дивись.info

Путінські перемовини та велика геополітична гра Порошенка. Політогляд тижня

Путінські перемовини та велика геополітична гра Порошенка. Політогляд тижня

Чи виграла Україна від перемовин Меркель і Путіна, в чому зрада повернення грошей Януковича і яку велику гру затіяв Порошенко, аналізує Дмитро Посипанко.

Путінські перемовини

Цього тижня на міжнародній арені відбулися дві події, які могли і можуть вплинути на ситуацію в Україні. І дві ці події були пов’язані з Президентом Російської Федерації Владіміром Путіним. 2 травня відбулась перша за останні 2 роки особиста зустріч Путіна з Канцлеркою Федеративної Республіки Німеччина Ангелою Меркель. Під час цієї зустрічі українське питання було одним з основних. І це позитив для України.

Німецька лідерка після перемовин з Президентом Росії заявила, що вона і далі настоюватиме на тому, що Мінські угоди повинні виконуватись в повній мірі усіма сторонами. А від російської сторони вона вимагає забезпечення доступу українській владі до східних кордонів в Луганській і Донецькій областях. І лише після цього на території тимчасово окупованих районів цих областей можливе проведення місцевих виборів, а також часткове зняття економічних санкцій проти Російської Федерації.

А повне зняття санкцій можливе лише після повернення Криму до складу України. Принаймні, такі тези були озвучені журналістам після особистої їхньої участі. Президент Росії Путін, в свою чергу, і далі настоює на тому, що Російська Федерація не є учасником конфлікту на сході України і вимагає від Меркель та її європейських партнерів вплинути на Порошенка, щоб той сів за стіл переговорів з очільниками «невизнаних республік».

Читайте також: Це було антиукраїнське кубло, — заступник голови облради про Російський культурний центр у Львові

Якщо коротко резюмувати, то позитивним є те, що про Україну в Європі ще остаточно не забули і наше питання все ще знаходиться в порядку денному її лідерів під час перемовин з Путіним, однак результат цих перемовин і далі залишає бажати кращого. Розмови і санкції більше не дають ефекту. А нових методів впливу на Росію ніхто наразі не придумав.

Друга подія сталася трохи згодом. Путін провів телефонну розмову із Президентом Сполучених Штатів Америки Дональдом Трампом вперше після американського удару по території Сирії. І розмова ця була радше негативною для України, адже наше питання там взагалі не піднімалось. Трамп і Путін говорили про Сирію, про КНДР, про боротьбу з тероризмом, але про війну на сході України і анексію Росією Криму не згадували. Тому робимо висновок, що для адміністрації Трампа Україна і далі перебуває в найкращому випадку на другорядному плані, якщо не третьорядному чи ще дальшому.

Найімовірніше, що Трамп і далі не сприймає Порошенка на посту Президента України. Саме тому, ми маємо уже травень місяць, а гучно анонсована на кінець лютого зустріч нашого Президента з Президентом США так і не відбулась. Маю підозру, що вона взагалі ніколи не відбудеться, але хотів би помилятись.

Конфісковані мільярди Януковича

28 квітня інформаційний простір України сколихнула новина про те, що влада врешті змогла конфіскувати перші «мільярди Януковича». І дійсно, за рішенням Краматорського суду Донецької області грошові кошти в еквіваленті 1,4 мільярда доларів США (40 мільярдів гривень) були зараховані з рахунків відкритих в Ощадбанку та ПриватБанку на єдиний казначейський рахунок. І все було б дуже радісно, якби не кілька «але».

По-перше, це те, що рішення про конфіскацію приймав Краматорський суд, який знаходиться в зоні проведення АТО, а влада заявила, що пройшла усю вертикаль судової гілки влади під час розгляду цієї справи. По-друге, це оперативність розгляду цієї справи краматорським судом, оскільки вона була відкрита 15 березня 2017 року, а вирок по ній був ухвалений уже на 13-ий день – 28 березня, хоча знову ж таки влада заявила, що ця конфіскація тривала 3 роки. По-третє, це те, що влада не лише замовчувала цих 3 роки деталі розгляду цієї справи, але й місяць мовчала (з 28 березня до 28 квітня) про таке сенсаційне рішення і поповнення бюджету на 40 мільярдів гривень.

Читайте також: Як у львівському смітті тане міська скарбниця

Нагадаю, що отримання чергового траншу від МВФ Порошенко називав небувало успішним кейсом в історії України, а тут про майже півтора мільярда доларів «інвестиції» забув нас потішити. По-четверте, це те, що ці кошти були конфісковані зовсім не у справі Януковича і його оточення, а у справі нікому невідомого Кашкіна Аркадія Павловича, якого «за вуха» пришили до справи президента-утікача. По-п’яте, це те, що таку важливу новину першим Українському народові доніс не сам Гарант Конституції Порошенко, а секретар РНБО Турчинов і Генпрокурор Луценко, які навіть примудрилися сфотографуватися під час «натискання кнопки для переказу коштів з Ощадбанку на рахунки держказначейства».

"Гроші Януковича" передали Ощадбанку
“Гроші Януковича” передали Ощадбанку

До речі, це зовсім не вперше підлеглі Порошенка забирають у нього можливість пропіаритись на таких серйозних подіях. Пригадайте собі лише ініціативу підняття вдвічі мінімальної заробітної плати в Україні – до 3200 гривень. Це також зробив не Порошенко, а його ставленик Гройсман. Складається таке враження, що сам Порошенко вже повністю відійшов від управління державою, а підлеглі сумлінно йому допомагають поховати його і так невисокий рейтинг. По-шосте, це те, що влада в черговий раз зманіпулювала поданням інформації, адже майже половина цих коштів – це облігації внутрішнього боргу, які фактично підуть не на розбудову обороноздатності України, як про це кричать зі всіх трибун Порошенко, Турчинов, Луценко і трохи нижчі за рангом посіпаки, а на зменшення державного боргу України. І є ще дуже багато «але» у цій справі. Фактично «перемога» виявилась і не такою вже перемогою, а великою маніпуляцією і піар-акцією. Хоча це вже, мабуть, нікого не дивує.

І ще трохи про Януковича

Після такої «перемоги» мусіла наступити і зрада. Довго її не довелось чекати. І 3 травня Українське національне бюро Інтерполу підтвердило раніше оприлюднену інформацію про те, що міжнародний розшук колишнього президента Віктора Януковича припинений.

Про це повідомив речник Національної поліції України Ярослав Тракало. За його словами, відповідна інформація надійшла від Комісії з контролю за файлами Інтерполу, яка також зобов’язала Генеральний секретаріат Інтерполу видалити з бази розшуку Віктора Януковича та усю інформацію стосовно його сина Олександра. А от причини таких дій Інтерполу речник поліції не прокоментував і скерував до керівництва ГПУ. Юрій Луценко поки що відмовчується. Мабуть, ще не завершив святкувати конфіскацію.

Нове керівництво СБУ на Львівщині

3 травня Львівщина отримала нового керівника управління Служби безпеки України. Президент Порошенко ввів у стан шоку всю львівську владу своїм Указом про звільнення семи керівників органів Служби безпеки України.

Окрім Віктора Андрейчука, який більше трьох років відповідав за безпеку Львівщини, були звільнені начальники управлінь СБУ у Вінницькій, Житомирській, Київській, Одеській, Чернігівській, Харківській областях. Дуже дивним виглядає підбір областей, де було замінено керівництво найтаємничішого органу України, адже усі вони є стратегічними у питаннях нацбезпеки і оборони України.

Читайте також: Військовий комісар Львівщини розповів, як на кордоні ловитимуть призовників

Дивним виглядає і таємничість цієї «спецоперації», адже ніхто про таке рішення і не здогадувався. Принаймні такий висновок можна зробити на прикладі Львівщині, де ранок 3 травня уже традиційно після усіх вихідних розпочався із ранкової наради в ОДА. На цій нараді був присутній Віктор Андрейчук, якого там усі, в тому числі і сам Олег Синютка, сприймали, як начальника Управління СБУ у Львівській області, а виявилось, що це був екс-працівник спецслужб, якого на той час уже відправили на пенсію, а на його місце призначений Олександр Ткачук, який до цього був керівником апарату голови Служби безпеки України.

Фактично Порошенко поставив свого підлеглого Олега Синютку у дуже незручне становище, показавши всім, що голова ОДА не такий вже і господар на Львівщині, і є ще все таки тут речі, за які він не відповідає, ба більше, він на них навіть не впливає. Дуже дивним також виглядає і час, коли відбулись ці ротації. Заміна керівництва спецорганів в семи стратегічних області тоді, коли відбувається широкомасштабне нагнітання ситуації напередодні так званого Дня Перемоги, виглядає щонайменш нелогічною, адже старе керівництво уже немає важелів впливу на ситуацію в регіоні, а нове ще навіть не прибуло на місце.

Довелось чути думки, що таким чином Порошенко готується до майбутніх президентських виборів. Але мені видається, що такими діями він намагається їх позбутись. І не лише їх, але й парламентських. А можливо лише це шляхом введення воєнного стану або оголошення всеукраїнської антитерористичної операції. Видається мені, що Порошенко затіяв дуже серйозну геополітичну гру. Не маючи підтримки Трампа, він намагається втриматись на своєму посту якомога довше. Тільки заручниками цієї гри стане 45-мільйонна держава. Сподіваюсь, що помиляюсь і у нас не лише минуть спокійно 8 та 9 травня цього року, але ми без ексцесів доживемо до президентських і парламентських виборів. Коли б вони там не відбувались. У 2019-му, чи навіть 2017-му році.

Дмитро ПОСИПАНКО,

Світ на порозі нової холодної війни. Політичний огляд тижняполітичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут

Ілюстрації: Ігор ДАНИЛИХА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама