За лаштунками: як живуть ведмеді, звільнені з «рабства» (фото)

IMG_8153
9-річний Потап.

Тянь-шанська ведмедиця Христя, визволена з 18-річного «рабства» у пересувному цирку, нині освоюється у притулку для ведмедів «Домажир» у Яворівському районі. Наразі її єдиний сусід – бурий ведмідь Потап, який дев’ять років прожив у тісній клітці при ресторані.

Ведмежий рай

У кількох кілометрах від Львова зараз кипить робота у майбутньому притулку для бурих ведмедів «Домажир». Сьогодні тут є вже декілька вольєрів, адміністративна споруда, бер-боркси. Вольєри різних розмірів, у середньому їхня площа близько 1000 квадратних метрів кожен. Є басейни для водних процедур і іграшки – колоди, бочки.

Засновником притулку є міжнародна зоозахисна організація «Four Paws» («Чотири лапи»), штаб квартира якої знаходиться у Відні. Створена 1988 року Хелі Дунглером «Чотири лапи» прагне поліпшувати життя тварин. Організація має офіси у 13 країнах і однією зі своїх основних цілей вважає заборону незаконного та жорстокого утримання ведмедів у неволі.

Тому притулки «Four Paws» стають новою домівкою для тих тварин, які стали жертвами людської жорстокості і безвідповідальності. Адже ведмеді, які були цирковою розвагою чи тішили гостей ресторанів та готелів, більше ніколи не зможуть повернутися у природне середовище – дику природу. Перших три роки тварини навчаються від своєї матері полювати, здобувати їжу. А ведмеді, котрі жили поряд з людьми, не вміють цього, тому вижити їм у лісі несила.

Загалом «Домажир» – це вже третій притулок в Україні. Перший і найбільший знаходиться у Карпатах. Поруч з мальовничим високогірним озером Синевир, ще один, засновником якого є теж «Four Paws», знаходиться у Житомирі. Щоправда, він невеликий. І ось на черзі відкриття «Домажиру», яке має відбутися у 20-их числах вересня.

Загальна площа майбутнього притулку – 20 гектарів, перша черга будівництва – 7 гектарів.  Тут будуть вольєри для близько двох десятків тварин. Будується зона для відвідувачів – бістро, парковка, ставок тощо. А головне – екскурсії. Як розповіла співробітник притулку «Домажир» Катерина Артюхова, планується театралізоване дійство, головним героєм якого буде Чугайстрик. Він водитиме відвідувачів лісовими стежками, попри ведмежачі вольєри. Екскурсія будуватиметься так, щоб було цікаво і дорослим, і дітям.

Катя Артюхова.

У кожному вольєрі буде один ведмідь, у більших – кілька тварин.

«Наприклад, у німецькому парку для ведмедів є вольєр, де мешкають батько і син. Тато-ведмідь вже старий, тому скоро, напевно, помре, а ось його син дуже сумує», – розповідає Катя.

Є в німецькому парку ще така цікава річ, як екскурсія, яка називається «3 хвилини або 30 років». Відвідувачі одягають такі спеціальні пристрої, завдяки яким можу відчути себе, у буквальному значенні слова, у шкурі ведмедя. Це дуже некомфортно і незатишно, але допомагає кожному зрозуміти, як це бути ведмедем, який живе у неволі.

«Домажир» тільки будується. Сьогодні головне створити для ведмедів, які жили в неволі, якнайкомфортніші умови. Зараз тут оселилися двоє чотирилапих – місяць тому до притулку привезли Потапа, а близько тижня – Христю.

Довга дорога Христі до притулку

Наше знайомство з Христею відбулося ще 22 липня у Жовкві. Спочатку я почула, як чоловіки розповідали, що мовляв базаром ведмедя водять. Правду кажучи, сприйняла це як метафору чи алегорію. Але вже за кілька хвилин не могла повірити власним очам – справді, чоловік тягав на повідку ведмедя і рекламував цирк-шапіто. Це виглядало як сцена з фільму про циганів. Депутат районної ради Ігор Муравський написав заяву до поліції і викликав держекоінспекцію. Два дні правоохоронці намагалися врятувати тварину, але так і не знайшли правових підстав. Тому вже наступного дня цирк поїхав далі.

Щоправда, за цей час встигли повідомити активістів і зоозахисників. Тому коли цирк-шапіто прибув в Івано-Франкове, далі була справа техніки. Знову написали заяву у поліцію.

Христя освоюється у бер-боксі.

«Ми разом з екоінспектором поїхали на місце, а також прибули активісти. Переконалися, що тварина справді утримується у жахливих умовах. Тоді викликали поліцію, щоби зафіксувати факт правопорушення. Відповідно, патруль викликав слідчо-оперативну групу і тварину було вилучено для тимчасово утримання, до рішення суду», – розповіла Катерина Артюхова, співробітниця ведмежого притулку «Домажир».

Коли Христю забирали в господаря Андрія Скорих, виявили, що надані ним документи не відповідають дійсності. В них зазначалося, що це бурий ведмідь, до того ж хлопчик. Христя ж належить до підвиду бурих ведмедів –  тянь-шанських. Зоологи кажуть, що їй десь 18-20 років. Як тварина потрапила до рук Андрія Скорих, невідомо. Зоозахисники розповідають, що тварин часто купують нелегально у зоопарках.  Точно про Христю відомо лише одне – вона виступала у цирку, а також господар брав її до ресторанів, щоб розважати гостей під час так званих циганських вечірок.

Ймовірно, ведмедиця не тільки жила у нестерпних умовах, але й неправильно харчувалася. Як розповідає Роман Галас, тянь-шанські ведмеді рідко виростають великими, хоча в дикій природі можна зустріти і 300-кілограмовах тварин. Натомість Христя важить близько 80 кілограмів, зазвичай її родичі все ж дещо більші. Тому зараз у неї особливий раціон, щоб привести ведмедицю до нормального стану.

Роман Галас, зоолог. Доглядає ведмедів.

Коли ми приїхали до майбутнього притулку, Христю одразу відшукати не вдалося. Вона тихенько ховалася у соснових заростях. Не виключено, що це пов’язано із попереднім способом її життя – тісні клітки, замкнені простори тощо. А тепер Христя – господиня у великому вольєрі площею 1000 метрів квадратних.

Першим, що кидається в очі – вольєри нагадують міні-копію парку Юрського періоду з культового фільму. Два види загорожі, довкола все під напругою, щоправда, нічого страхітливого у тому немає – усього лише засоби безпеки. Хоч ці тварини й були просто іграшками в чужих руках, вони все ж дикі звірі, до того ж дуже сильні.

Хоч Христя тепер може гуляти на немаленькій площі, купатися у басейні чи гратися ведмедячими іграшками, наразі вона поводиться дуже насторожено, придивляється до усього нового, принюхується. Тому, за словами працівників притулку, практично увесь час проводить поміж невисоких, густо насаджених сосонок. Треба докласти чималих зусиль, аби розгледіти Христю, яка тихенько сидить собі, спершись об стовбур дерева.

«Христя не любить гучних звуків, вони її лякають», – розповідає доглядач притулку Роман.

Зі свого сховку ведмедиця виходить, щоб поїсти. За смакотою треба йти до бер-боксу. Там на Христю чекає її улюблений кавун. А ще вона любить персики і огірки, а ось яблука – не дуже. Щодня, ведмедиця отримує п’ять кілограмів їжі.

Є ще одна біда – в Христі на правому оці виявили катаракту, тому вона на нього майже нічого не бачить і часом трапляється, коли мотає головою, може вдаритися.

Загалом вона дуже тиха і сумирна, спокійно реагує на все. Якось навіть навідувався до Христі її господар – подивися і поїхав геть. А ведмедиця сьогодні чекає у притулку на рішення суду – чи її залишать тут, чи відправлять назад – у циркове рабство.

Потап – красень і розумник

Нині у Христі є лише  один сусід – 270-кілорграмовий красень Потап  і його історія не набагато веселіша за Христину. Сьогодні він теж мешкає у вольєрі, а ще донедавна його домівкою була тісна клітка при ресторані в Кельменцях, що на Буковині.

Як він туди потрапив, теж невідомо. Господарі ж вважали, що це гарна розвага – ведмідь у клітці. Але ресторан зачинився і утримувати дику тварину стало складніше. Активісти почали бити на сполох і вимагати звільнити Потапа, відправивши його до ведмежого притулку.

Зрештою, місяць тому це вдалося зробити. З болгарського притулку прислали спеціальний автомобіль – з кліткою, кондиціонером. Коли завантажили Потапа, він через стрес почав розгойдувати машину так, що водію було лячно сідати за кермо. Це були так звані «ведмежі танці», насправді тварина робить так через хвилювання, стрес.

Потап вже геть освоївся у притулку. Щоправда, коли ми прийшли до вольєра, він почав голосно клацати зубами. Мабуть, відвик вже від такої кількості людей і надмірної уваги. Потім він вирив яму, посидів у ній, пожував лободу і зрештою заспокоївся. За словами колишнього господаря, Потапу сьогодні дев’ять років. Це значить, що він ще досить молода тварина, тому дуже любить гратися. А за іграшку йому може служити будь-яка гілка. Щойно він заспокоївся, відразу ж взявся перекочуватися, перевертаючи знайдену палку.

Потапу конче необхідний огляд ветеринара – ведмідь має проблеми із зубами. Як розповідає Катя Артюхова, це характерно для тварин, котрі жили в неволі.  Їх часто годували, наприклад, цукерками. Ось так вийшло і з Потапом. У нього ушкоджений зуб, тому він навіть їсти нормально не може. Втім, це не заважає йому ласувати його улюбленою рибою.

«Він їсть будь-яку рибу. Годуємо річковою, яку треба варити, бо в ній можуть бути глисти, а також морською», – розповідає зоолог Роман.

І що то за ведмідь, який не любить меду. Потап обожнює такі солодощі. Йому готують канапки – намащують мед на хліб.

Роман Галас розповідає, що Потап чудово реагує на тих, кого знає. Тварина охайна – їсть в одному кутку вольєра, ходить у туалет – в іншому. Їжу Потапа ховають у діжці, підвішеній на ланцюгах. Це така гра, яка тварині дуже подобається. Адже ведмеді належать до трійки найрозумніших тварин на планеті. Інтелектом вони поступаються лише дельфінам і мавпам, навіть собаки – лише на четвертому місці.

Наразі Христя і Потап – єдині мешканці притулку, але вже невдовзі до них підселять ще двох чотирилапих, які приїдуть з Житомира. Згодом притулок стане більшим і тут мешкатимуть ті тварини, котрі все своє життя провели у тісних клітках. Ведмідь – тварина особлива. Він розумний самітник, тому потребує багато простору лише для себе. Ведмеді мешкають гуртом тільки коли йдеться про матір з дитинчатами. А щойно малюк виростає до тих розмірів, щоб вміти здобувати їжу, йде і облаштовується на власній території.

Сьогодні в Україні залишилося близько 200 бурих ведмедів. Тоді як у сусідній Румунії їх десь півтори тисячі.

P.S.

Христя дуже сумирна і спокійна ведмедиця.

Христю нам таки вдалося побачити. Ведмедиця прийшла доїсти свого кавуна до бер-боксу.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Публікація підготовлена в рамках проекту Голос місцевих ЗМІ за фінансування ЄС.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: