Наступного року для українців у Польщі ліквідують спрощене працевлаштування

Однак з мільйона 300 тисяч запрошень на роботу 96% таких дозволів скористалися саме українці.

Як нововведення польського уряду можуть позначитися на міграційних трудових процесах, розмова про це з Ігорем Ісаєвим, головним редактор Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl.

– Що означає як для Польщі, так і для України ліквідація спрощеної процедури працевлаштування?

– Тема працевлаштування українців у Польщі є дуже важливою, оскільки кількість людей з України, які працюють тут за спрощеною процедурою, зростає. Торік було видано мільйон 300 тисяч таких запрошень. І 96% з них були видані саме громадянам України. Тобто українці є абсолютними лідерами у цій ніші. Натомість польське законодавство тут трохи відстає – це по-перше. А по-друге, до польського уряду питання висуває Європейська комісія, чому ця спрощена процедура діє для громадян кількох держав. Загалом спрощена процедура діє десь приблизно п’ять років. І вона стосується громадян шістьох держав – України, Білорусі, Молдови,  Грузії, Вірменії та Росії.

– У чому власне полягає ця спрощеність?

– Ця спрощена процедура полягає у тому, що роботодавець йде  на місцеву біржу праці за своїм місцем прописки, реєструє там документ, за яким потім можна відкрити робочу візу і приїхати на роботу. До речі, такі запрошення в Україні продають на чорному ринку десь приблизно за 100-150 євро. Водночас працедавець, який надає запрошення, нічого не платить. Торік таких документів було видано мільйон 300 тисяч. І польський уряд жодним чином цього не контролює. Тому зараз він намагається  взяти ситуацію під свій контроль.

– Що пропонують замість спрощеної процедури працевлаштування?

– Уряд декларує, що цю спрощену процедуру скасують з 2018 року, але це декларується наразі на публічному рівні. Замість цього вводиться практично ідентична процедура, яка буде просто по-іншому називатися. Це такий собі сигнал від уряду, що працівників з України будуть більше контролювати. Бо якийсь час тому цей процес вийшов з-під контролю держави. На практиці маємо виданих мільйон 300 тисяч запрошень, а фактично зареєстрованих працівників у закладах соціального страхування було лише 300 тисяч, тобто менше п’ятої частини. Відповідно уряд змушений якось реагувати на цей процес.

– Кого зачепить цей процес?

– Загалом є три великих гравці у цьому процесі. Перший – це працівники з України. З 2015 року їхня кількість збільшилася у геометричній прогресії. Йдеться вже щонайменше про мільйон людей, які, ймовірно, приїжджають на якісь сезонні роботи. Є крім того, працівники з України, які мешкають тут постійно, але їх значно менше. Другий гравець – це польські роботодавці, які встигли оцінити всі принади працівників з України і тепер охоче беруть українців. Навіть в оголошенні про вакансії зазначають, що шукають фахівців саме серед українців, які відзначаються старанністю і наполегливістю. Підприємці – це група людей, які вже просто так від працівників з України не відмовляться. Вони у різний спосіб атакують польський уряд, щоб процедура працевлаштування і надалі спрощувалася. Йдеться й про те, щоб краще працювали консульські установи, які сьогодні дуже гальмують процес. І третій гравець – це уряд, який зараз під тиском і працедавців, і мігрантів мусить розробити якусь стратегію. Вона була озвучена цього року. Уряд хоче спрощених процедур для українців, щоб українці приїжджали до Польщі зі сім’ями і на це спрямовуються певні програми. Польський уряд хоче, щоб українці тут залишалися. Сукупність цих гравців дуже важлива, адже матиме вирішальний вплив у момент, коли кардинально мінятимуть законодавство.

– Якщо роботодавці і уряд так підтримують трудову міграцію з України, чому ж Ярослав Качинський, лідер «Права і справедливості» щоразу озвучує нові і нові заяви, спрямовані проти українців?

– Вже декілька разів польські політики, урядовці на різних європейських форумах заявляли, що в Польщі є сотні тисяч українських біженців. Хоча насправді йдеться про трудових мігрантів, які не тільки нічого не отримують від уряду, а навпаки – платять податки до польської державної скарбниці і розвивають польську економіку. Водночас ці мігранти не мають жодних соціальних гарантій.

Отже, депутат польського парламенту Марцін Свєнціцький отримав відповідь від польського уряду на свій запит, скільки ж в країні насправді є біженців з України. Там йшлося про те, що справді у Польщі спостерігається збільшення хвилі мігрантів з України і йдеться про мігрантів економічних. Статус біженця отримали лише 32 особи. Але чомусь польські політики намагаються цю хвилю польської міграції прив’язати до того, що на Донбасі вибухнула війна.

Насправді ця хвиля міграції почала збільшуватися не влітку 2014 року, коли на Донбасі тривали активні бойові дії, а 2015-го, коли гривня втратила 60% своєї вартості. Більшість тих людей, які приїжджають до Польщі, вони не є ні з Донеччини, ні з Луганщини. Більшість – мешканці Західної України.

А польський уряд намагається будь-що підмінити поняття. Водночас урядовці розуміють, що трудові мігранти з України стали важливою складовою польської економіки. Тим часом політики цих мігрантів намагаються використати у різний спосіб. Відтак лунають різні політичні заяви і від Качинського, і від представників польського уряду. Тобто вони цією міграційною хвилею намагаються скористатися вже не в економічному, а в політичному аспекті. До речі, хочеться кинути камінчик у бік української держави, яка до своїх мігрантів ставиться якось байдуже. Наприклад, польський уряд піклується про поляків, які, не маючи громадянства, живуть у Німеччині чи Великобританії, використовує їх у політичних цілях, і, здається, робить це доволі вдало. Наприклад, коли вибухнула антипольська істерика у Великобританії, то аж троє польських міністрів вже наступного дня після якоїсь там конфліктної ситуації поїхали до Лондона. Україна такого не робить і не використовує своїх мігрантів, як знаряддя у позитивній політиці. Натомість польські політики використовують українських мігрантів у негативній політиці, а Україна майже не реагує на це.

Оксана ДУДАР