна «духовна скрєпа». І влада це прекрасно розуміє. Адже саме з «Кримської історії» почався такий стрімкий злет рейтингу Путіна. І зараз багато (від націоналістів-монархістів до інтернаціоналістів-комуністів) дружно підтримують зовнішню, вкрай агресивну імперську зовнішню політику Путіна.

– Чи не вбачаєте Ви парадоксу в тому, що РФ підтримує тих, кого б мала переслідувати (за участь в іноземних збройних формуваннях) і, навпаки, відкриває кримінальні справи проти інакодумців?  

– Ні, тут абсолютно немає ніякого парадоксу. Навпаки, все досить логічно – іншого й бути не могло в країні, де влада знаходиться в руках криміналітету і військових злочинців, а решта населення (за законом бандитської «зони») задовольняється роллю «опущених», вимушених рабськи виконувати волю «паханів». У цих умовах будь-який навіть найбільш боязкий протест проти встановлених правил жорстко присікається і карається. До речі, вже ні для кого не секрет, що в керівництво слідчих органів РФ часто призначаються люди, чиї кандидатури узгоджені з «злодіями в законі» та іншими «кримінальними авторитетами». Так що всі наші суди контролюються «братвою». Тому всі інакодумці, що роблять замах на чинний кримінально-феесбешний лад у Росії, сприймаються автоматично як головні вороги держави.

– Раніше на окупований Донбас вже приїжджали Пореченков, Чичерина, Охлобистін та інші. Для багатьох з них сьогодні закритий в’їзд в Україну. Невже гра варта свічок?  

– Кремль про «свічки» подбає. Ось і друг Прилєпіна Сергій Шаргунов так захоплювався колись моїми антипутінськими віршами, тепер депутат Державної Думи від зюгановської КПРФ і в повному фінансовому порядку (вже має свою передачу на центральному російському ТБ.) Так що у влади в Росії багатющий досвід банальної купівлі всіх цих своїх колишніх опозиціонерів. Вони прекрасно розуміють, що за свій антиукраїнський прогин вони вже точно бідувати тут не будуть – вистачить і їм, і їхнім онукам.

Довідка

Захар Прилєпін (справжнє ім’я Євген) – російський письменник, публіцист, політичний діяч Націонал-Більшовицької Партії (НБП).

Після служби в армії Прилєпін навчався в школі міліції і служив в ОМОНі. Брав участь у бойових діях в Чечні і Дагестані. Паралельно зі службою Євген вчився на філологічний факультеті ННДУ імені М. І. Лобачевського.

У 1999 році Прилєпін закінчив навчання в університеті, залишив службу в ОМОНі і влаштувався на роботу журналістом в Нижегородську газету «Дело», в якій вже через рік став головним редактором. Крім того, Захар Прилепін був головним редактором газети нацболів Нижнього Новгорода «Народний спостерігач».

Націонал-більшовик з 1996 року, прихильник коаліції «Інша Росія», брав участь в організації нижегородського Маршу Незгодних 24 березня 2007 року. 10 березня 2010 року Прилєпін підписав звернення російської опозиції «Путін повинен піти». Але все змінилося після анексії Криму…

2012 року Захар Прилєпін був гостем Львівського форуму видавців.

А вже у липні 2015 року українські письменники Юрій Андрухович і Сергій Жадан відмовилися брати участь в дискусії з Захаром Прилєпіним, яка повинна була відбутися на літературному фестивалі в Німеччині. Жадан відзначав, що вважає безглуздим дискутувати з «одним з російських письменників, прихильником «Новоросії», який після поїздок на Донбас пише тексти про героїчне ополченні і наполегливо таврує київську хунту».

Читайте також: «Жити в чекістській Росії з тавром «ворога народу» не побажаю нікому», – поет Бившев

Восени 2016 року організатори польського літературного фестивалю Конрада відкликали запрошення на участь Прилєпіна. Це сталося після звернення українських письменників, які порівняли ситуацію із запрошенням Андерса Брейвіка.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама