У Львові презентували арт-проект, автори якого змогли поєднати непоєднуване (фото)

DSC_0811

24 червня відбулась презентація спільного арт-проекта скульптора Олега Пінчука та живописця Анатоля Галицького.

У рамках «Alfa Jazz Fest 2017» у Національному музеї Львова імені Андрея Шептицького було представлено тандем скульптора Олега Пінчука та живописця Анатоля Галицького.

В одному приміщенні в єдине злились два різні види мистецтва, які в даному випадку доповнюють один одного. Абстрактні та неординарні картини Анатоля Галицького та милі скульптури Олега Пінчука, в які автор вклав спогади з дитинства.

Спочатку гостів виставки зустрічає майданчик перед входом до музею, де стоїть підставка та мікрофон, по цьому відразу можна зрозуміти, що «урочиста» частина відкриття відбуватиметься саме тут.

«Коли я  йшов дивитися на цю виставку, я не дуже уявляв як можна у межах одного проекту поєднати двох таких художників, які, здавалось би, не поєднуються»,- прокоментував Орест Голубець, доктор мистецтвознавства, професор Львівської Національної Академії Мистецтв, член-кореспондент Академії Мистецтв. Напевно, йому вдалось найточніше описати очікування всіх присутніх від виставки, яка згодом довела, що таки була варта такої уваги. «Всі ми живемо в епоху постмодернізму, і саме ця прекрасна постмодерністична вседозволеність дала нам такий прекрасний результат»,- додав Орест Голубець.

Як тільки заходиш в приміщення, де на тебе уже чекають представленні твори, на хвилинку губишся від того, що не розумієш, на що в першу чергу варто звернути увагу: картини Анатоля Галицького чи скульптури Олега Пінчука, проте згодом розумієш, що вони просто доповнюють один одного, підсилюючи мистецькі відчуття відвідувачів. Три кімнати, в яких можна знайти щось таке, що відображає внутрішній безлад, просто зануритись у фарби та відчути всі думки, які автор намагався передати у своєму творі, або ж просто розслабитись та «умилятися» від скульптур, які на перший погляд такі прості та буденні, проте також із якимось своїм власним підтекстом.

«Я інколи підписую свої картини як «Невідомий художник»,- каже Анатолій Галицький. – Для мене ця категорія здається дуже тривожною, оскільки тоді це наштовхує на роздуми». Згодом автор зізнається, що таким чином пробує відкривати нові почуття в тому, хто дивитися на ці картини, не навіювати свою думку, а навпаки, спробувати допомогти людині зрозуміти та  відчути свої власні враження від твору. «Таким чином це стає як новим пізнанням макросвіту», - каже художник.

Навчись бачити сенс, там де його не бачать інші, навчись розуміти те, чого не розуміють люди, просто сприймай мистецтво по-новому, пропускаючи його крізь себе. Тандем скульптури та живопису це чудовий спосіб «відкрити очі» на нове бачення старого та полинути у нову реальність, яка відрізняється від буденності.

 

текст і фото: Ірина ЛУПАЦА

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: