дивись.info

Роми в Україні залишаються групою, яка дискримінована за етнічною ознакою, – Ольга Жмурко

Роми в Україні залишаються групою, яка дискримінована за етнічною ознакою, – Ольга Жмурко

Чи справді роми заслужили сумнівної слави і що робиться для того, щоб змінити життя більшої частини цієї етнічної груп на краще?

Про це ми говоримо з директором Ромської програмної ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» Ольгою  Жмурко.

«Ми» і «Вони»

Фонд є донорською організацією, і почасти експертною. Є окремий програмний департамент, який систематично опікується саме проблематикою ромських  громад. Ромська тематика дуже нішева з точки зору надання благодійної допомоги, підтримка цієї групи присутня у Фонді  маже 20 років. Ми  взаємодіємо і розвиваємо ромське громадянське суспільство.

Фонд працює через такий інструмент як грантова підтримка, але це ще й експертна підтримка  інформаційно-консультаційні речі, якими наші співробітники або залучені експерти долучаються для досягнення наших цілей.

Ромське громадянське суспільство – це середовище яке є всередині ромської громади – організації, спілки об’єднання, товариства. Саме вони через свою самооорганізацію і за нашої підтримки, а дуже часто за свої ресурси працюють і всередині громад і назовні намагаючись продукувати позитивні іміджі ромської меншини. Ми ж працюємо з ними за тими проблемами, які сьогодні є найбільш гострими для ромів. Якщо говорити про соціальний аспект і про переважну більшість ромського населення в Україні, то це питання проживання в стихійних і компактних поселеннях. Якщо говорити про регіональний зріз, то цей аспект актуальний для  Закарпаття, Одещини, почасти для Харкова.

Якщо говорити про соціальний аспект і про переважну більшість ромського населення в Україні, то це питання проживання в стихійних і компактних поселеннях

Для Львівщини виокремилася тематика саме стихійних поселень ромів-мігрантів. Зокрема йдеться про соціально-економічний рівень і умови проживання  ромів в такому середовищі. Я б назвала це певним сегрегованим середовищем, яке ромську громаду ізолює від більшості населення і стоїть на заваді повноцінній інтеграції і взаємодії. Тобто діти, які живуть в таких поселеннях, як правило мають проблеми з навчанням, з відвідуванням шкіл – з різних причин. І з причин соціально-економічного становища своєї родини і через те що батьки не мають  освіти і не вбачають її цінності для своїх дітей.

Будемо відверті – дуже часто система середньої освіти не враховує специфіку і можливості різних етнічних груп, не сприяє залученню таких дітей. Вони часто потребують певних додаткових заходів щоб вони могли повноцінно інтегруватися у шкільний процес. А відсутність освіти тягне за собою дуже багато побіжних проблем.

Це відсутність у подальшому можливості отримати ідентифікаційні документи, бо для цього щонайменше треба вміти писати, щоб заповнити заяву, знати куди звернутися, мати певну спроможність взаємодіяти з представниками  влади.

Не всі знають, що роми є другою за чисельністю етнічною групою, яка постраждала від геноциду під час Другої світової

Крім цього проблемний момент взаємодії і соціалізації  – це недовіра до владних інституцій. Ромські організації часто про це говорять під час наших зустрічей і це зрозуміло, тому що дуже часто держави, не в нинішні часи а раніше, виробляли політику супроти ромів, намагаючись навіть не  асимілювати, а насильницьки насадити якісь правила, які в ромській традиції, культурі не прижилися. Я зараз не про правила загального співжиття і правопорядку а про абсурдні речі – не говорити  ромскою мовою.

Читайте також: Бути ромом: як молодь руйнує міфи про свій етнос

Апофеозом цих речей став геноцид ромів під час Другої світової війни. Не всі знають, що роми є другою за чисельністю етнічною групою, яка постраждала від цього геноциду. Все це не сприяє відкритості цієї спільноти.  Існує постійний бар’єр – «ми» і «вони», «ми» і «держава», «влада» і цей антагонізм через нашу діяльність, через підтримку і розвиток ромських організацій ми намагаємося зняти.

Ми маємо бути відверті, що роми  залишаються групою, яка є дискримінованою за етнічною ознакою. І ті роми, які досягають певного успіху, за їхніми ж словами, часто змушені відмовлятися від своєї ідентичності, або не відмовлятися але й не артикулювати її.

Нерівні умови

Для мене питання ромської меншини, становища ромів є лакмусовим папірцем того, як в нашому суспільстві почувається людина, яка з самого початку через своє етнічне походження  опиняється певною мірою в нерівних умовах. У фонді «Відродження» я почала свою діяльність з  департаменту, який називається «Права людини і правосуддя». Мені довелося координувати роботу кількох центрів з надання первинної правової допомоги для вразливих груп. І чим більше я  занурювалася в цю роботу, тим більше розуміла, що правова допомога і правові можливості здатні робити дуже хороші речі для громади.

Вже тоді ми зрозуміли, що є особливості громад, де представлена ромська меншина: взаємодія з неромськими сусідами, конфлікти. Заглиблюючись, я зрозуміла що і сам народ і його проблеми такі ж як і в усіх – нормальне життя, засоби для існування,  можливість реалізувати себе. В якийсь момент з’явилася можливість долучитися саме до ромської ініціативи. Мені запропонували це зробити і я радо відгукнулася.

Не лише роми, а й пересічні українці віддають перевагу так званому звичаєвому праву - телефонне право, якісь способи вирішення правових проблем у неправовий спосіб

В середньому бюджет, яким оперує наша програма, на рік становить 300-350 тисяч доларів. Звичайно цих коштів на всі проекти не вистачає, тому часто ми намагаємося залучити  додаткові ресурси, або через інші організації, які працюють в Україні, до них можуть належати різні міжнародні оонівські структури, міжурядові організації, або всередині – мережі фондів відкритого суспільства, засновником  яких є Сорос.

Для нас наріжний камінь навіть н  питання правової регуляції, я зараз говорю про правові аспекти взаємодії. Не лише роми, а й пересічні українці віддають перевагу так званому звичаєвому праву  – телефонне право, якісь способи вирішення правових проблем у неправовий спосіб. Це питання розвитку всього українського суспільства, що вже говорити про певні закриті групи.

Треба змінити їхній підхід, спробувати  вибудувати цей місточок довіри. Дуже часто до інструментів звичаєвого права людину штовхає те, що вона не знає або не вірить в інші інструменти. Тут якраз на допомогу приходять проекти, з якими виступили молодіжні та правозахисні ромські організації з різних куточків України. Вони  запропонували створити в регіонах і компактних поселеннях, наприклад в Одесі, правозахисні ромські центри, які надають безоплатну правову допомогу, за потреби вони виїжджають у компактні поселення, вирішують проблеми громад.

Наприклад на Одещині, на території села, є сегрегована школа де навчаються лише ромські діти, крім того є велика гімназія для інших дітей. В школі для  ромських дітей не вистачає класів щоб вести повноцінне навчання з 1 по 6 клас, можна здогадатися і  яка якість навчання. Шанси цих дітей вибудувати зв’язки з суспільством мінімальні. Якраз тут вступають у взаємодію ромські юристи, бо право на освіту, на нормальну соціалізацію – це теж  правовий аспект.

Я не готова сказати, що це буде змінено але принаймні почалася дискусія і вже  задумалися ромські батьки, бо це для них не несе жодної перспективи, і починають обговорювати можливість інтеграції в цю більшу школу. Цей точковий приклад ілюструє, що право – це щоденні проблеми, і якщо ми знаємо як їх вирішити, то люди, які живуть ізольовано, закриті від інформації такої можливості можуть не мати.

Окремі медичні палати для ромів – це дискримінація

За офіційною статистикою 2001 року людей, які ідентифікували себе як роми було 48 тисяч. На  сьогодні, лише за медичною та освітньою статистикою по Закарпатській області чисельність ромів на Закарпатті складає 100 тисяч, тобто ми можемо зрозуміти як за ці 16 років відбувалося зростання  ромського населення.

На сьогодні неурядові організації в середньому дають цифру 250-300 тисяч. Сконцентровано, компактно роми живуть у Закарпатстькій, Одеській областях. До конфлікту на Донбасі третьою за чисельність була Донецька область. Зараз, за рахунок вимушено переміщених,  Харківська область стала третім регіоном за чисельністю ромів.

Сконцентровано, компактно роми живуть у Закарпатстькій, Одеській областях

Це наші емпіричні дані, непідтверджені офіційною статистикою – чекаємо перепису. Знову ж таки, щоб розуміти, які проблеми  потрібно вирішувати, місцева влада має оперувати цифрами. На сьогодні в конкретних громадах місцеві очільники знають статистику скільки дітей відвідують школи, де є проблемні родини, але так є не всюди.

Тому держава має займати більш послідовну позицію щодо виконання своїх зобов’язань. А  такі зобов’язання є. У 2013 році була прийнята Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, розроблено до неї план заходів – доступ до соціальних послуг, медицини, зокрема  вакцинація, профілактичний огляд, недискримінація.

А якщо ви запитаєте, що таке дискримінація  ромів у медичній сфері, я скажу що це наприклад окремі палати в пологових будинках. На жаль таке  практикується.  Це порушення права на рівний доступ до медичних послуг. Держава має продукувати  політику рівності, недискримінації.

Читайте також: Важливо показати, як вплетена ця література у загальний український контекст, – Жадан про антологію письменників Донбасу (інтерв’ю)

Ми робити деякі соціологічні зрізи. У 2015 році в 6 регіонах опитували представників за методом випадкової вибірки. За нашими даними лише 1% ромського населення має вищу освіту, і лише 24% населення опитаних нами повноцінно володіють державною мовою. Десь такий самий відсоток мають загальну середню освіту. Це не означає, що інші роми  випадають із соціального процесу, але їхня взаємодія з соціумом є значно ускладненою. Крім цього 65% ромів не мають офіційної роботи. Це кричущий відсоток в межах однієї етнічної групи.

За нашими даними лише 1% ромського населення має вищу освіту, і лише 24% населення опитаних нами повноцінно володіють державною мовою. Десь такий самий відсоток мають загальну середню освіту

Дуже  прикро чути інколи від представників влади «ну їх же всього 300 тисяч». Але кількість етнічної групи не впливає на цінність їх як людей, особистостей і значимість їхніх проблем. Навіть якщо ми говоримо про 300 тисяч, вони мають конкретні проблеми. А що це за собою несе? На жаль, ця снігова куля  наростає у вигляді несприйняття ромів, продукування стереотипів, їх поширення, а це не сприяє соціалізації, а спонукає до асоціального способу життя, який не сприймається більшістю.

І люди не можуть себе нормально реалізувати саме через оцей набір причинно-наслідкових зв’язків. Ці цифри багато що пояснюють насамперед для представників влади на місцях, адже це лідери думок і якщо вони продукують певні повідомлення, згадаймо заклик до виселення ромів зі Львова, який не може собі дозволити публічна людина, тим більше  депутат міської ради.

Коли ми говоримо про цю  статистику, ми не спонукаємо оточуючих жаліти когось. Наше завдання є спонукати владу зрозуміти, чому сьогодні ці люди мають такі соціальні умови і що можна зробити, щоб зменшити градус соціальної напруги і відторгнення ромів з боку суспільства. Цей безкарний антагонізм деяких громад щодо ромів породжує неприпустимі висловлювання, а далі акти агресії, які поширюються не лише на ромів, і в цьому найбільша небезпека.

Ромська громада дуже негомогенна і видимими на жаль є якраз ті представники, яких ми можемо бачити на  вулиці, які ведуть асоціальний спосіб життя, що засуджується більшістю. Але є дуже добре інтегровані люди, які не заявляють про свою ідентичність саме через побоювання дискримінаційного поводження. Тобто індивідуальні кейси можуть бути дуже успішними але все одно ми в пресі зустрічаємо ці узагальнення – «роми» і через кому – крадіжки, жебрацтво.

Я не вважаю, що ситуація яка склалася, є лише відповідальністю більшості, влади. Це відповідальність суспільства в цілому,  членами якого є так сам і роми. І якраз наш внесок, щоб ця відповідальність розділялася, полягає в  розвитку того самого ромського громадянського суспільства, відповідального лідерства у ромських громадах.

Ми багато ресурсів інвестуємо у молодіжне лідерство, молодих, освічених ромів, які  розуміють і свої права і свою відповідальність. Зміни йдуть дуже поступово. Говорити з людьми про високі матерії можна, коли базові потреби більш-менш задоволені, коли люди мають засоби для існування, вони не мігрують, можуть жити на одному місці, їхні діти можуть відвідувати школу.

Цей процес триватиме довго, але якщо цього не робити, то роми будуть далі атомізуватися як група, а це небезпечно для суспільства в цілому. Тому я за принцип розподіленої відповідальності і нас як громадян, і представників ромських громад.

«Крадіжки у них в крові?»

Я б не хотіла зайвий раз транслювати ці стереотипи, але наприклад вважається що це найбільш криміналізована етнічна група. Ми проводили дослідження аналізуючи реєстр судових рішень, згідно яких експерти прийшли до висновку, що рівень криміналізації серед ромів у два з половиною рази нижчий ніж загальний.

Ми проводили дослідження аналізуючи реєстр судових рішень, згідно яких експерти прийшли до висновку, що рівень криміналізації серед ромів у два з половиною рази нижчий ніж загальний

Цими цифрами ми можемо оперувати на офіційних заходах, але в побуті вони не  сприймаються, і це цікавий механізм того, як функціонують стереотипи у суспільстві. Є уявлення, що роми не освічені, не працюють у звичному нам розумінні. Люди бачать саме цю, видиму частину і не бачать інших ромів. Тому певною мірою ті уявлення, які є на основі тої видимої частини ромів, вони частково відповідають дійсності, це правда.

Але є ті, які засновані на страху і є небезпечними. Нагадаю про погроми на Одещині у серпні минулого року абсолютно невинних людей, які жили там більше 5 років, були частиною громади. У цьому полягає небезпека – коли стереотипи стають інструментом для агресії.

А в побуті вони є перешкодою для повноцінного сприйняття іншого з його особливостями. Ячасто чую, що ромські жінки не живуть у шлюбі офіційному, щоб отримувати соціальні виплати. Але будемо відверті – українки теж вдаються до цього механізму, але простіше в цьому звинувачувати ромських жінок.

Збір металобрухту – це теж робота

Якщо ми говоримо про видиму частину, то це люди, які наприклад мігрують влітку у Львів, а восени  від’їжджають тому що діти мають йти до школи, бо їх позбавлять соціальних виплат. А роботи – це  сортування сміття, збір металобрухту. Чим не робота?

Якщо ми говоримо про ромів, які проживають компактно і, на жаль, їхнім засобом до існування є збір металобрухту, то просто назагал  звинувачувати їх, що вони не хочуть працювати продавцями чи столярами – це дуже стереотипно і неправильно. Я впевнена, що такі люди зіткнуться з дискримінацією, а по-друге це питання віри  у свої можливості, у свої сили. Що заважає нам, як інтегрованим представникам суспільства дати їм цю віру, ці можливості?

Жебрацтво – асоціальний спосіб зайнятості, але це заробіток, ми не можемо це назвати роботою в класичному розумінні, але це спосіб виживання в тому числі. Ми називаємо це «трудова міграція», бо це робиться з метою заробітку.

Читайте також: Робота має забезпечити і соціалізувати, — керівник Центру допомоги ветеранам АТО про важливість працевлаштування демобілізованих

Якщо ми говоримо про трудових мігрантів, то це невеликий відсоток людей, і не всі приїжджають до Львова жебракувати. Є люди, які їдуть саме на сезонні сільськогосподарські роботи в Херсонську,  Миколаївську область, таких теж чимало. Ті що залишаються мають власне господарство, я нещодавно мала розмову з однією з сільських голів на Львівщині. Вона розповідала про 20 домогосподарств ромських у своєму селі, які вже оформили підприємницьку діяльність, які займаються вирощуванням коней, свиней. Це до речі роми, які приїхали в це село на Львіщину.

Але  таких людей не ідентифікують пересічні громадяни, а на вулиці ідентифікація відбувається миттєво. І нам для зниження цієї напруги, соціальної дистанції, треба намагатися зрозуміти передумови – чому ця видима частина в таких обставинах опинилася і давати більше інформації про різноманіття ромів. Тому що ці обставини, в яких вони опинилися – це через відсутність  нормальної освіти і можливостей. З іншого боку я  знаю ромів, які є вчителі, юристи, але для нас вони невидимі.

У Львові є поважна, інтегрована ромська громада, це освічені працевлаштовані люди, вони є суб’єктами підприємницької діяльності, вони десь працюють, є навіть медійні обличчя

У Львові є поважна, інтегрована ромська громада, це освічені працевлаштовані люди, вони  є суб’єктами підприємницької діяльності, вони десь працюють, є навіть медійні обличчя. Якщо говорити про готовність цих людей йти у ті громади, які приїздять сезонно або живуть компактно, то  тут якраз питання громадської відповідальності.

Соціалізація дітей

Були випадки, коли ми через організацію, не напряму, працювали зі стихійними поселеннями. Там дійсно завдяки соціальним службам вдалося хлопця помістити в дитячий будинок сімейного типу і він там деякий час перебував. Але є один важливий момент  – дитині краще зі своїми батьками. Була  перспектива навчання цього хлопця, але він не міг без своєї родини. На жаль такі проекти по соціалізації неможливі без взаємодії з представникам влади, все ж таки у них є певний ресурс, механізми впливу, чого немає у ГО.

Повинні включатися контролюючі органи, бо це  порушення прав дитини, якщо наприклад неповнолітніх змушують жебракувати. Мабуть хтось не догледів і це не лише її батьки, тому що батьки це та даність, в якій вона народилася. Є ж нерадикальні способи  роботи з батьками.

До речі профілактична робота в таких родинах спрацьовує. Коли з батьками проводиться взаємодія, коли попереджають, що якщо ситуація не покращиться, то це будуть якісь  санкції, то це діє і батьки включаються, щоб змінювати умови проживання своїх дітей.

Про ранні шлюби

Ми не можемо аж так глибоко зайти у дуже закриті спільноти, але на жаль, наша статистика свідчить що ранні шлюби досі є проблемою. Це досить табуйована тема. Так відбувається, бо спільнота є закритою, немає інформації про можливості реалізації ромських дівчат, традиційне ромське суспільство, як і традиційне, українське є патріархальне. Хоча жінки там працюють.

Ранні шлюби - досить табуйована тема

В ромському клані до матері родини ставляться з великою повагою, але з дівчатами інша історія, там дійсно набагато більше обмежень у самореалізації. Мені дуже приємно відзначати окремі ромські родини мусульманські, дуже традиційні – дівчат самих не відпускають навіть на наші спільні заходи, з ними їздить батько. Але ці дівчата зараз активно розвинули діяльність у Дніпропетровській області з питань працевлаштування, облаштування культурного центру. Те що я бачу, можливості надаються принаймні в окремих громадах.

До речі про ромських жінок. Є дуже цікаві представниці ромської культури і минулого року за підтримки нашого фонду про них знято документальний  цикл «7 історій успішних ромських жінок». Цей цикл будемо презентувати у Львові у межах Форуму видців.

Запрошую ваших читачів відвідати ромську програму і розвінчати свої стереотипи про ромів і поговорити в тому числі і про проблеми. Ми готові чесно і відкрито говорити про те що сьогодні не все ідеально і ті роми, які приїдуть на Форум думаю зможуть теж про це відкрито говорити і спільно  виробити шляхи порозуміння – що нам, обидвом сторонам, треба зробити щоб стати ближчими один до одного.

Спілкувався Володимир ГАЛЕЧИК

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама