Загибель військовослужбовця у ДТП біля Лопатина: слідство триває вже сім місяців

Трагедія трапилася близько 21 години, на автодорозі Радехів-Броди. Маршрутний автобус «Еталон», сполученням Львів-Броди №250, неподалік смт Лопатин врізався у ЗіЛ-130. Вантажівка, яка перевозила жом, раптово зламалася, і водій включив габаритні вогні. Він саме вийшов з кабіни і світив ліхтариком машинам, що рухалися трасою. За мить до трагедії зламану вантажівку обігнала інша вантажівка, за якою рухався автобус. І вже за кілька секунд маршрутка врізалася у ЗіЛа. Водія автобуса затисло, Сашко, який сидів спереду, теж опинився у смертельній пастці, він знепритомнів і його присипало жомом, що висипався з вантажівки. На момент ДТП в автобусі було 6 пасажирів і водій. Двоє загинули, решта отримали тілесні ушкодження різного ступеню важкості.

Олександр саме їхав до військової частини і вранці мав заступати у наряд. Він ще близько чотирьох години після зіткнення був живий. Його довго не могли дістати, а коли добралися до нього, то було вже пізно. Тіло доправили до моргу у Бродах. Тоді загинув ще 39-річний чоловік.

Коли мама дісталася місця ДТП, Сашка вже не було серед живих. Після аварії було відкрито кримінальне провадження. Минуло сім місяців, а справа досі не дійшла до суду. Відтак Олеся, яку визнали разом із донькою потерпілою у цій справі, взялася сама за розслідування.

Про те, що їй вдалося дізнатися, Олеся розповіла ІА Дивись.info.

«Першими приїхали надзвичайники з Лопатина, в яких зі собою не було нічого. Потім під’їхали бродівські рятувальники. Спочатку з груди металу вирізали водія. Моїй дитині допомога надавалася в останню чергу. Тоді двоє загинули. Іван загинув відразу, а син прожив ще близько чотирьох годин. Його засипало жомом. Ніхто на нього не звертав уваги, бо практично в усіх були ушкодження. Ті, хто кричав, того рятували, а дитина мовчала, бо втратила свідомість», – розповіла Олеся.

Потім було відкрите кримінальне провадження, зроблені експертизи і проведено відтворення подій.

«Під час відтворення подій було доведено, що водій мав достатньо часу для того, щоб зорієнтуватися і почати гальмування. Йдеться про 59,8 метра. Перед «Еталоном», в якому їхав син, їхала ще одна вантажівка, яка без проблем змогла оминути перешкоду. А «Еталон» летів на повній швидкості, і жодного гальмівного шляху не було. Сила удару була величезна», – продовжує мама.

По-справжньому дивні речі почали коїтися згодом – після судово-медичної експертизи, яка показала, що в Олександра був важкий ступінь сп’яніння. Але є щонайменше дві причини сумніватися у цих висновках.

«Після того, як судово-медична експертиза встановила, що в сина в крові було 3,8 проміле алкоголю, ми з адвокатом подали клопотання про проведення повторної експертизи, бо не довіряємо цим висновкам і готові провести її власним коштом, то з’ясувалося, що біологічний матеріал (береться два забори крові – ред.) вже знищено, хоча не минуло і місяця від проведення експертизи», – розповіла Олеся.

Підтвердила цю інформацію і адвокат Ольга Цьорох.

«Є певний перелік нормативних документів, які регламентують діяльність експертних установ, у тому числі судово-медичної експертизи. Термін зберігання біологічних матеріалів, які відібрані від тіла, повинен становити 90 днів. Але чомусь, коли ми звернулися із клопотанням про призначення повторної експертизи, з’ясувалося, що матеріали вже знищені, хоча 90 днів ще не прийшли. Пояснили це, посилаючись на якісь нормативні документи Міністерства охорони здоров’я», – розповіла адвокат.

Є ще одна важлива деталь у цій справі, яка викликає сумніви, що Сашко міг бути нетверезим. Він народився із важкою серцевою патологією, мав групу інвалідності, і йому зробили чотири операції на серці. Незважаючи на це, він дуже хотів піти до війська. Тому, зважаючи на особливий період і що хлопець є добровольцем, медкомісія визнала його умовно придатним для служби.

Не вірять в історію, що Олександр був п’яний ні лікарі, які спостерігали хлопця, ні ті, хто його знав.

Зрозуміло, що виникає запитання, а навіщо робити п’яним пасажира?

«Є постанова Кабінету Міністрів, згідно з якою сім’ї загиблого військовослужбовця виплачується матеріальна допомога. А якщо військовослужбовець був у стані алкогольного сп’яніння, то це є винятком і допомога не виплачується. Це суто меркантильне», – пояснила Ольга Цьорох.

Олеся ж не може змиритися, що паскудять пам’ять про її сина.

«Мені ті гроші не потрібні, сина вони не повернуть. Але з 2014 року я займаюся волонтерством і знаю, що могла б допомогти іншим, врятувати чиєсь життя», – продовжує мама.

Крім того, дивними вважають адвокат і Олеся Баженова висновки автодорожньої експертизи, зробленої після відтворення подій, які, нагадаємо, засвідчили, що у водія маршрутки було досить часу, щоб почати гальмувати.

«Експерти дали висновок, що було недостатньо шляху для гальмування і всю провину переклали на водія авто, яке зламалося. Єдина його провина, що він не встиг виставити попереджувальні знаки. Але в нього для цього не було часу. Він водієві світив ліхтариком і в нього були увімкнені габарити, що теж підтверджено експертизою», – розповіла Олеся.

«Виникають певні сумніви щодо об’єктивності автодорожньої експертизи. Тобто чи правильно вона була проведена. Зважаючи на результати відтворення подій і на висновки експертизи, навіть не будучи великим експертом, складається враження, що там неправильний висновок», – каже Ольга Цьорох.

Під час свого власного розслідування Олеся встановила ще деякі факти, зокрема, що водій маршрутки встиг пропрацювати лише два тижні, а взяли його на роботу після того, як скоротили за станом здоров’я з ДСНС – мав проблеми з рухливістю кінцівок.

«Не знаю чи на даному етапі перевірена органами досудового слідства інформація про те, що у водія, який керував маршруткою, були певні проблеми зі здоров’ям. У матеріалах не було цієї інформації, але була оперативна інформація, що водій мав обмежену дієздатність кінцівок. Це могло вплинути на те, як зрештою розвивалися події загалом. Крім того, відомо, що на момент ДТП водій розмовляв з пасажирами. Тобто він відволікався від безпосереднього процесу, а також не спостерігав належним чином за дорожньою обстановкою, що, можливо, було одним із ключових факторів, який призвів до таких негативних наслідків», – розповіла адвокат.

У цій історії ще багато темних плям, але найбільше Олесі болить, що єдиною людиною, яка щиро шкодує про те, що трапилося і, плачучи, поросила пробачення був водій ЗіЛу, який, виглядає на те, може вийти крайнім в історії.

Ні водій маршрутки, ні її власник, ні власник маршруту не висловили свого співчуття згорьованій жінці.

«Невже я не заслужила, щоб покарали винних, щоб відновили справедливість. Мені ніби з грудей вийняли серце, просто жити не хочеться. Через ці думки я не можу дивитися в очі своїй 9-річній доньці, а ми з нею тепер самі залишилися», – крізь сльози каже Олеся.

Зараз вона написала звернення у Секретаріат Президента і записалася на особистий прийом.

«Я не збираюся здаватися», – наголосила жінка.

Оксана ДУДАР