Цікаво було б розгорнути прапор Львова на вершині піку Лєніна, — альпініст Роман Городечний

Історія львів'янина Романа Городечного про підкорення найвищої гори Південної Америки – Аконкагуа.

Нещодавно, група альпіністів із одинадцяти людей, в тому числі восьмеро українців, підкорили найвищу гору Південної Америки – Аконкагуа. Серед підкорювачів вершини був і львів’янин Роман Городечний. 36-річний альпініст розповів, про спонтанне підкорення Кіліманджаро, важкі випробування під час походу на Аконкагуа та що його мотивує підкорювати вершини

Аконкагуа знаходиться в Аргентинських Андах у провінції Мендоса. Її висота 6962 метрів. Як найвищий пік Америки, гора входить до складу альпіністського проекту «Сім вершин».

За словами альпініста, підйом на гору тривав приблизно 20 годин. Температура коливалася від–35 до – 40 градусів на вітрі. На вершині гори, на висоті майже 7 тисяч метрів, Роман підняв прапор Львова. 

Інтерес до альпінізму і випадкове підкорення найвищої точки Африки

— У 2013 році подорожуючи на яхтингу на Мальдівах організатор туристичної спільноти One Life Артем Сурін сказав, що через місяць їде в експедицію в гори і сказав що запросив би мене, якби я був фізично підготовлений. А мене це зачепило, як це я не стяну, і вже за тиждень ми полетіли в Танзанію, де я здійснив своє перше підкорення найвищої точки Африки, гори Кіліманджаро (висота 5895 метрів, - ред). Тому так вийшло, що я випадково захопився альпінізмом і згодом підкорив гору Монблан (вершина на кордоні Франції та Італії, висота 4808 метрів, - ред), потім Кала-Патхар та Мера-пік (гірські вершини в системі Гімалаїв, висота 5644 та 6 660 метрів, - ред), Ну і останнє підкорення це найвища гора Південної Америки – Аконкагуа. На Ельбрус не піднявся, дійшов тільки на 4900, цей похід був найтяжчим зі всіх.

[dyvys_blockqoute text="Перший похід в гори був на спір, підйом на Кіліманджаро без підготовки" author=""]

Як це підкорити найвищу гору Південної Америки – Аконкагуа

— До підкорення Аконкагуа я готувався 3 місяці. Сама експедиція тривала два тижні, а штурм гори - 20 годин. Група складалася з 11 альпіністів — 8 українців, канадець, поляк і росіянин, більшість з них були перевірені горами в районі 5-6 тисяч кілометрів, тільки один хлопчина не піднявся, бо був неготовий фізично і морально. Вів експедицію Сергій Бершов. Це альпініст міжнародного класу, йому 70 років і він тричі піднімався на Еверест.

[dyvys_blockqoute text="В горах моя головна прикмета — це правильна підготовка" author=""]

На екіпіровку пішло понад тридцять тисяч гривень, якщо ви берете перміт, так званий дозвіл на підйом, це ще коштуватиме 700-800 доларів. Його купують у місцевої влади. Але якщо у вас є цей дозвіл, то значить, що якщо вам дорогою стає погано, вертоліт вас спускає вниз. Мало того, з цим дозволом видають кульок для сміття, який при спуску з гори маєш здати. Переважно це все дуже рідко доноситься, але тоді доведеться заплатити штраф.

Також на трьох найняли одного портера, коштують його послуги 250 доларів. Для цих людей така висота – абсолютно нормальне явище. Якщо ми піднімалися на точку 5600 метрів з 4300 метрів десь 6-8 годин, то вони піднімаються дві години. Причому зі значно більшим вантажем.

Харчувалися сумішшю типу як мівіна місцевого виробника та консервами. Також з собою взяли багато сала та снікерсів. Коли ви йдете на штурм по 2-3 снікерси кожен має з собою, його дуже скоро їж і він енергетично цінний.

В горах спілкуєшся на філософські теми, які не озвучуєш на побутовому рівні

— Під час сходження на висоті 5600 метрів нас застав сильний шквальний вітер і ми два дні прожили в наметі, грали в шахи, читали книжки і спілкувалися на філософські теми, які не піднімаєш на побутовому рівні.

Найстрашніше в альпінізмі це зранку вилізти з палатки і в шторм піти в туалет. У горах треба вміти перетерпіти певний етап дискомфорту. Думки розвернутися і повернутись назад є в 100% людей.

Спати на висоті дуже важко, на точці 6100, перед штурмом ми вставали о 1 ночі, а виходили тільки о 4 ранку. Якщо ви погано акліматизовані, то вас буде дико боліти голова, а як прокидаєшся посеред ночі, то до ранку ти не заснеш. Коли ми піднялись на вершину температура була досить добра, десь -15, але страшно стало тоді, коли піднявся вітер. Коли спускались таке враження ніби було -40, а коли зняв рукавицю, то протягом трьох секунд я замерз в пальці, а на 6 секундах вже їх не відчував.

