Чому Україна програла від «журналістського розслідування» The New York Times. Політичний огляд тижня

original

Якими будуть для України наслідки так званого, ракетного скандалу, чому Тимошенко теж припустилася помилки, коментуючи розслідування і як Шабунін перевів увагу з розслідування Іловайської трагедії, читайте у політичному огляді Дмитра Посипанка.

Ракетний скандал

Цього тижня несподівано для себе Україна потрапила у міжнародний скандал, пов’язаний із ракетами Північної Кореї. А все це через «журналістське розслідування» Майкла Еллемана, опубліковане у газеті Нью Йорк Таймз, про можливе українське походження двигунів, які встановлені на північнокорейських ракетах.

Читайте також: Ракети для КНДР: фейк чи частина інформаційної війни

На жаль, навіть американська журналістика дозволяє собі будувати так звані розслідування виключно на припущеннях і вигадках без підкріплення будь-якими фактами чи документами.

З Україною такий інформаційний скандал уже випробовувався ще в часи Кучми, коли нашу державу звинуватили у постачанні Кольчуг в Ірак. Кольчуг, звичайно, американці там не знайшли, але авторитет України на міжнародній арені постраждав надзвичайно сильно.

Порошенко на заводі Южмаш

Та й не лише авторитет, розчарований Кучма навіть відмовився від євроатлантичного вектору розвитку. Зараз вступ у НАТО нам взагалі не світить, але поява такої статті в авторитетному виданні зовсім не випадкова, адже саме зараз в американському політикумі триває дискусія про надання Україні летальної зброї, яка кардинально може змінити розклади на сході України.

Тепер ми змушені не просто спостерігати за цією дискусією, але й доводити, що фантазії одного журналіста не мають нічого спільного з реальністю, і доводити це треба на міжнародній арені. А це наші політики не надто добре вміють.

Але найбільше потішила реакція українських політиків на появу цього матеріалу. Першою відреагувала Юлія Тимошенко і написала гнівний пост про катастрофу для України, яка була спричинена непрофесійністю та злочинністю Порошенка і Гройсмана.

Зрозуміло, що Тимошенко, яка відсиджується в політичних окопах і час-від-часу вистрілює порцією чергового лайна, яке їй підкидають її політтехнологи, не могла не скористатись таким шансом – проїхатись по Порошенкові в його пріоритетній сфері – міжнародних відносинах.

Але цього разу лайно зрекошетило і потрапило в саму Тимошенко. Вона занадто пізно зрозуміла, що її або підставили, або спалили її тісний зв’язок з російськими технологіями інформаційної війни проти України. Секретаріат «Батьківщини» навіть спробував зробити спростування, написавши що їхній акаунт був використаний для провокації, але це виглядало ще смішніше і недолугіше, ніж саме звинувачення у злочині.

Шкода, що «бабульки», які будуть голосувати за Тимошенко не читають розумних людей у ФБ і не вміють аналізувати інформацію, тому і цей «Юлін зальот» жодним чином не вплине на її рейтинги.

Порошенко спробував витончено відреагувати на такі звинувачення і особисто написав пост у ФБ, де назвав їх абсурдними, але зробив одну велику помилку: доручив протягом трьох днів провести ретельне та всебічне розслідування ситуації. Чому це помилка? Бо якщо вже ці звинувачення абсурдні і безпідставні, то для чого проводити розслідування? Якщо вже проводите розслідування, то чому це робить секретар РНБО Турчинов, а не СБУ, до повноважень якої і входить це питання? Якщо розслідування має бути ретельним і всебічним, то чому на нього виділено аж 3 дні?

Наша влада так і не навчилась діяти у кризових ситуаціях. Хоча чому лише у кризових? Наша влада так і не навчилась просто діяти, але перед тим добре все обдумати і спланувати.

 

 

Повернення Яценюка

Цього тижня також стало відомо, що екс-прем’єр Яценюк вирішив розпочати нелегкий шлях повернення в українську політику. Для цього він з дружиною свого однопартійця Авакова увійшли до структури власності телеканалу «Еспресо» і стали його кінцевими бенефіціарами разом із дружиною народного депутата Миколи Княжицького.

Зважаючи на те, що рейтинг цього каналу на рівні третього десятка, а рейтинг Яценюка і його партії «Народний фронт» на рівні меншому за статистичну похибку, то цей шлях буде дуже довгим і важким, та й не обов’язково вдалим.

Але тішити цих двох політиків має інше: ставши кінцевими власниками одного з телеканалів вони офіційно почали входження в когорту нових олігархів України. Тепер ще залишилось купити якийсь футбольний клуб і створити свій банк. Як бачимо, будівництво «стіни» на сході для Яценюка і управління усім силовим блоком нашої держави для Авакова не проходять надарма. Тепер уже настав час для легалізації своїх статків.

Розслідування Іловайська

Соціальні мережі в Україні починають реально формувати суспільну думку. І це вже давно зрозуміла наша влада. Але найгірше, що вона не лише це зрозуміла, а й навчилась дуже граціозно маніпулювати такою думкою. Саме так сталося і цього тижня.

Читайте також: Очільник поліції Валерій Середа про зниклі стародруки, розкриття злочинів та «засади» на дорогах (інтерв’ю)

Українська влада спеціально запустила в інформаційний простір справу проти антикорупціонера Шабуніна і посприяла тому, щоб вона набула максимального розголосу. Бо ця справа для нашої влади є дуже маленьким клопотом, який потім можна легко локалізувати і ще й повернути на свою користь.

Але завдяки Шабуніну, владі вдалось уникнути максимального поширення інформації про завершення розслідування так званої Іловайської трагедії. Це розслідування встановило дуже багато фактів про безпосередню участь Російської Федерації у цій трагедії і дає нам можливість звернутись до європейських судових інстанцій.

Здавалося, чого тут приховувати? Ці результати потрібно максимально поширювати і озвучувати. Однак, розслідування встановило і багато фактів, які наша влада тепер змушена приховувати від свого народу.

Зокрема і той, що тогочасний керівник АТО Муженко протягом трьох днів (26-28 серпня 2014 року) провів 12 телефонних розмов із представником Генштабу Збройних сил Російської Федерації, під час яких погоджував шляхи відступу українських військ з Іловайська!

Людина, яка керувала усіма воєнними операціями на сході України, погоджувала шляхи відступу наших військ з представником агресора! Вас це не лякає? Мені видається, що в часи Другої світової війни, Муженка б розстріляли за такі дії. Але у нас все навпаки! Він пішов на серйозне підвищення і став не лише генералом армії, але й Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Дмитро ПОСИПАНКО,

Світ на порозі нової холодної війни. Політичний огляд тижняполітичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: