Як львів'яни-пластуни вітали із 105-ю річницею Дня Першої Пластової Присяги

Ми вчимося життєвим цінностям

Анастасія Сохацька, львів'янка, активістка Євромайдану, організаторка таборів для дітей учасників АТО

«Я є учасником Пласту майже 10 років. Належу до цієї організації з 2008 року. З самого початку це була цікава пригода. Ця пригода включає навчання основним способам виживання. Але окрім цієї цікавої завуальованої гри ми вчимося дуже важливим життєвим цінностям. Пласт – це маленький макет реального суспільства.

Там ми маємо всі елементи суспільства. Потім ця модель суспільства працює назовні. Ми вчимося комунікувати між собою, працювати у малих групах, працювати у більших групах. Всі ці елементи потім працюють у житті. Принцип, за яким у «Пласті» виховують дітей впливає на їхні зміни.

Мені 22 роки і моє коло спілкування - це переважно пластуни. Я все таки намагаюся брати у свою команду людей, які були якось дотичні до Пласту. Я впевнена, що на цих людей можна покладатися і кожна моя робота буде приносити результати.

[dyvys_blockqoute text="Коли мене запитують, що дає Пласт. Я відповідаю, що він дає альтернативу, можливість поглянути на світ з інакшого боку" author=""]

Майбутнім пластунам я б побажала, аби вони трималися основної ниточки, по якій ми вже йдемо 105 років. Аби вони трималися тих цінностей, які були закладені нашими предками. Оскільки кожна організація і структура повинна зміцнюватись і рости, але основний фундамент повинен залишатися незмінним».

Пласт – це потужне середовище людей, в яких ти впевнений

Роман Лозинський, політик, колишній заступник і в.о. голови станиці Львів Пласту

«Пласт – це потужне середовище людей з конкретними цінностями, в яких ти впевнений. Впевнений в  їхній дружбі, підтримці, надійності, справжності.

Коли ти працюєш з пластунами, вони тебе не підведуть. Якщо вони повинні щось зробити то вони це зроблять якнайкраще. Це я відчув за 16 років, які я провів в організації. У нас є чіткі правила, обов’язки, Пластовий Закон.

Серед головних обов’язків - бути вірним Богові і Україні,  допомагати іншим, жити за Пластовим Законом,  слухатися нашого проводу. Це є основні наші засади, і це постійно мотивує ставати кращим, працювати над  собою. І з такою командою це дуже приємно робити. Також це великий  практичний досвід роботи в команді, організації певних заходів, а це формує відповідальність.

В Пласті кожен має свою ділянку роботи, свої обов’язки.  Навіть в першій віковій групі – «новацтво», з 7 до 11 років – вже є певні обов’язки. В «юнацтві» - з 11 до 18 років – вже досить велика відповідальність. Це організація певних заходів - похід в гори, спортивні чи мистецькі акції. Тобто на кожному етапі ти чітко відчуваєш відповідальність і це дуже відчутно потім, в дорослому житті.

Це  дуже важливо, бо зараз люди схильні перекладати відповідальність на когось іншого, а пластуни в критичних ситуаціях беруть відповідальність на себе і ні  на кого не чекають, об’єднують навколо себе людей, мотивують і надихають їх досягати спільної мети. Пласт формує такі риси як чесність - ці люди не є лукавими, не можуть підставити,  цілеспрямованість - ставлять перед собою високі цілі і намагаються їх досягнути і робити все максимально добре, з такими людьми дуже приємно  працювати.

[dyvys_blockqoute text="Пластуни в критичних ситуаціях беруть відповідальність на себе і ні  на кого не чекають, об’єднують навколо себе людей, мотивують і надихають їх досягати спільної мети" author=""]

Пластовий Закон каже, що пластун має бути словний, тобто дотримуватися даного слова, сумлінний, точний, ощадний, справедливий, ввічливий, доброзичливий, врівноважений, корисний, слухняний пластовій старшині, пильний, дбати про своє здоров'я, любити красу і дбати про неї, не розгублюватися і не впадати у розпач, бути відважним у небезпеці.

Це стержень Пласту, навколо якого будується вся наша організація. Щодо мене особисто, то Пласт вплинув на вибір моєї  освіти і кар’єри. Там є дуже серйозне патріотичне виховання – відчуття того,  що ти повинен робити все що можеш для того, щоб покращити свою країну. На основі цього я вибрав свою спеціальність - політологія, яку я вивчав в університеті, і зараз в УКУ вивчаю публічне управління. Пласт сформував у мене цілеспрямованість – навіть коли є важко і ти не впевнений чи йдеш у правильному напрямку і можеш досягнути своєї мети, то тобі ці відчуття не заважають, ти це перемагаєш і намагаєшся йти до кінця, не здаватися і ставати кращим кожного дня.

[dyvys_blockqoute text="Одна з найголовніших цілей, які зараз ставить перед собою Пласт - це поширення активної діяльності по всій Україні" author=""]

Одна з найголовніших цілей, які зараз ставить перед собою Пласт - це поширення активної діяльності по всій Україні. Зараз більшість пластунів є на Західній Україні і в Києві. Я б хотів побажати Пласту, щоб він максимально  широко розгорнувся і активно діяв на Сході. Там вже започаткована певна діяльність, особливо після революції Гідності. Якби на Сході було більше  пластунів, там напевно б не було тих подія, які сталися.

Я бажаю Пласту, щоб  він ставав сильним по всій Україні і виховував якомога більше молодих українців і щоб вони брали на себе відповідальність, об’єднувалися і робили  добрі справи».

Пласт дав мені найкращих друзів

Ірина Вовк, львів'янка, волонтерка АТО, журналіст

«Того року Пласту - 105, а моєму Пласту - 10, бо рівно 10 років тому у день Першої Пластової Присяги я офіційно стала пластункою і вступила у курінь 32 «Степові Відьми».

Пласт навчив мене планувати свій час, завершувати почате і ніколи не зраджувати найближчих - рідних і друзів. Зрештою, Пласт дав мені і найкращих друзів. Пласт навчив мене не боятися, допомагати тому, хто поруч і давати першу медичну допомогу, мабуть, саме тому майже три роки поспіль я їздила на війну волонтером і журналістом.

А найбільшою фінансовою і моральною підтримкою у цьому для мене були друзі-пластуни, які в будь-яку мить, нехай і посеред ночі, могли приїхати допомогти вантажити берці і генератори або ж організувати масовий збір коштів чи листів на фронт.

[dyvys_blockqoute text="Пласт своїх не залишає: ми з честю згадуємо загиблих пластунів і допомагаємо їхнім сім'ям, стаємо горою, коли хтось із нас у біді" author=""]

Пластуном був і мій товариш Вітя Гурняк, який героїчно загинув під Щастям і став для багатьох із нашої пластової родини прикладом не сидіти на місці, коли приходить біда. Пласт своїх не залишає: ми з честю згадуємо загиблих пластунів і допомагаємо їхнім сім'ям, стаємо горою, коли хтось із нас у біді. Для мене ж стало честю і великою відповідальністю отримати одну із найвищих нагород пластунів - Орден Вічного Вогню у бронзі за допомогу військовим під час АТО.

Такі речі надихають робити щось далі!»

Редакція Дивись.info