дивись.info

Інклюзивна освіта: чи готові загальноосвітні школи прийняти особливих дітей

Інклюзивна освіта: чи готові загальноосвітні школи прийняти особливих дітей

В Україні спеціальні школи для дітей із затримкою психофізичного розвитку припиняють набір до перших і підготовчих класів: Міністерство освіти й науки має намір поступово реорганізувати і згорнути мережу таких закладів. Натомість буде запроваджуватися інклюзивна освіта.

Це значить, що особливі діти навчатимуться у звичайних закладах. Здавалося б, на перший погляд, ідея чудова. У концепції розвитку інклюзивної освіти зазначено: «Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей». Та чи справді українська школа голова до цих змін?

Синок чернівецької письменниці та журналістки Оксани Драчковської-Довгань Назарчик зараз навчається у першому класі. Дитині поставили діагноз – спінальна аміотрофія. Це спадкове захворювання, в основі якого лежить повільно прогресуюча дегенерація рухових клітин спинного мозку, тобто такі діти мають, зокрема, проблеми з опорно-руховим апаратом.

ІА Дивись.info поцікавилася в Оксани, як це – навчання особливої дитини.

– Оксано, як ви обирали школу для Назарчика?

– Позаяк ми попередньо пройшли кілька комісій, і вже знали, що навчання в нас буде індивідуальне (себто домашнє), то обрали просто найближче розташовану школу. Щоб учителям не треба було далеко ходити.

– Наскільки я розумію, ви хотіли ходити в школу з іншими дітьми. Чому мусили відмовитися від цієї ідеї?

– Якщо чесно, я не була впевнена в тому, що хочу для сина інклюзивного навчання. Принаймні, в першому класі, який для кожної дитини є складним періодом адаптації. Я собі намріяла такий сценарій, що спочатку ми записуємося на індивідуальне навчання, звикаємо до вчителів, до уроків, до дисципліни, тим часом вирішуємо в школі питання доступності (зараз її, як ви здогадуєтеся, немає), і в другий чи третій клас починаємо вже ходити як усі діти. Але в ході численних контактів із медико-педагогічними структурами мені стало ясно, що я, мама, тут нічого не вирішую. Як сказала комісія (тепер вона толерантно називається консультацією) – так і буде.

– Як сьогодні виглядає Назарчикове навчання?

– Щодня, крім суботи і неділі, він має по два уроки. Це полегшена програма. Нас відвідують четверо педагогів: дві вчительки початкових класів, психолог і вчителька англійської. Займається він переважно лежачи на дивані. Але не тому, що не може сидіти, а просто так йому подобається. Це одна з переваг індивідуального навчання: вчителі – надзвичайно лояльні! Лише уроки англійської відбуваються за столом, і то також був вибір Назарчика, пояснити який я так і не можу. Оцінок нам поки що не ставлять. Іноді дають домашні (такий ось каламбур) завдання: якщо якась тема дається йому важко, мені доручають із ним позайматися додатково.

17204192_1757835441198397_1670818948_n

– Якби була можливість все ж повноцінно ходити до школи, ви б скористалися нею?

– На це питання я, власне, відповіла вище. Так, я б хотіла на наступний рік уже возити Назарчика на уроки. Однак справа впирається насамперед у доступність. Навіть якщо пандус до приміщення школи обладнають (що дуже сумнівно), у нас все одно немає шансів потрапити на третій поверх, де розташований наш клас.

– Чи готові вчителі працювати з дітьми з особливими потребами?

– Тут треба сказати, що особливі потреби є різні. Зазвичай коли говорять про особливі освітні потреби, мають на увазі дітей з інтелектуальними або психологічними порушеннями. Зрозуміло, що для роботи з такими дітьми педагог повинен мати спеціальну підготовку. Натомість є діти з інвалідністю опорно-рухового апарату і цілком звичайним розумовим розвитком – як мій син. От його можуть навчати звичайні вчителі, і вони це без проблем роблять. І навіть не без задоволення, як я бачу. Натомість якраз у цьому питанні у нас склалася парадоксальна ситуація стосовно інклюзиву. Тобто дитина з інтелектуальними порушеннями може навчатися у загальній школі і навчається – такі приклади вже є. А дитина, яка не ходить, такої можливості позбавлена через непристосованість шкільних приміщень. У нас в Чернівцях навіть у спеціалізованому дитсадку для дітей з вадами опорно-рухового апарату(!) всюди суцільні сходи, і беруть туди тільки ходячих дітей.

– Водночас наскільки інші школярі готові вчитися, спілкуватися, сприймати дітей з особливими потребами? Чи не виникає тут проблем?

–Ми ще не пробували, так би мовити, вливатися у дитячий колектив, але я певна, що з дітьми жодних проблем не буде. Коли ми ходили записуватися в свою школу, Назарчик захотів прогулятися коридорами, і я повезла його всюди, куди тільки ми могли дістатися на візку. Почалася перерва, в коридор вибігли діти з найближчого кабінету. Як потім з’ясувалося, – другокласники. Вони обступили нас і почали засипати запитаннями: Чому він такий? Чи може він встати? Чи можна цим заразитися? Чи можна його вилікувати?.. При цьому ані найменшої агресивності чи відчуженості в них не було. Просто велика і щира цікавість. Уявіть: вони ніколи не бачили такої дитини! Це до питання інклюзії не лише в освіті, а в нашому суспільстві загалом.

– МОН вже з 1 вересня збирається запроваджувати повноцінну інклюзивну освіту, закриваючи спеціалізовані інтернати. Чи готові, на твою думку, наші школи і педагоги до цього?

– Ну, я скептично налаштована щодо українських реформ загалом, а в освіті та медицині – особливо. Не вірю, звичайно. Гадаю, у нас це перетвориться на зміну вивісок – і не більше. Що значить закрити спеціалізовану школу? Це значить перейменувати її на загальноосвітню. Формально буде звичайна школа, а фактично всі знатимуть, що вона «для глухих», «для сліпих», «для розумово відсталих» (перепрошую за такі грубі визначення, але я вживаю ті розмовні кліше, якими досі масово послуговуються українці). І лише для «калік» шкіл як не було, так і не буде. Нам і далі пропонуватимуть домашнє навчання.

Оксана ДУДАР

Фото Лівія ЧЕРКЕЗА

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Loading...

Реклама