Спадщина без охорони: кому заважає Державний історико-архітектурний заповідник

Obzornaya-ekskursyya-po-Lvovu-2015

Історичне середмістя Львова потерпає від забудовників, які руйнують його самобутнє обличчя, зводячи нові і нові будинки, де вартість квадратних метрів зашкалює. Місто вкотре ризикує бути виключеним із світової спадщини ЮНЕСКО.

Натомість захисники Львова переконані, якщо б відновили діяльність Державного історико-архітектурно заповідника, це вирішило б низку проблем. Наразі ж питання загрузло у бюрократичній тяганині.

29 березня голова ЛОДА Олег Синютка доручив департаменту архітектури та розвитку містобудування в місячний термін створити робочу групу та напрацювати положення щодо відновлення Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) у Львові, а також встановити мораторій на будь-яке нове будівництво на території ЮНЕСКО та в межах її буферної зони до відновлення діяльності ДІАЗу.

Це рішення стало наслідком акції активістів, яка відбулася напередодні, а також за результатами наради щодо охорони та збереження об’єктів культурної спадщини, в якій взяли участь ті ж самі активісти, прокуратура, ГУ Нацполіції, департамент ДАБІ, ГУ Держгеокадастру, департаменти архітектури, екології, МНС, територіального управління юстиції.

Що ж відбулося з Державним історико-архітектурним, хто і навіщо ліквідував його. Про це розмова із Олесею Дацко, заступник голови громадської ради при Львівській ОДА, доцентом Львівської національної академії мистецтв.

– Заповідник у Львові був створений 1975 року, а 1991-го було ліквідовано його організаційну частину, тобто дирекцію, яку реорганізували в управління охорони історичного середовища. Це було зроблено без дотримання чинного законодавства. І з 1991 року заповідник ніби і був, але діяв без органу управління. Оскільки Львів включили до спадщини ЮНЕСКО, то організація почала вимагати створення органу управління. Відповідно, наші місцеві органи влади почали скеровувати звернення вище, щоб створити такий орган управління. І 2002 року, а потім 2009-го були розпорядження Кабміну, де була передбачена вимога до облдержадміністрації відновити діяльність заповідника. Відтак 2010 року таки було створено юридичну особу «Державний історико-архітектурний заповідник», але не як нову, а на виконання рішення Кабміну 2009 року про відновлення органу діяльності. У рішенні йшлося про те, щоб відновити діяльність ДІАЗ і передати на баланс Міністерства культури.

– І що ж тоді відбулося?

– 2010 року відновили діяльність юридичної особи, тобто її створили, але на баланс Кабміну не перевели. Не дали жодної штатної одиниці, жодної копійки грошей. Тобто усе це було зроблено номінально. З 2010 по 2015 рік інституція фактично не функціонувала.

Далі історія повторюється. 2015 року ЮНЕСКО знову починає вимагати створити орган управління. Адміністрація Президента повторно нагадує, що 2011 було дано окремо доручення, в якому вимагалося відновити діяльність заповідника.

Натомість Львівська облдержадміністрація відповідає, що мовляв усе відновили і доручення виконали. А в травні 2015 року було ліквідовано юридичну особу – правонаступницю ДІАЗ.

– Судячи з повідомлення з облдержадміністрації Олег Синютка обіцяє діяльність ДІАЗ відновити…

– Розпорядження Синютки наразі ніхто не бачив. Хоча нещодавно ми провели масштабну акцію, під час якої вимагали відновити діяльність заповідника. Ми ходили під ОДА, і нам пообіцяли зустріч із Олегом Синюткою. І ця зустріч відбулася, де обговорювалося питання відновлення заповідника. Голова облдержадміністрації сказав, якщо ви так дуже хочете, то буде розпорядження про відновлення заповідника. Але цього розпорядження наразі нема і його ніхто не бачив.

– Чому, на Вашу думку, ДІАЗ було ліквідовано?

– Якщо є державний заповідник, то статус захисту цих земель, які розташовані на території у 120 гектарів, дуже високий. На таких землях взагалі заборонене нове будівництво. Торгові центри, готелі – це нонсенс. Це по-перше. А по-друге, був би орган, який має контролювати за станом збережності об’єктів. Крім того, цими землями могла б розпоряджатися тільки держава, а не міська рада. А це, нагадує, 120 гектарів найдорожчих у місті земель. Звісно, це невигідно міській раді, втрата її впливу. Відповідно це, очевидно, і є першопричиною ліквідації ДІАЗ. Те саме відбувається і з охороною об’єктів. Чиновники міської ради одразу апелюють, що охороняти об’єкт не будуть, бо заповідник ліквідований.

– Це єдина причина?

– Інша причина ліквідації заповідника – це його майно. На балансі заповідника було 27 об’єктів,  частина яких, 6 чи 7, – на площі Ринок. Наприклад, за цей період будівля на площі Ринок,36, була викуплена у приватну власність і земля під нею приватизована. За умови існування заповідника це було б неможливо. Після відновлення діяльності заповідника постануть запитання, що сталося із майном заповідника, хто і на якій підставі почав ним розпоряджатися. Мало того, якщо подивитися в договори купівлі-продажу, то там нема охоронних договорів, які є обов’язковою умовою. Тобто свідомо дозволяють руйнувати все, що є довкола.

– Якщо гіпотетично уявити, що діяльність ДІАЗ буде відновлено. Що тоді зміниться, чи будуть зупинені будівництва, які вже тривають?

– Приклади зупинки будівництв є. Наприклад, вулиця Федорова, 23 та 28. Власник зупинив будівництво, тому що це є заповідна територія. Є й інші рішення, які передбачали зупинку будівництва. Головний аргумент – або це територія заповідника, або його буферна зона. Але сказати, що заповідник може вирішити одразу всі питання, не можна. Насамперед багато залежить від того, хто буде обраний його керівником, чи буде у нього достатньо політичної волі. Адже якщо я подам до суду за нищення пам’ятки національного значення, то суд не прийме такого позову, бо це не порушує мої права. А якщо буде заповідник із закріпленою за ним територією, то такий позов вже розглядатиметься…

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: