«Чого я сюди йду, вас не стосується», — як у Львові святкували День Росії (фоторепортаж)

ІА Дивись.info побувало під стінами Генерального консульства Російської Федерації у Львові у День Росії, 12 червня.

— Ми не знаємо нічого про свято, збори абощо. Я не маю таких даних, — каже охоронець на вході до консульства Росії та відходить убік — працювати. За пару хвилин кількість охорони за парканом збільшується та один з них похапцем причиняє ще одні ворота на території адмінбудівлі.

Попри мовчання охоронця, близько 14:00 до дверей генконсульства починають сходитися люди, по одному. Вони швиденько прослизають до входу та тихо, майже пошепки, називають свої імена та прізвища молодикам у формі.

— Чому ви прийшли сьогодні до консульства? — запитуємо.

— Не ваша справа, — нервово відповідає сивоволоса жінка. Далі продовжувати розмову вона не збирається.

Охоронець повідомляє її дані по рації і гостю пропускають.

Так стається ще з кількома людьми. Жоден з них не бажає відповідати, чому вони прийшли до консульства країни-агресора саме у День Росії. Більшість — ошатно вдягнені, навіть святково.

О 14:00 до воріт консульства під’їжджає чорний Форд. Водій зволікає кілька секунд, потім — об’їжджає територію збоку, пізніше — їде геть.

«Не сюди, певно», — думаємо ми, аж ні: за десять хвилин він повертається на вихідну позицію. Жінка з переднього крісла буквально вилітає з авто та різкими кроками прямує до дверей консульства. Охоронець, не питаючи прізвища, пропускає її.

— Нам кажуть, кого пускати, ми пускаємо. Це наша робота, — стримано відповідає він.

Невдовзі до території підходить вдягнений у світлу одежу, з посмішкою на обличчі, чоловік та спочатку охоче вступає з нами у діалог.

— Чому прийшли сюди? — питаємо.

— Я отмечаю этот праздник, потому что я россиянин.

— Вас запросили сьогодні на святкування? — продовжуємо розмову.

У відповідь чоловік ніяково киває.

— А що буде на заході?

— Я не знаю.

— Кого ще запрошували?

— Я не знаю, — м’язи на обличчі гостя починають нервово смикатися.

— Люди з квітами підходять. Будуть вручати комусь?

— Женщинам.

— Будуть якісь нагороди?

— Я не знаю.

— Як не знаєте?

— Бедненькие вы, несчастные, жаль мне вас, — різко міняє тему розмови чолов'яга та намагається піти. Назватися від відмовився, утім сказав, що мешкає у Львові вже дуже давно.

Поки ми говорили з росіянином, позаду нас вже зібралися з десятеро людей. Жінки у світлих сукнях, спідницях, чоловіки — у білих сорочках та трохи темніших штанях. Усі радісно вітають одне одного російською, цілуються у щоки. У руках дехто несе квіти.

Спілкуватися з журналістами ніхто з них не виявляє бажання. Нерозривним натовпом вони потрохи просочуються у двері. На питання журналістки Дивись.info «Чому вони прийшли сюди сьогодні?» лише одна жінка з посмішкою на обличчі кидає у відповідь: «Наивная ты девочка» і зникає у дворі.

О 14:15 на горизонті з’являється трохи стурбований на вигляд чоловік років 50. У руках він стискає папку та впевнено крокує до охоронця — називає прізвище. Від нас чує стандартне питання, а от журналісти від нього отримують несподівану відповідь:

«Чого я сюди йду, вас не стосується. У мене є приватна справа і вона вас не стосується, чуєш?» — на підвищених тонах, роздратовано пояснює він та скручує дулю.

— То які у вас справи? — питаємося навздогін.

«Маю справи по переїзду. Я хочу поїхати до Європи...— трохи затинається та продовжує. — …тільки через Білорусь!».

Чому він вирішив їхати до Європи через Білорусь та ще й завітавши попередньо до консульства РФ, ми так і не дізналися. Вочевидь, чолов’яга приєднався до святкування. Зрештою, навіть охоронці підтвердили нам, що сьогодні у Генеральному консульстві вихідний.

Нових гостей журналісти Дивись.info не зафіксували. Загалом же відсвяткувати День Росії у Львові прийшло близько 15 людей. Більшість — похилого віку. Більшість — російськомовні. Більшість — відмовилися пояснити, чому вони тут.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Фото: Микита ПЕЧЕНИК