дивись.info

Михайло Дзиндра вважав, що завинив своєю відсутністю перед Україною, – Софія Дзиндра (фото)

Михайло Дзиндра вважав, що завинив своєю відсутністю перед Україною, – Софія Дзиндра (фото)

У двадцять шосту річницю Незалежності згадуємо митців, які у той чи інший спосіб проявили надзвичайну громадянську позицію та своєю творчістю сприяли розвитку культури  в Україні.

Багато з таких художників у  ХХ столітті змушена була емігрувати з рідної крани після Другої світової війни, більшість з них так і не повернулася до рідних сторін. Проте, серед митців з еміграції відоме ім’я унікального скульптора-авангардиста, який не тільки зумів повернутися в Україну, але й привіз сюди аж з-за океану свої твори у чотирьох контейнерах.

Зовсім нещодавно в Музеї сакральної барокової скульптури Й.Г. Пінзеля представили низку робіт Михайла Дзиндри, які спеціально привезли із його Музею в Брюховичах. Про цю виставку та про творчість скульптора ми спілкувалися із вдовою майстра, заввідділом Музею модерної скульптури Михайла Дзиндри у Брюховичах п. Софією Дзиндрою.

Розкажіть чому роботи Михайла Дзиндри вирішили представити у Музеї Пінзеля? І які саме роботи?

Про цю виставку думали і раніше, вона планова, адже наближається 11 річниця смерті митця, і мені хочеться про нього нагадати, а також про чарівний музей митця у Брюховичах. Це була ідея нашої дирекції, а я тільки допомагала, хоча мені більше подобаються ці скульптури у нашому Музеї  М.. Хочеться, щоб про Михайла Дзиндру не забували, до нас трохи важко добиратися в Брюховичі, маршрутки часто переповнені, хоча у нас дуже цікаво. На виставці представлені різні роботи, є і дуже ранні і більш пізніші, є абстрактні роботи.

А скільки тут представлено робіт?

Ми виставили 24 скульптури.

А за яким принципом добиралися роботи для цієї виставки, це роботи якогось конкретного періоду, чи  це ретроспективна добірка?

Тут немає конкретного періоду. Найбільше представлено ранніх робіт. Ми хотіли взяти більші роботи, але мали проблеми із транспортуванням. Наприклад, відома робота «Постать» на жаль не змогла сюди потрапити, деякі роботи надто великі, їх важко транспортувати. Коли ці роботи перевозилися з-за океану, для цього використовували чотири чотирнадцяти тонних контейнери.

А чому Михайло Дзиндра вирішив перевезти свої роботи в Україну?

Художник вирішив перевезти свої роботи, щоб вони були на його Батьківщині. Спочатку його музей мав бути у Флориді, для цього виділили місце, землю, американська влада давала 10 тисяч доларів на рік утримання для цього музею, плюс вхідні квитки. Там немає ні холоду, ні морозів, відповідно музей не потребує опалення. Але в нього було дуже важке життя, його жінка була паралізована майже десять років, він був зв’язаний руками і ногами із сім’єю. Вони прожили разом 45 років, він її доглядав до останнього, не покинув, не зрадив, коли вона померла, а Україна отримала Незалежність, то він захотів перевезти свої роботи сюди.

Він вважав, що завинив своєю відсутністю перед Україною. В Америці на кожному кроці музеї, галереї, там дбають про культуру, якщо не буде культури – не буде Держави. Хочеться, щоб так було і в Україні. Він був великим патріотом. Звичайно, можливо було б краще в Америці, і держава його підтримувала, а тут все відбувається потихенько, але нічого, даємо якось собі раду. З часом мусить щось змінитися. Музей має приблизно 1500 м2, зимою він не опалюється, його  просто не можливо опалити, бо на це потрібно багато грошей. Можливо, як варіант, закривати музей на три місяці взимку, бо не кожен захоче мерзнути.

Розкажіть про основні мотиви та сюжетні лінії у творчості пана Дзиндри.

У його творчості різні сюжети. «Молитва мертвих» – одна з перших робіт, «Троє» – вже більш абстрактна, «Людина і Вселена» теж трохи пізніші роботи, а «Колядники» – також з ранніх… Михайло Дзиндра ділив свої роботи умовно на асоціативну, абстрактну, архітектурну пластику та умовно contemporary art.

Які Ваші улюблені роботи?

У мене вони всі улюблені…

Чи всі ці роботи є у вільному доступі у музеї на експозиції, чи щось є у фондах?

Ні, всі роботи є в одному залі, їх можна побачити. Зал просторий, без перегородок.

А які з цих робіт є одними з останніх у творчості Михайла Дзиндри?

З останніх робіт тут – це «Форма квадратів», а у музеї – «Стіна скульптур». А ще є близько тисячі малюнків графічних і живописних, бо в останні роки йому було важко ліпити. Він їх не дарував державі, бо музей перенасичений, вони знаходяться, можна сказати, у приватній колекції.

А які плани є в музею, можливо відбудуться якісь цікаві заходи незабаром?

Поки нічого не анонсуємо. Ми хочемо, щоб було більше відвідувачів, щоб про Михайла Дзиндру знали, бо за кордоном його ім’я відоме. Я вже не молода, хочеться, щоб молодь більше ним цікавилася, його творчістю, можливо варта б було зробити його виставку за кордоном.

Чи було у Михайла Дзиндри якесь творче кредо?

Не думаю, що тут було якесь кредо, він просто дуже любив творити, мав велику любов до мистецтва вцілому.

А чому обрав саме абстракцію?

Він починав з різьбярства. Пізніше були реалістичні речі. Але реалізм є всюди, а він не робив предмети, а робив форму, і коли він придумував якусь нову, яка не існує, тоді вважав це справжньою творчістю.

Чи були якісь художники, творчістю яких Він захоплювався, можливо це був хтось із середовища українців?

Любив твори Кандінського. З українських художників захоплювався творчістю Юрія Соловія,  його роботи залишилися в Америці. Цей художник залишив у спадок з тисячі образів, з них десь сто робі є в приватних колекціях в Києві, в Чікаго, а також а НМЛ у Львові є вісім робіт. В мене в приватній колекції є образ-триптих Юрія Соловія. Це щось надзвичайне…

Це був його товариш, однодумець?

Він був його другом, вони разом вчилися у Художньо-промисловій школі, зараз його ім’я не часто згадують, так само не часто виставляють його твори. А Михайло все привіз сюди, збудував власним коштом будинок для музею. Він від дитини-сироти вріс до митця світового рівня. Йому ніхто не допомагав, крім того виховав трьох дітей, дав їм освіту, житло, доглядав свою жінку, родині допомагав. Це була дуже добра і чесна людина.

Щоб наш читач міг осягнути важливість постаті скульптора Михайла Дзиндри для української культури ми підготували десять вражаючих фактів про нього як митця та просто українця:

  1. На початку своєї творчості разом з братом Євгеном Дзиндрою, не менш відомим скульптором, різьбив іконостаси на замовлення місцевих церков. У 1941-1944 рр. навчався у Львівській художньо-промисловій школі в Івана Севери.
  2. Після завершення Другої світовою, емігрував спочатку до Братіслави, де викладав у студії декоративної різьби. Згодом виїхав до Німеччини, де за 7 років створив близько 70 скульптур, веде виставкову діяльність, стає членом Професійної спілки художників Німеччини.
  3. Ранню реалістичну скульптуру художник свідомо знищив у 1950-х роках, щоб у такий спосіб відмежуватися від натуралізму та наслідування природніх форм, і вирушив до Америка, щоб почати все з початку.
  4. Михайло Дзиндра на життя заробляв фактично не скульптурами, бо вважав, що коли художник працює заради заробітку, то це шкодить творчості. Саме тому, працював якийсь час будівельником, купував старе житло. Створював проект його реконструкції і сам його реалізовував. Зароблені гроші якийсь час дозволяли вільно займатися мистецтвом.
  5. Митець входив до Нью-Йоркської групи українських художників, виставлявся у багатьох містах США, отримав визнання американської критики, у Флориді скульптору виділили чотири гектари землі для створення музею і щорічну фінансову підтримку для його утримання.
  6. Із проголошенням Незалежності України у 1991 році, у 71-річному віці повертається на Батьківщину, де власними силами знаходить землю під музей ( у 1992 році Брюховицька сільська рада проголосувала за те, щоб передати М.Дзиндрі під український музей модерного мистецтва безкоштовно в довічне користування чотири гектари землі), створює його за власним проектом та власним коштом. Згодом перевозить з –за океану частину своїх робіт(близько 800), і дарує їх державі. Всі ці кроки давалися митцеві зовсім не легко, бо на кожному кроці на нього чекало багато бюрократичних нюансів, від мита за перевезені твори мистецтва у розмірі 10 відсотків від кожної роботи, до нового пошуку землі у Брюховичах…., багато проблем допомогла вирішити його друга дружина п. Софія.
  7. Для будівництва Музею у Брюховичах, Михайло Дзиндра продає свій будинок у Флориді. На спорудження Музею витратив 13 років і понад 100 тисяч доларів.
  8. Скульптор до кінця життя залишався американським громадянином, хоча, звичайно, вважав себе повноцінним українцем.
  9. Всі збереженні скульптури для митця були дуже дорогими і улюбленими, якщо робота йому не вдавалася, то він її розбивав і починав заново творити. Роботи створені із будівельної сітки та цементу
  10. Музей відкрився лише у 2005 році, а скульптор помер у 2006 році. Сьогодні це єдиний музей модерної скульптури в Україні.

Довідка за матеріалами: Вікіпедія, ZAXID.net, Мистецька сторінка

Підготувала Мар’яна МАКСИМІВ

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама