дивись.info

Компроміс із совістю: через позицію ЛМР історична вілла Ярославенка втрачена для Львова безповоротно

Компроміс із совістю: через позицію ЛМР історична вілла Ярославенка втрачена для Львова безповоротно

27 березня виконавчий комітет Львівської міської ради без зайвого галасу поставив крапку у майже десятирічній епопеї з будинком відомого львівського композитора Ярослава Ярославенка.

Свїм рішеням виконком затвердив містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво гр. Мельником Р.Л. багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського обслуговування, музичною дитячою ім. Я. Ярославенка, творчими майстернями та даховою котельнею на вулиці Ярославенка, 30. За словами головного архітектора міста Юліана Чаплінського йдеться про 4-поверховий будинок.

Скандал навколо вілли

Нагадаємо, скандал навколо зруйнованого забудовником будинку відомого композитора Ярослава Ярославенка триває уже багато років. У 2008 році він був викуплений у мешканців та зруйнований, а на його місці мала постати багатоповерхівка.

Коли у справу втрутилася громадськість забудовник запропонував після зведення нового будинку виділити 95 кв м його площі під музей, була також пропозиція відбудувати фасадну стіну історичної будівлі. 11 лютого 2014 року Сихівський районний суд виніс рішення про зобов’язання забудовника Ростислава Мельника відновити будинок українського композитора Ярослава Ярославенка. Забудовник – президент компанії “Ріел-груп” Ростислав Мельник заявив, що компанія подаватиме апеляцію на це рішення.

Пізніше, у 2015 році, Ростислав Мельник заявив про намір відбудувати будинок у первісному вигляді.

Мирова угода

Втім як виявилося, міська рада та забудовник уклали мирову угоду, яку й затвердив виконком. І в цій угоді вже  нічого не йшлося про відновлення будинку. Рішення виконкому викликало обурення громадськості, яка опікується охороною історичної спадщини.

«Міська рада виграла суд. А тепер відмовляється від своєї позиції та дозволяє забудовникові будувати, що йому заманеться. Це – паплюження пам’яті Ярослава Ярославенка»,  – каже архітектор Юрій Рочняк.

Громадський активіст  Юрій Волощак нагадує, що міська рада за кошти бюджету виготовила проектну документацію відновлення вілли. Тепер цей документ нікому не потрібний.

«Нищиться цілий старовинний район Софіївка, який мав свою ауру.  Тут поруч жив Іван Франко, він збирав тут гриби, тут гуляв Михайло Грушевський. Сюди мав би пролягати туристичний маршрут. А тепер тут буде сучасна забудова і це все втратиться», – каже активіст. «Міська влада показала забудовникам досконалу схему, як можна зруйнувати історичну пам’ятку і не понести за це жодної відповідальності. Адже вілла Ярослава Ярославенка дотепер перебуває в реєстрі пам’яток місцевого значення. Ніхто її звідти не виключав. І це не компетенція міської ради виключати її звідти», – каже архітектор і реставратор Василь Петрик.

Начальник головного територіального управління юстиції у Львівській області Ярослав Жукровський лише розводить  руками, мовляв вдіяти нічого не можна.

«У 2015 році на виконання рішення суду була відкрита виконавча постанова, в якій було чітко вказано, що боржник, громадянин Мельник, зобов’язаний  відновити будинок у первісному вигляді за власний кошт. Боржник надіслав лист, в якому він вказав, що має намір виконати рішення суду. Але не виконав. У березні 2017 році ми надіслали лист до міськради, щоби вони авансували витрати для здійснення подальших дій. Але ми не отримали відповіді на нього. Натомість маємо повідомлення, що стягувач, тобто міська рада та боржник домовилися і уклали мирову угоду. Цивільний кодекс передбачає, що вони мають право укласти мирову угоду. Суть її така –  боржник нічого відбудовувати не буде, але зобов’язується за власні кошти збудувати музичну студію та назвати її іменем Ярославенка. Натомість стягувач відмовляється від попередніх претензій. Цю угоду ще повинен затвердити суд. І, залежності від позиції суду, виконавча служба буде діяти далі», – каже Ярослав Жукровський.

Бездіяльна міська рада?

Отож, виявляється, міська рада не поспішала вчиняти дії для виконання рішення суду. Проте, цікавіші речі розповідає представник Ростислава Мельника Катерина Шубка.

«В інвестора є одночасно і дозвільні документи на проектування нового будинку, які ніхто не скасовував, і рішення суду про відбудову. Згідно рішення суду інвестор мав відновити будинок на підставі проектно-кошторисної документації. Інвестор неодноразово звертався до міської ради з приводу надання цієї документації. Але йому було надано тільки ескізний проект.

Згідно законодавства для проведення відбудови ескізний проект не є дозвільним документом, як не є ним і рішення суду. Для цього потрібно отримати містобудівні умови і обмеження, виготовити робочий проект, зробити експертизу, отримати дозвіл на виконання будівельних робіт. Для того, щоб виконати всі ці дії подавалися неодноразові  звернення. Він мав намір виконати  рішення суду однак відповіді не отримав», – запевняє представниця пана Мельника.

За її словами, тепер інвестор будуватиме на місці зруйнованої історичної пам’ятки те, що вважатиме за потрібне, однак з ЛМР було укладено угоду про те, що у новому будинку 397 квадратних метрів буде передано місту під дитячу студію. Якщо ця інформація відповідає дійсності, то міська рада стає уже повноправним співучасником руйнування пам’ятки.

Міська рада не в курсі

Директор юридичного департаменту ЛМР Гелена Пайонкевич не чула про наміри забудовника відновити пам’ятку: «Міська рада укладаючи  мирову угоду керувалася в першу чергу тим, що рішення суду було утруднене до виконання без доброї волі пана Мельника. Питання відбудови відповідно до виготовленого проекту цього будинку – це дуже складна річ і виконавча служба впродовж довгих років не мала б  можливості виконати це рішення. Я не чула заяв від пана Мельника, що він хоче відбудувати будинок. Я б хотіла спочатку подивитися на його звернення і на відповіді міської ради, тоді я буду це коментувати», – каже Гелена Пайонкевич.

Що думає мер

Втім ключ до розуміння ситуації дає коментар самого міського голови Андрія  Садового. Він не лише пояснює, чому все сталося так, як сталося, а й загалом ілюструє погляд очільника міста на проблему збереження історичної спадщини.

«Забудівельник зробив дуже велику біду і дуже велику помилку, що він цей будинок зруйнував, хоча це був приватний будинок і він викупив його в мешканців. Коли це все сталося в нас була дуже велика дискусія, ми подали в суд, виграли його, щодо відновлення будинку в цьому стані який був. Але цей  будинок був би приватною власністю того самого забудівельника. І що б ми отримали взамін? Для прослави Ярославенка дуже мало.

Ми знайшли  компромісне рішення – він будує низькоповерховий будинок і перший поверх віддає містові, і там буде музична студія імені Ярославенка. І це буде прослава імені композитора, кожен день там будуть діти ходити займатися, тобто місто отримає з цього вигоду. Ця нова архітектура вона має бути дуже якісною. Коли австріяки прийшли до Львова, вони півцентру знесли, а сьогодні ці будівлі є пам’ятками  архітектури.

Тому, на превеликий жаль, вернути те що вже зруйновано практично неможливо. Навіть якщо б це гіпотетично сталося, то невідомо коли. Коли місто судиться з представниками бізнесу, то це може  тривати десятиліттями. Рівень нашої судової системи ви знаєте. Тому мені здається цей компроміс є досить коректний», – каже міський голова.

На зауваження, що місто могло б таки домогтися відновлення будинку і наприклад викупити його для суспільних потреб, якщо немає іншого механізму його повернути, Андрій  Садовий знову говорить про вигоду для міста. «Ви пам’ятаєте, як цей будинок виглядав. Це не був унікальний будинок з точки зору архітектури. Це був звичний будинок гарний, невеликий і ця навіть площа, яку ми отримаємо більша від площі, яка була в цьому будинку.  Громада міста, діти, отримають дуже велику вигоду, бо вони будуть мати де займатися музикою. Для прослави імені  Ярославенка нічого кращого не може бути. Ну був би там той будинок, він би там собі стояв, потім би знову йому комусь перепродали, і що? А так ім’я Ярославенка буде на назві цієї музичної студії. Думаю, він там на небі тішиться з наших рішень», – каже Андрій Садовий.

Тепер стає зрозумілим, що жоден будинок у місті не застрахований від долі вілли Ярославенка. Після цього мабуть уже немає сенсу з’ясовувати будь-що у мерії. Таке враження, що захисники історичної спадщини і міська влада живуть у різних вимірах і порозумітися їм не вдасться ніколи.

Активісти сподіваються, що у справу будинку композитора Ярославенка втрутиться прокуратура. «Ми будемо діяти, будемо шукати способи, як добитися того, щоб був відновлений будинок. Ця територія, разом з будинком, має належати місту», – каже Юрій Рочняк.

«Збереження культурної спадщини є обов’язком держави. Ми будемо намагатися вплинути на ситуацію, так щоб в дію, зокрема в засідання суду, який має вирішувати питання мирової угоди між містом і забудовником, і подальшої долі пам’ятки вступила прокуратура. Вона має повноваження до вчинення дій із збереження культурної спадщини так само як і органи державної влади у сфері збереження культурної спадщини. Ми відправили листи в державні органи і будемо моніторити цю ситуацію», – додає Василь Петрик.

За його словами, звернення надійшли до Генеральної прокуратури України, прокуратури Львівської області, та голови ЛОДА. За словами голови ЛОДА Олега Синютки він уже отримав звернення і скерував його у департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА, щоб там вивчили ситуацію.

Володимир ГАЛЕЧИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама