Як львівських школярів вчить волонтерка з Нью-Йорка (фоторепортаж)

IMG_2221

Львівські школярі протягом семестру креативно вивчатимуть англійську з волонтеркою з Америки. Крім того, дівчина розповідатиме молоді про громадське суспільство, розвиток молоді та інші суспільно важливі речі. ІА Дивись.info побувала на уроці волонтерки в одній зі шкіл міста.

 

— Хутчіш заходьте! Урок вже починається! Нуж-бо, не баріться! — квапить вчителька дітей, які повільно плентаються коридором.

На годиннику: 15:15, біля шкільної дошки стоїть, переминаючись з ноги на ногу, молода русява дівчина. Це Кендра. Сьогодні вона вчитиме 8 клас школи-гімназії міжнародних відносин ім. Василя Стуса.

Волонтерка зі США 23-річна Кендра

Волонтерка зі США 23-річна Кендра

Кендрі 23. До України дівчина приїхала з Нью-Йорка у якості волонтерки від Корпусу Миру США. Тут вона співпрацює з проектом «Школа змін». Відтак, її місія — вчити дітей англійської та розповідати їм про розвиток громади, молоді, відкривати глибше гендерну тематику тощо.

Минає хвилин зо п’ять і у класі нема де яблуку впасти. Діти зайняли чи не усі вільні парти, на шафах комфортно вмостилися лелека з мавпою, на стінах — метелики. Заняття проходить у кабінеті біології. За мить усі погляди спрямовуються у бік вчительки-волонтерки.

IMG_2227

Кендра трохи несміло починає говорити англійською, вітаючись з усіма. Відчувши, що школярі розуміють, що вона каже, волонтерка зітхає з полегшенням та вже на повну йде у бій. З порожніми руками: з собою Кендра не захопила жодних книжок чи нотаток, що, безумовно, радує дітлахів, які також з радістю відклали подалі свої зошити.

— Давайте поділимося на групи! — закликає волонтерка англійською та, показуючи на пальцях, присвоює кожному школяру його номер. Пізніше лунає завдання: подумати, якими навичками мають володіти люди, які хочуть отримати роботу.

IMG_2236

— Чи всі мене зрозуміли? — з ноткою схвильованості у голосі перепитує Кендра та допитливо зазирає в очі чи не кожному присутньому.

Звідкілясь лунає стверджувальне «Yes!», але нічиїх очей вже не впіймати. Діти, почувши завдання та номер своєї групи, активно пересідають з одного місця на інше, витягуючи стільці один з-під одного та сміючись.

— Come on! Give it to me! It`s mine! — дзвінким голосом, повчальним тоном, мовляв, у нас англійська, тож говори відповідно, дівча забирає в однокласника стілець та всідається на нього сама.

IMG_2218

Потрохи довкола парт скупчуються, схилившись один до одного, дітлахи. Хтось бурмочить своїй групі англійською переконливі, на його думку, аргументи, які мають довести, що без ввічливості роботу не отримаєш. Дехто — підтакує тому, хто взяв ініціативу до своїх рук. Компанія з п’яти школярів, що сіла біля вікна, вже бурхливо сперечається українською з приводу того, як правильно писати «трудолюбивий» англійською. Кендра уважно стежить за процесом. При всій серйозності на обличчі, її очі не перестають посміхатися.

— Я дуже люблю працювати з дітьми! Українські малі такі ввічливі, гостинні. Вчителювати – це моє, — зізнається волонтерка.

IMG_2229

Зі, здавалося б, монолітної скульптури, яку вже встигли створити восьмикласники, виринає рука. Школярка у національному вбранні — Юстина —готова прозвітувати про виконану роботу.

— Можеш говорити українською, якщо хочеш, — пропонує Кендра.

— Ні, я можу і англійською! — впевнено відповідає школярка і старанно вимовляє кожне слово, занотоване у її гаджеті.

Під схвальні оплески та захопливі фрази американської волонтерки на знак промови дівчини, Юстина займає своє місце.

Читайте також: Нова українська школа: утопічні мрії, катастрофа чи реальний шанс змінити країну (опитування)

Тепер Кендра пропонує гру: один з учнів пише на дошці професію, інший — не дивлячись на написане — намагається її відгадати, ставлячи навідні питання. Після першої пари учасників стає зрозуміло — волонтерка попала у ціль із цією формою роботи. У класі не затихає сміх. Гра відверто захопила дітей, і вони один за одним підбігають до дошки, аби написати крейдою чергову професію та нареготатися від душі.

IMG_2220

Щоправда, якщо перші дітлахи намагалися грати англійською, наступні вже говорять виключно українською.

— Я вже почала вчити вашу мову, тому трохи розумію, хто про що говорить, — зізнається Кендра. — А от говорити мені ще важко, — продовжує дівчина та хитає головою на знак розуміння того, про що щебечуть дітлахи.

IMG_2234

Єдине, що приводить гамірливий натовп до тями, шкільний дзвінок.

«Ой, а що, вже все?», — похнюпившись, дивується хлопець, звіряючи свій наручний годинник із тим, що висить у кабінеті на стіні. 45 хвилин минуло, тож Кендра дає домашнє завдання – написати резюме. Дітлахи швиденько нотують та ледь не в один голос дякують волонтерці за урок.

— Це було дуже класне і корисне заняття. На відміну від наших стандартних уроків, тут нас вчать, як спілкуватися у реальному, повсякденному житті, а не обтяжують усілякими науковими знаннями. Зрештою, ми в якомусь сенсі можемо обійтися без вміння писати чи читати, але ж спілкуватися мають усі! Хотілося б, аби таких уроків було більше, — підсумовує школярка Віка, ховає нотатник у сумку та веселою ходою тікає з класу.

Нагадаємо, що проект «Школа Змін» триває у кількох школах Львова, а організовує його ГО «Інститут суспільних ініціатив». Цього семестру до львівських випускників Школи Змін долучаються учні 7-10 класів чотирьох шкіл: школа «Оріяна», школи №93, №69 та ЛНВК ім. В. Стуса.

Розповідатиме про новини проекту інформаційний партнер «Школи Змін» – ІА Дивись.info.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: