Школа юного десантника: як діти військових на ковзанах катались (фото)
Центр надання послуг учасникам бойових дій на Сході продовжує втілювати свої проекти в життя. Цього разу Центр організував дітям військових зимове дозвілля. Впродовж зими діти опановуватимуть ази хокею, стрільби, айкідо та інших бойових мистецтв.
«Планування проекту розпочалося ще минулого року, за цей час складалася програма, відбувався пошук партнерів. У січні проект було запущено. У групу було набрано дітей дід 9 до 15 років. На Львівщині обирали дітей учасників бойових дій, або добровольців», — розповідають організатори «Школи юного десантника».
Першого заняття діти ходили у військову частину 80-ї бригади, там їм провели екскурсії частиною, дали потримати автомати, різні види зброї, діти спілкувалися із військовими та навіть поїли у їдальні справжньої солдатської їжі. Одним словом, юні десантники на власні очі побачили, чим займаються їхні тати.
Читайте також: Діти і бійці АТО на лижах: як відпочивали захисники України та їх малеча (репортаж, фото)
Другим етапом став зимовий вид спорту, адже не у всіх є можливість, в першу чергу фінансова, дати дітям спробувати себе у зимових видах спорту.
Про основні правила поводження на ковзанці розповідає дітям тренер.
— Головне, — каже інструктор, — тримати тіло розслабленим і не напружуватись, — при цьому чоловік імітує незграбне катання, спеціально згинаючи спину та демонструє смішні рухи. Прийом вдається, — 25 дітей у залі заливаються щирим сміхом.
Декого привів на ковзанку тато, але більше все таки прийшли із матусями. У кімнаті, де маленькі "десантники" надягають ковзани, стоїть гамір. І хоч самі діти ще не зовсім справляються із завданням, допомагають їм справжні воїни.
— Яна, не ходи в одних шкарпетках, тут же холодно, — звертається до дівчинки років 8-9 розлючена жінка. Дівчинка намагається вдягнути ковзани, та розгубившись, надягає правий на ліву ногу. Мати підбігає до дитини, аби допомогти впоратися з ковзанами. Дівчинці не терпиться, аби пошвидше ця процедура закінчилась, щоб вигулькнути на вулицю разом з іншими дітлахами.
Хлопчик на ім'я Марк, якого на ковзанку привів батько, не охоче йде на спілкування, підозріло поглядає на диктофон та соромиться. Його батько, Артем Баген, зашнуровуючи ковзани синові, говорить, що навички десантника Марку можуть знадобитися. Каже, що не хотілось би...
Сніг потріскує під черевиками, розчервонілі, збуджені, 25 дітей вибігають на ковзанку. — Тату, я задихалась, — ледве тримаючись на ковзанах, хапається за поручні дівчинка у рожевій шапці. — Ну то досить на сьогодні, - каже суворо дитині батько. Утім, дівча, хвилинку постоявши, знову губиться поміж кольорових шапочок та шарфів. Бадьоро ходить туди-сюди і інший батько, також учасник бойових дій на Сході. В спортивних штанях, простій куртці, він, на відміну від інших, не уникає журналісті та камер, а охоче дає інтерв'ю.
«Десантники у нас в першу чергу спортсмени. Школа запланована на цілий рік. Вони будуть брати участь у різних заходах. Зокрема, у сплаві річкою, буде програма виживання», ― розповідає організатор проекту Володимир Козлов.
Поступово вечір опускається на місто, мороз стає все сильнішим, лише діти не відчувають холоду і втоми. Катання вже давно пора завершувати, втім, батьки не наполягають і чекають «ще хвилину», «ще три». Навряд чи сьогоднішній досвід підготує юних десантників до життя, але найголовніше, що він подарував їм щасливі моменти, які спогадами закарбуються у їхній пам'яті. Моменти, коли так безтурботно і безпечно, коли тато поруч і завжди напоготові подати руку, якщо ти не втримався на ковзанах.
Олександра БАГАЧ
Коментарі