Також дуже багато значить взаєморозуміння в команді. Щоб ви розуміли, організм на висоті сильно відчуває будь-які стреси. Тобі нема чим дихати, а тобі ще хтось збоку починає дорікати, то ти різко зриваєшся, і дуже важливо, щоб капітан експедиції міг вгамувати цей конфлікт в зародку. На вершині легше вибачитися, ніж у побутовому житті, бо перебуваєш на межі життя і смерті. Можна отримати травму, і тобі знадобиться допомога друзів. Такі конфлікти дуже заважають, у тебе повинна бути повна концентрація щодо штурму вершини.

Кумедна історія з поляком та страшна знахідка на висоті 6500

— З нами на штурмовому таборі стояли троє поляків, двоє з них розуміли, що таке гори, адже були правильно екіпіровані, а третій – Ромек, не дуже. Він з тими хлопцями не пішов, а приєднався до нашої групи. Коли ми піднялися на гору, то ейфорії в нікого не було, натомість 60 % групи просто сіли і віддихувались, а в поляка на вершині пішла піна з рота.

Якщо в мене була теормобілизна, дві фліски, штурмова куртка і пуховка, то він був одягнутий у дві фліски і в звичайній пуховці. Згодом його почало трусити і спускаючись ми по черзі давали свої пухові куртки, бо інакше він би не дійшов. А в кінці спуску він ще й загубився. За 100 метрів до табору він десь зник, потім пошукова експедиція його шукала. Коли знайшли, з вірогідністю 90% в нього могли ампутувати пальці на ногах, адже його взуття було для гір на 5000 метрів. У підсумку його все ж врятовували.

[dyvys_blockqoute text="За 100 метрів до табору Ромек десь зник, потім пошукова експедиція його шукала" author=""]

Також сталася жорстка ситуація з однією альпіністкою, в якої почалася гірська хвороба (гірська хвороба це нестача кисню в мозку і організм починає працювати в неадекватному режимі, - ред). В якийсь момент вона просто стала над обривом і приготувалась для стрибку ніби в басейн. Дівчина йшла, сміялася, в неї були дикі очі, вона пробувала робити підсічку іншим альпіністам, згодом ми її скрутили, зв'язали і так спускали вниз. Коли спустилися на 5 тисяч вона прийшла до себе.

Також спускаючись, на висоті 6500 виявили труп альпініста, скоріш за все рятувальники його спускали вниз, але почався шторм і його залишили. В середньому на цій горі гинуть троє людей в рік.

Цікаво було б підняти прапор Львова на вершині піку Леніна

— Цього року в листопаді хочемо організувати похід на базовий табір Евереста для львів'ян, які хочуть вперше попробувати, що таке гори та висота. Цікаво запустити цю тематику, щоб люди виходили із зони відпочинку бо зазвичай відпочинок — це поїхав в готель, ліг на пляж, п'єш самбуку і не виходиш з бару. Хочеться переформувати поняття відпочинку.

Особисті плани підкорити восьмитисячник. Раніше було бажання зразу йти на Еверест, але підкоривши таку висоту не хотілося б штурмувати нижчі вершини, тому тепер є бажання піти на восьмитисячник. Теж цікавить пік Леніна, а особливо розгорнути прапор Львова на цій вершині.

Готель не дає такого перезавантаження мозку, які дають гори

— Ще один великий плюс таких експедицій, що ти залишаєшся без будь-якого зв'язку. Перші два дні є ломка, а потім дуже класно, така собі мобільна детоксикація. Це єдиний момент, коли можна перезарядитися. В готелі скажімо такий відпочинок не дає такого перезавантаження мозку, які дають гори.

Людина завжди чимось незадоволена. Їй здається, що чогось мало або щось не так. А коли ти приїжджаєш з гір і ти бачиш, що в нас в Україні десь 10% морального і 90% матеріального, то там кардинально навпаки. Там люди бідніші в 10 разів від нас, але вони щасливіші від нас у сто разів. І коли ти приїжджаєш сюди, розумієш, що не так і погано тобі тут живеться, не так у нас і зле, коли всі говорять, що треба тікати.

Уявіть ми два тижні милися вологими серветками, але коли повертаєшся в готель і розумієш, який це кайф помитися в теплій воді або зранку не шукати сніг, щоб розтопити його для чаю. Вертаючись з гір, ти розуміє на скільки це кльово і як багато ми маємо.

Юрій ШУМАК

Фото і відео: Роман Городечний