Професор Няньковський: 95% дітей, які закінчують школу, вже мають хронічні захворювання

diti

У березні у львівських школах стартував унікальний соціально-медичний проект «Здорові діти», аналогів якому немає в усій Західній Україні. Його мета – дослідити здоров’я дітей шкільного віку у Львові.

У березні у львівських школах стартував унікальний соціально-медичний проект «Здорові діти», аналогів якому немає в усій Західній Україні. Його мета –  дослідити здоров’я дітей шкільного віку у Львові, виявити групи ризиків, запропонувати рекомендації щодо лікування і  профілактики захворювань та визначити  епідеміологічну карту міста.

Напередодні Дня захисту дітей про деталі проекту нам погодився розповісти один із його натхненників та організаторів – професор кафедри педіатрії №1 Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького Сергій  Няньковський.

Професор кафедри педіатрії №1 Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького Сергій Няньковський.

– Що спонукало Вас започаткувати такий масштабний проект, адже він вимагає багато часу та зусиль?

– Я багато років займаюся здоров’ям дітей. Ситуація в медицині зараз є доволі критичною, ми  перебуваємо в стані затяжної, хронічної медичної реформи і браку фінансування. Це все призводить до того, що спостереження за людьми, а особливо за дітьми не є таким, як би хотілося. А дитинство – це особливий період, коли захворювання лише формуються. Якщо дорослу людину лікувати достатньо важко, бо там вже є хронічні захворювання, на які можна лише частково впливати, підтримуючи якийсь рівень здоров’я, то в дитинстві вони тільки закладаються. І якщо побачити перші симптоми проблем і вжити вчасно відповідні заходи, то є дуже великі шанси, що  здоров’я можна поправити повністю і захворювання не розвинуться.

– Чому власне школярі?

– Діти йдуть до школи, не можу сказати що практично здоровими, але у більшості відносно здоровими. І починається зміна способу життя, зміна харчування, купа стресів, зменшення фізичної активності. Тобто діти потрапляють у зовсім інші умови, коли на них починають діяти всі ці фактори ризику. Це  призводить до запуску певних хворобливих процесів у дитячому організмі, внаслідок чого формується захворювання. Яку ми маємо сьогодні ситуацію у школах? Раніше були хоча б якісь шкільні лікарі, була диспансеризація, проводилися аналізи. Зараз це все трішки порушено.

Педіатрів, як таких, немає, сімейні лікарі зайняті.

Не те що вони не хочуть цим займатися, вони реально просто не мають  можливості займатися ще й дітьми так, як це потрібно. Диспансеризація, в принципі, проводиться, але найбільше що цікавить – щоб дитина не померла на уроці фізкультури, тобто це достатньо примітивна проба на функцію серцевого м’язу і після цього дається рекомендація, чи може дитина відвідувати урок. Це не тому, що лікарі погані – вони не мають ні часу, ні можливості подивитися дитину так, як би хотілося. Це спроба показати реальний механізм диспансеризації – спостереження за дітьми, тому що я розумію, що держава зараз не буде в стані повернути лікаря в кожну школу і щоб він ще й був фаховим. Ми вже втратили цих спеціалістів, тому створюється такий медичний вакуум в педіатрії. Ми хочемо трошки заповнити той вакуум, щоб батьки могли кудись звернутися і отримати якісь поради і розуміння, що треба робити з тою чи іншою дитиною. Це якісь нові принципи організації охорони здоров’я в тій ситуації, коли вона реально розвалена, і не працює. Є якісь залишки, але ніхто не розуміє, як вона буде працювати, фінансуватися. Ці проблеми на роки.

– Раніше практикувалися огляди в школах дітей фахівцями, наскільки це було ефективно і чи зараз така практика існує? 

– Це було відносно ефективно. В школу приходила група спеціалістів і вони мали час, щоб всіх оглянути.  Гірше чи краще, але вони працювали. Зараз огляди проводяться, але вони стали більш формальними. Людина йде до сімейного лікаря і він дає скерування. І протягом тижня-двох всі йдуть на той огляд, створюється наплив людей. Тобто якість оглядів істотно зменшилася і тому багато чого пропускається. Нема можливості в лікаря, до якого зайшла дитина на 5-10 хвилин, розібратися зі всіма скаргами,  провести всю функціональну діагностику, опитати батьків, бо то займе біля години часу, а там в черзі багато інших дітей. Хоча все одно ці огляди дещо відловлюють. Але ресурсів системи охорони здоров’я на такі повноцінні огляди просто не вистачає – ні фінансових, ні людських, щоб проводити це так, як потрібно.

– Який Ви бачите вихід з цієї ситуації?

– Ми вже провели анкетування, у школах, де більшість питань спрямовані на те, щоб виявити мінімальні стани дитини, які нам можуть підказати, що там може формуватися. Чи це захворювання шлунка, чи серцево-судинної системи, чи якісь нервові проблеми. За результатами анкетування ці  діти будуть поділені на групи ризику за розвитком того чи іншого захворювання, їм будуть надані рекомендації, що робити в таких ситуаціях, що робити вдома, у школі, як дитину харчувати, до яких спеціалістів звернутися, щоб уточнити чи є проблема. Там, де ми побачимо за набором скарг, що в дитини вже є серйозні проблеми, будемо рекомендувати звернутися на подальше обстеження до  спеціалістів, щоб виявити чи є там справді хронічне захворювання, чи воно формується і що з тією дитиною робити. Я не можу сказати, що ми раніше не пробували такого робити. В далекому 2002 році в тих школах, якими ми займалися і проводили там щось подібне, ми побачили дуже добрий ефект. Не вкладаючи великих грошей, а просто вчасно побачивши, які патології, в якому віці  формуються, і розробивши методи профілактики, допомоги, реабілітації для таких дітей – ми побачили, що в результаті це призводить до зменшення захворюваності в рази.

– Яка була сприйнята ваша ініціатива освітянами, батьками?

– Наші пропозиції знайшли розуміння з боку міської влади і там, де ми працювали раніше, нас зустріли з радістю. Але все ж таки ми зіткнулися з певною недовірою з боку батьків і навіть персоналу шкіл. В  батьків часто виникали питання – а що то за анкетування, що вони хочуть, навіщо та інформація збирається, а чи не будуть виявляти здорових дітей і їх на органи здавати?

– Тобто були школи, які відмовилися проводити анкетування?

– Поодинокі. Таких, які відмовилися, дуже мало, наскільки я знаю, лише кілька шкіл не проводили анкетування. Коли зібрали директорів шкіл, були окремі, які казали, що вони проводити цього не будуть, бо це нікому не потрібно, і збір інформації якийсь підозрілий. Але ми нікого не змушували.

Щодо кількості анкет, ми орієнтувалися на всі школи і надрукували близько 70 тисяч анкет. Зараз важко називати конкретні цифри але у більшості шкіл 80-90% анкет повернулися.

Тобто абсолютна більшість батьків сприйняли ініціативу цілком нормально.

Були такі що дзвонили питали – що це таке, цікавилися – їм давали роз’яснення. Знову ж таки спочатку були збори в міській раді з директорами шкіл, тобто ми намагалися пояснити, для чого це потрібно, що ми не хочемо дізнатися секрети дітей, а хочемо зрозуміти, що робиться з тими дітьми і що з ними робити, щоб покращити стан їхнього здоров’я і не дати розвинутися захворюванням. Якщо батьки виявлять бажання, вони можуть долучитися на наступних етапах, коли уже можна буде це анкетування зробити в Інтернеті, ввести дані своїх дітей. Така база зараз тільки створюється.

– Ми зачепили технічний бік проекту. Як це все реалізовується на практиці. Хто розробляв анкети, зараз їх аналізує, створює базу даних?

– В Інтернеті буде створена захищена база даних, кожна дитина матиме там свій віртуальний кабінет, де можна буде переглянути інформацію, яка була зібрана, можна буде поставити запитання, і фахівці постараються в максимально короткий термін дати відповідь і пораду, тобто це буде індивідуалізована робота з дітьми і батьками. Очевидно, якщо батькам все одно, що робиться з дитиною, ми нічого не вдіємо. Але є досить велика кількість батьків, які стурбовані здоров’ям своїх дітей, але вони не знають, що робити. А ми знаємо, що робити, але не можемо достукатися до дітей, не можемо їх знайти, дати пораду.

Медичні питання для анкет розробляли працівники медуніверситету. Потім вони проходили експертизу Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Там взяли ці наші анкети і десь півтора місяці з ними працювали. Деякі питання ми мусили змінити, бо вони сказали, що вони  некоректні.  Тобто ці анкети пройшли  експертизу, затвердження, а потім погодження управлінням освіти, і кожне питання в цій анкеті вивірене – чи можна його ставити, чи воно конкретне, чи дасть якусь відповідь. Довго тривала ця робота, поки ми довели ці анкети до такого стану, що не було ніяких заперечень ні у контролюючих органів, ні у батьків. Обробляють ці анкети фахівці, залучені благодійним фондом «Я не один», який є співорганізатором проекту і взяв на себе технічну, юридичну і фінансову частину. Його співзасновник Олександр Єгоров є активною, розумною людиною, яка хоче щось змінити в цій сфері. Залучені волонтери, які вводять інформацію. Це величезний обсяг матеріалу, а ми не можемо залучити багато людей, бо все-таки це закрита, індивідуальна інформація і ми не можемо розвезти ті анкети по різних місцях, щоб там їх обробляли. Всі анкети зберігаються в одному приміщенні. В якості волонтерів злучені студенти 6 курсу, які вже практично є лікарями, а для них це цікаво і вони з задоволенням беруть участь у таких заходах. Сподіваюся, до кінця вересня закінчимо цю роботу. Тоді почнемо аналіз і роботу зі школами і конкретними рекомендаціями, порадами.

– Як цей завершальний етап виглядатиме на практиці і чи готові до можливого напливу пацієнтів у медзаклади?

– Будемо намагатися більшість скерувати за місцем проживання, до сімейних лікарів, педіатрів, які ще залишилися. Особливо це стосується тих дітей, у яких ми будемо бачити, згідно з набором скарг, що там немає серйозної патології. Більш серйозних дітей – таких буде меншість, будемо скеровувати в нашу  міську консультативну поліклініку на вул. Орлика, де фахівці зобов’язані оглядати проблемних дітей і давати поради. Важких скеровуватимуть у стаціонар, всім решту призначать обстеження. Але це буде стосуватися тих,  у кого запідозрять відносно важку патологію. Минулого разу, коли ми наймалися такою програмою, і  коли пішов наплив, ми почали працювати у суботу, і я не можу сказати, що це негативно було сприйнято навіть лікарями. Мабуть, педіатри трошки ненормальні якісь лікарі, вони  радіють, коли до них ходять пацієнти. І не тому, що вони можуть заробити, а тому, що приходить людина, якій вони можуть допомогти своїми порадами, знаннями, досвідом. Так що суттєвих проблем не буде при умові, що нас надалі буде підтримувати міська рада. Очевидно, навантаження на лікарів збільшиться, але це потрібно робити – нема ради. Далі буде легше.

– Як би ви могли назагал охарактеризувати стан здоров’я сучасних дітей?

– На жаль, здоров’я дітей погіршується і дуже швидко – росте кількість хронічних захворювань, вони «молодшають».

Лише за офіційними даними попередніх років – а зараз взагалі реально невідомо, що відбувається, 95% дітей, які закінчують школу, вже мали хронічні захворювання.

А коли йшли до школи, такі захворювання мали 5-10%. Тобто ця різниця набувалася вже у школі. З нашого досвіду, в перших класах формуються захворювання травної системи, зокрема гастрит, жовчно-видільної системи, підшлункової залози. В перших класах на це нашаровуються ще й невротичні,  стресові проблеми. Це виливається у неадекватну поведінку, підвищену втомлюваність, порушення сну. В старших класах додаються проблеми з алергією – харчовою, медикаментозною, росте кількість бронхіальної астми. Потім починаються серцево-судинні захворювання. Тобто системи поступово втомлюються і розвиваються захворювання. А якщо є одне, набираються інші, тобто система дитячого організму йде в дисбаланс. На жаль, у старших класах вже зустрічається поєднана патологія, коли є два-три хронічних захворювання. І що ми будемо інвалідів випускати з 11 класу? Тому ми і для системи освіти зможемо розробити рекомендації. Можливо, треба буде зменшувати навантаження на дітей, збільшувати фізичну активність, якщо ми побачимо якісь проблеми з харчуванням, можливо, доповнити раціон якимись продуктами, щоб в дітей не розвинувся дефіцит певних речовин в організмі.

Розмовляв Володимир ГАЛЕЧИК

Дивись.info – інформаційний партнер проекту «Здорові діти»

 

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: