Ні готелю, ні грошей: як чиновники «вигідну угоду» перетворили на розтрату коштів громади

Йдеться про скандальні ділянки на вулиці Федорова, 23 та 28, по сусідству з руїнами знаменитої синагоги «Турей Загав», більш відомої як «Золота Роза».

Почалося все далекого 2005 року, коли Львівська міська рада внесла ділянку на вулиці І.Федорова, 28 до переліку ділянок, призначених до продажу на земельному аукціоні. 2007-го іншою ухвалою були внесені зміни: площу ділянки збільшили і додали ще одну на вул. Федорова, 23. І вже невдовзі депутати ухвалили рішення про продаж цієї ділянки з аукціону, додавши туди й будівлю.

5 жовтня 2007 року, у рамках VII Міжнародного інвестиційного форуму відбувся земельний аукціон, на який були виставлені ділянки на вулиці Федорова, 23 та 28. Обидві ділянки виставлялися як єдиний лот. Охочому придбати їх мав дістатися й аварійний будинок –  пам’ятка архітектури місцевого значення. Аукціон проводився на право оренди цих ділянок і об'єкта комунальної власності. Право оренди ділянок – 49 років.

Земельна ділянка на вул. І. Федорова, 28 має площу 0,0909 га, а на вул. І. Федорова, 23 – 0,0661 га. Натомість об’єкт комунальної власності – 600,3 кв м. Стартова ціна лоту – 11 060 944 грн.

До інвестора висувалися певні умови. Зокрема знести за власний рахунок самовільні забудови. Інвестор повинен провести реконструкцію будинку, пам'ятки архітектури місцевого значення на вул. Федорова, 28, і до цього будинку приєднати майбутній готельний комплекс. На вул. Федорова, 23 інвестор повинен побудувати другу частину готельного комплексу. Інвестор повинен завершити будівельно-монтажні роботи і здати об'єкт в експлуатацію не пізніше 3-ох років з моменту укладення договору оренди. Обов'язковою умовою є те, що готель повинен відповідати рівневі 4-ох зірок за класифікацією готелів Держстандарту України за №4269 від 2003 року.

На аукціон зголосилися три інвестори і переможцем визнали Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи», яке за земельні ділянки виклало 19 мільйонів гривень.

Зазначимо, що кінцевими бенефіціарними власниками компанії є колишній нардеп Олег Гуменюк та його мама Ганна Гуменюк, керівником та підписантом – Олександр Петровський.

На перший погляд, все виглядало цілком пристойно. Однак невдовзі з’ясувалося, що диявол, як завжди, ховається в деталях. Проти будівництва виступили єврейська громада міста та активісти. Перші насамперед вболівали за свою святиню «Золоту Розу», нехай і зруйновану, другі апелювали до того, що ні міська рада, ні виконком не можуть приймати жодних рішень щодо ділянок в історичному центрі  Львова, який належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Адже одна справа, коли йдеться про пам’ятку архітектури місцевого значення, і зовсім інша, коли вже йдеться про землі особливого національного значення. Тут, власне, і закінчується юрисдикція органів місцевого самоврядування, натомість починається – Кабінету Міністрів та Міністерства культури.

Відбулися певні маніпуляції і з нумерацією, коли будинки 23 та 25 стали одним номером «23», а ділянки біля будинків 22, 24, 26 – «28».

Готель на Федорова мав з’явитися щонайпізніше до початку проведення Євро-2012. Але почалися суди. Зрештою 2015 року Господарський суд міста Києва визнав недійсним договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об’єкта комунальної власності на вул. Федорова, 23 та 28. Відтак ТОВ «Українські інвестиційні системи» остаточно відмовилися від ідеї звести готель. Але частина будівельних робіт, включно із археологічними дослідженнями, вже були проведені. І, зрозуміло, інвестор став вимагати повернення втрачених коштів.

Слід зазначити, що ухвалу міської ради про продаж ділянки на аукціоні оскаржило Об’єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського об’єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу.

Справа перебувала в суді з 2012 року і у жовтні 2014 року суд визнав ухвалу недійсною.

Після оскарження ухвали позиватися до Львівської міської ради вже став інвестор – «Українські інвестиційні системи». Юристи підприємства оцінили спричинені місцевою владою збитки у суму 138,81 млн грн. Йшлося про неналежне виконання чиновниками договірних зобов’язань, інфляційні втрати та відсотки. Але справа про відшкодування знову-таки затягнулася на тривалий період, оскільки суд першої інстанції позов ТОВ відхилив.

Зрештою 29 жовтня 2015 року Київський апеляційний господарський суд став на бік «Українських інвестиційних систем» і ухвалив рішення, в якому зобов’язав сплатити 71 мільйон гривень  завданих збитків: з Львівської міської ради – 59,8 млн грн, а також солідарно з Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради – ще 12 млн грн.

З провадження, відкритого прокуратурою, стало відомо, що на стадії виконання судового рішення, 27 жовтня 2016 Львівська міська рада та ТОВ «Українські інвестиційні системи» уклали мирову угоду, згідно із якою ЛМР сплатила компанії – 59,7 млн грн.

«Таким чином, посадові особи Львівської міської ради, уклавши згадані договори з порушенням чинного законодавства, спричинили до того, що громаді м. Львова завдано збитки на суму понад 40 млн грн», – повідомляють у прокуратурі.

Є ще один цікавий нюанс у мировій угоді – Львівська міська рада зобов’язується викупити в «Українських інвестиційних систем» об’єкт незавершеного будівництва, тобто готель, який мав тут з’явитися ще до 2012 року, за 36 мільйонів гривень.

За підсумками справи, яка розтягнулася на майже десятиліття, виходить, що Львів не тільки нічого не виграв від угоди на 19 мільйонів гривень, а навпаки – втратив ще 40, а якщо недоготель ще й викупити, то разом вийде 76 мільйонів.

Оксана ДУДАР