Я пишаюся тим, що був на Майдані, - британський нейрохірург Генрі Марш прочитав лекцію в УКУ

IMG_3820

Британський нейрохірург зі світовим ім'ям Генрі Марш прочитав у Львові лекцію, у якій розповів про зв'язок політики та медицини, небезпеку успіху та про те, чому не завжди пишається тим, що британець.

Британський нейрохірург зі світовим ім'ям Генрі Марш прочитав у Львові лекцію, у якій розповів про зв'язок політики та медицини, небезпеку успіху та про те, чому не завжди пишається тим, що британець.

Журналістка Дивись.info відвідала лекцію Генрі Марша в УКУ та записала цитатник для тих, хто не зміг долучитись до розмови.

Про Brexit, або Індичку, яка голосує за Різдво

Я пишаюся тим, що був на Майдані. Було надзвичайно приємно бачити там європейський прапор наступним після українського. І те, що багато людей у Британії проголосувало за Brexit, було для мене шоком, моєї сім'ї та колег.

Моя мам німка, я наполовину німець, але завжди відчував себе європейцем. На мою думку, Brexit – це справді жахлива подія. Відразу спадає на думку жарт про індичку, яка голосує за Різдво. Багато британців просто не зрозуміли суті референдуму.

[dyvys_blockqoute text="Я пишаюся тим, що був на Майдані" author="Генрі Марш"]

Англія, як і Україна, поділена на дві частини. Лондон та інші великі міста голосували за те, аби залишитись у ЄС, але люди із провінцій або з низькою освітою підтримали цю безглузду ідею про вихід ВБ. Я стривожений з приводу того, як Brexit змінить Англію. Є моменти, коли я не пишаюсь тим, що британець.

Про людський мозок

Я хочу розповісти про таку важливу річ для суспільства, як когнітивний ліміт. Когнітивний ліміт передбачає 150 осіб, які можуть будувати у цій групі відносини, приходити до спільного консенсусу і розуміти. Коли ж людей більше, ніж 150, відбувається нерівномірний розподіл знань у суспільстві. Влада намагається обмежити наш доступ до знань. Коли у групі більше 150 людей, ми втрачаємо прозорість, бо не бачимо реальних відносин між всіма людьми. Люди не мають безкінечного потенціалу для прийняття рішень.

Наш мозок еволюціонує, аби приймати рішення. Ми діємо за двома системами: або приймаємо рішення інстинктивно, або ж діємо після того, як добре подумали, хоча це потребує більше енергії.

[dyvys_blockqoute text="Інші люди краще бачать мої помилки, бо не мають моїх упереджень" author="Генрі Марш"]

Освіта – це постійна критика і не завжди вона приємна, але завдяки цьому ми вчимося. Аби уникнути критики, необхідно діяти за системою 2, затрачаючи більше часу та енергії.

Чому успіх може бути шкідливим

Успіх – це інколи шкідливо. Адже коли ми успішні, у нас все виходить добре, ми починаємо гордитися собою і робимо більше помилок. Завищена самооцінка руйнує людину, руйнує особистість. Розлад особистості можна прослідкувати у політиків, який настає при перших успіхах: культ особистості, фото керівників на стіні), надмірна самовпевненість, зневага до критики.

[dyvys_blockqoute text="Завищена самооцінка руйнує людину, руйнує особистість" author="Генрі Марш"]

Для політиків це втрата зв'язку із реальністю (Янукович), риторика месії (Тоні Блер), імпульсивні дії тощо.

Знання – це сила. І кожна професія унікальна. Маючи спеціальні знання, фахівці мають владу над людьми.

[dyvys_blockqoute text="Якщо ти хірург, ти повинен ввесь час йти на ризик, адже без ризику ти нікому не допоможеш" author="Генрі Шарш"]

У мене були пацієнти, які помирали після операції. Дуже просто у такому випадку сказати, що це не моя провина. Я ж завжди запитував у першу чергу себе, що зробив не так. Для хірурга дуже спокусливо дотримуватися правила «я не винен».

Про державу 

Держава - це коли суспільство і політики об'єднуються навколо однієї проблеми. Кожен політик при владі ризикує з часом стати хабарником, адже у нього росте самооцінка. Тому дуже важливо, аби посади, як у політиці, медицині та інших сферах, добре оплачувалися.

Про охорону здоров'я

Охорона здоров’я – проблема у всіх країнах. Медицина розвивається, стає кращою, але й платити за неї доводиться більше. Хірург не має боятися ризикувати. А після операції варто обов’язково радитися з колегами. Бо це найкращий спосіб не робити помилок. Дуже важливою є командна робота – обговорення, дебати, дискусії. І, безумовно, підтримка один одного. Бо морально складно, коли перед палатою сидять родичі пацієнта і кажуть, що вб’ють тебе, якщо з ним щось трапиться. Пам’ятаю, коли я оперував у Катманду й операція завершилася невдало, то розлючені родичі повибивали усі вікна у палатах.

Вчи мови!

Якби я давав пораду собі молодому, то сказав би: «Вчи мови!» Я єдиний зі свої сім’ї не знаю німецької. Погано читаю французькою, говорити не можу взагалі. Хоча вважаюся міжнародним фахівцем, володію лише англійською. Хто знає, може згодом вивчу українську.

Про Україну

Ви боретеся зі своїм радянським минулим, тут багато енергії. У Європі такого нема, вона уже стомлена. А Україна – це дуже важлива країна, такий собі вододіл між Сходом і Заходом. Я уже 25 років приїжджаю сюди і пишаюся, що можу хоч на краплинку щось змінити. Пишаюся тим, що був на Майдані.

Лікарі – дуже складні люди

Ми вважаємо себе ледь не богами. Якщо є 9 лікарів, то буде 9 різних думок. А от журналісти мають критикувати лікарів. Бо нам потрібні хороші «білі халати». У Британії ми поважаємо лікарів автоматично. В Україні – навпаки. Це пов’язано з радянським минулим та недовірою до медиків у СРСР.

Записувала Олександра БАГАЧ

Фото з минулорічної зустрічі (Микита ПЕЧЕНИК)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: