дивись.info

Місяць та півтора мільйона: як перша в історії українка підкорила Еверест

Місяць та півтора мільйона: як перша в історії українка підкорила Еверест
Ірина Галай. Фото зі сторінки героїні в Інстграм

Лише 18 українцям вдалося здійснити сходження на найвищу гору світу, висота якої сягає майже 9 тисяч метрів. Одна з них — Ірина Галай, яка стала першою українкою в історії, що підкорила Еверест.

***

«Мене звати Ірина, я перша українка, яка піднялася на найвищу вершину світу, гору Еверест», — сьогодні саме так Ірина Галай представляє себе аудиторії на публічному інтерв’ю. Допис із подібним змістом у неї розміщений у розділі «Про себе» на Фейсбуці. З часу, коли вона підкорила висоту у понад 8800 метрів, минув рік, але і сьогодні скелелазка бачить вершину перед очима.

Холодне хобі

Альпінізмом Ірина захопилася роки три тому. А от до холоду й екстремального проводження часу вона звикла ще з дитинства.

— Холод не можна любити, я просто до нього спокійно ставлюся. Мене малу батько постійно завозив у Карпати і ми всю зиму проводили, катаючись на лижах, — згадує Ірина Галай. — Тому я вже звикла, що мені холодно. Хоча тоді було некомфортно: я плакала, скаржилася, а потім просто змирилася і зрозуміла, що можна це пережити. Зараз це однозначно допомагає.

Ірина Галай. Фото зі сторінки героїні в Інстаграм

Незважаючи на часті сходження у гори, спорт — не фах Ірини. Свого часу вона закінчила Національний авіаційний університет за спеціальністю інженер-програміст, працює ж нині директоркою відділу маркетингу у нафтовій компанії. Альпінізм — це хобі.  До Евересту, каже, підкорила не дуже багато вершин: Ельбрус (найвища вершина Кавказького хребта, висота — 5642 м, — ред.), Монблан (вершина у Західних Альпах, висота — 4808, — ред.), Кіліманджаро (найвища точка Африки над рівнем моря — 5895 м, — ред.) та Охос-дель-Саладо (вулкан в Андах, найвищий у світі, висота — 6891 м, — ред.). Але почалося все з Казбеку (вулкан на кордоні Грузії і Росії, висота — 5033 м, — ред.), на який Ірина піднялася з першого разу і швидше за інших.

Ім’я у Вікіпедії та 15-кілометровий крос щодня

Ідею підкорення Евересту Ірина довго не виношувала. Каже: просто одного дня зрозуміла, що там ще ніколи не була українка. Відтоді, ця думка захопила її.

— Я захотіла встановити рекорд, бо це історія України, твоє ім’я назавжди закріпиться у Вікіпедії (смітється). Я подумала, що було би круто стати першою, буде, що дітям розповісти.

Як готуватися до сходження Ірина вже знала, бо мала за плечима кілька мандрівок, які підказували їй, що потрібно підтягнути у знаннях, на які частини тіла звернути увагу.

— Коли я познайомилася зі своїм гідом, він мене відвів на найвищий вулкан світу у Чилі і сказав: «Якщо ти будеш так підійматися на Еверест, як зараз у Чилі заходила на цей вулкан, я за тебе взагалі не переживатиму».

Найактивнішу підготовку до підйому Ірина розпочала приблизно за півроку. Тоді, через фінансові питання, вона ще не була певна на 100%, що буде підійматися, але почала серйозно займатися собою. Згадує, що за місяць до Евересту, вона привела себе у найкращу фізичну форму за все життя. Для цього прокидалася щоранку о 6 годині, пробігала 15 кілометрів, незважаючи на погоду, адже «треба було вивести свій організм із зони комфорту». У понеділок, після роботи, — фіткрос, у вівторок — бокс, у середу — знову фіткрос, у четвер — стретчинг або інше лайтове заняття, у п’ятницю — відпочинок, а по суботах і неділях — півмарафон.

Ірина Галай на НСК «Олімпійський». Фото з Інстаграму героїні

— Насправді, всі проблеми були тільки з батьками. Треба було говорити з ними, аби відпустили. Це непросто, адже Еверест відома як гора смерті, де мертві тіла лежать і їх ніхто не забирає. Але зрештою вони мене зрозуміли і погодилися на сходження.

Довгий час перед підйомом Ірина також займалася пошуком спорядження, адже важливо було все до найменших дрібниць: форма, вага, фірма тощо.

— Я намагалася не припускатися помилок, які робила раніше, не брала нічого зайвого. Але дещо навпаки забула чи просто не знала про деякі речі. Не взяла з собою, наприклад, спеціальні пухові шкарпетки. Звичайні там не допомагають. Забула про вологі серветки зі спиртом, які не замерзнуть на морозі у мінус 30-40 градусів.

Загалом підкорення Евересту обійшлося Ірині у 60 тисяч доларів: разом з послугами шерпів (гімалайські провідники, — ред.), спорядженням, їжею, дозволом на сходження на вершину тощо.

Читайте також: Цікаво було б розгорнути прапор Львова на вершині піку Лєніна, — альпініст Роман Городечний

Зібрати необхідну суму було непросто. Довелося питати у знайомих, колег, але, врешті-решт, грошима  допомогла сестра, яка разом з чоловіком володіє комплексом термальних вод у Косино. Пізніше грошима вже допомагали і сторонні люди.

Без сну й у кисневій масці

Підіймалася Ірина на Еверест місяць. Порядок того, як все відбувалося, сьогодні згадує, наче завчений ще зі школи віршик. Спершу група приїжджає у базовий табір, який розташовується на висоті 5000 метрів. Там необхідно провести тиждень — для акліматизації. Далі ніч проводять на висоті у 5700 метрів, потім — 6400. Для мандрівників найважливішою є точка на висоті 7000 метрів, адже після неї стає зрозуміло чи витримає організм людини подальший підйом. Вище усі підіймаються з кисневими балонами.

Ірина Галай. Фото зі сторінки героїні в Інстаграм

— Але взагалі вони потрібні десь після 7800 метрів. Я думаю, що якби спробувала безкисневе сходження, у мене би вийшло, бо я кілька разів маску знімала. Чогось супер нереального я за своїм організмом не помічала у ці моменти. Але для цього треба більше часу, хоча б 3 місяці, аби не шокувати організм.

Нерідко їхня команда натрапляла на трупи мандрівників, які не змогли підкорити вершину, замерзли на смерть, а їхні тіла і досі не спустили донизу. Альпіністка зауважує, що була готова до цього, але морально все одно було важко.

— Добре, що є Інтернет, ми це все пройшли там. Є документальні фільми, де все показували дуже чітко. Тому я навіть знала, як вони виглядають і де будуть. Звичайно, неприємно, жодна нормальна людина не відреагує на це спокійно. Але тут розумієш, що ти прийшла сама, ніхто тебе не змушував, тому у тобі прокидається сила волі, переступання через себе допомагає на це заплющити очі.

Не тільки підніматися, а й ночувати іноді доводилося в екстремальних умовах, розповідає мандрівниця. За її словами, якщо псується погода і на горі є тільки схил, то доводиться ставити штормовий намет, впиратися «кішками» у сніг і тримати усе таким чином, бо інакше речі може знести вітром. Таких ночівель зазвичай одна-дві. У цей час ти не зігріваєшся та майже не спиш, адже на висоті може спати не дуже багато людей.

Ірина Галай. Фото зі сторінки в Інстаграм героїні

— Твій організм знаходиться у такому стані, коли тобі вже не до сну, — зауважує Ірина.

Поспати вдавалося хіба що у базових таборах, але і там було дуже холодно. Але замість скиглення і сліз Ірина обирала гумор.

Попри застереження гіда та інших експертів, проблем із гірською хворобою у скелелазки не було, що дуже дивувало усіх. Вона сама бачила людей, яким ставало зле, які втрачали вагу просто на очах. Але альпіністка завжди була на сторожі, адже вже знала: це підступний недуг, який може охопити і її у будь-який момент.

Коли можеш дістати зірки з неба

18 травня Ірина відсвяткувала день народження, а вже 20-го підіймала український прапор на вершині Евересту.

— Багато з тих, хто піднявся на гору, бачили тільки туман і сніг. А мені пощастило: було чисте небо, світило сонце.

Згадуючи сьогодні ті миті, каже: це було колосальне задоволення, насамперед, собою. Вже потім ти радієш, що, нарешті, закінчиться цей треш: ти помиєш голову, нормально поспиш та інше.

— Але ти настільки стаєш сильнішою! Ти відчуваєш, як ця сила тебе наповнює, розумієш, що ти це зробила, незважаючи на мільйон різних факторів, які могли тебе зупинити. Ти просто на це заплющила очі, а значить, можеш так по життю іти: добиватися свого, попри якісь маленькі проблеми.

На питання, що вразило найбільше, Ірина відповідає «Все!» та сміється. Потім додає, що дуже сподобалося зоряне небо: коли ти вибираєшся з намета вночі, тобі здається, що зірки можеш знімати руками — настільки вони близько.

Читайте також: Два океани за плечима: історія львів’янина, який самотужки перетнув Атлантику та Індійські води (інтерв’ю)

За цей час альпіністка взагалі дуже прив’язалася до Непалу: захопилася і країною, і людьми там.

— Це місце якогось колосального позитиву. Люди просто до всього ставляться, хоча вони дуже бідні. Але їм все одно, який у них курс долара… півбудинку обвалило землетрусом, а вони сидять і кажуть: «Ей, все буде добре, відбудуємо!» Я думаю, нашим людям не вистачає цього. У нас вже просто вибору немає. Ми можемо мучитися вічно, когось критикувати, але все одно треба розуміти, що не від нас все залежить.

Краще гір тільки… гори?

Вже 14 червня Ірина відлітає у нову експедицію — в Антарктиду.

— Маю дуже багато планів. У мене є багато гір, які саме я хочу підкорити, а не тому, що треба, бо це ж Еверест абощо. Є багато небезпечних вершин, але я розумію, у чому там небезпека, і, думаю, якщо правильно підготуватися, знайти хорошу команду, все реально.

Тим же, хто хоче тільки почати займатися альпінізмом, радить просто почати ходити в гори. Новачкам радить підкорювати Карпати.

— Яка може бути краща підготовка до гір, ніж гори? — зауважує, сміючись. — Наступного дня ти одразу зрозумієш, де у тебе нерозвинені м’язи, що треба підтягнути, як займатися. Треба зрозуміти, як твій організм взагалі реагує на висоту. Якби все було просто, не було би цікаво. Але ходити у гори необхідно. Однозначно.

Ірина Галай. Фото: redbull.com

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама