дивись.info

Відкриваємо свого Людкевича: організатори розповіли про особливості «ЛюдкевичФесту»

Відкриваємо свого Людкевича: організатори розповіли про особливості «ЛюдкевичФесту»
Зображення: collegiummusicum.com.ua

Лічені дні залишилися до відкриття одного з найпотужніших фестивалів присвяченого класику української музики, композитору Станіславу Людкевичу – «ЛюдкевичФесту», який організувала музична агенція Collegium Musicum.

Про особливості цієї події, про музику, цікаві проекти та неординарного композитора Станіслава Людкевича, ми спілкувалися із засновниками агенції Іваном Остаповичем та Тарасом Демком.

Чому, власне, взялися за творчість Людкевича? Що вас надихнуло?

Тарас Демко: Тут є дві ключові позиції. Перша – Collegium Musicum існує багато років, працює з багатьма виконавцями та композиторами, ми зробили багато проектів на стику багатьох сфер, але з того всього українського було питомо менше. І ми, задумалися, а що якби зробити такий концентрат українського усіма силами, спробувати зосередитися на своєму, на тому, що було тут у нас, на цій землі. Тому Людкевич… Хочемо зробити свій вклад, щоб бодай під час і після цього фестивалю люди змогли прожити з Людкевичем та його музикою.

У Львові багато Людкевича присутнього, але дещо розпорошеного. Це і концертний зал, училище, невеличкий музей, але комплексного бачення що Львів – це також місто Людкевича, яке дало Україні такого композитора, що на дуже високому рівні презентував свої здобутки, імплементував свій європейський досвід, поєднаний з українською традицією, у манері, властивій тільки його особливій творчості.

На цьому фестивалі прозвучить багато музики, яка крім прем'єр, раніше не виконувалася
Іван Остапович

Іван Остапович: На цьому фестивалі прозвучить багато музики, яка крім прем’єр, раніше не виконувалася. Тому гаслом є – «Нове дихання музики», а інше – «Відкрий свого Людкевича». Ми не подаємо у фестивалі єдиної чи однозначної оцінки творчості Людкевича. Тут, скоріше, множинність трактувань та бачень, для того щоб кожен зміг взяти щось своє.

Чим знаменитий і важливий Людкевич? Що він такого зробив, який його внесок у розвиток музики? Чому він удостоївся цілого фестивалю?

Іван Остапович: В першу чергу, Станіслав Людкевич – це унікальний чоловік, який прожив 100 років (1879-1979). Ця людина народилася в Австро-Угорській імперії, жила за Польської республіки та Німецької окупації, померла за радянської влади. Тобто, пережив всі суспільні катаклізми ХХ століття, всі зміни, дві Світові війни, розпад імперії, політичні репресії, утиски.

По-перше – це професійний композитор-симфоніст, в Галичині початку ХХ століття таких не було, ніхто симфонічну музику тоді тут не писав. Він був Директором музичного інституту, фактично консерваторії, український осередок мав у той час вищий навчальний заклад музичного спрямування, був педагогом, експедитором всіх музичних філій, які на той час були в Галичині. Станіслав Пилипович був викладачем, у нього надзвичайно велика кількість учнів. Спектр його діяльності дуже широкий та всеохопний, можливо, складається таке враження розпорошеності… І справді, це людина, яка у всіх сферах музичного життя дала свої паростки і вони неоціненні, бо отримавши європейський досвід, він прививає його тут, в Україні, що було надзвичайно важливо для українського суспільства. Без постаті Людкевича українська музика була б неповноцінною, нецікавою.

Розкажіть про родзинки програми «ЛюдкевичФесту»?

Тарас Демко: Ми будували програму за принципом розповіді, тому хочемо розповісти про Людкевича з різних боків. Різні фахівці розповідатимуть про, власне, свого Людкевича, також, зі свого боку, музиканти на своєму інструменті, гратимуть те, що написав композитор. Власне, це камерні концерти, симфонічні, це лекторій, де представлять широкий вибір тем – від філософії, мистецтва, музики до літератури.

Іван та Тарас: Серед хедлайнерів, скажімо так родзинок, виконання «Прелюдій та сонати для препарованого фортепіано» Джон Кейджа, гратиме відомий український піаніст Антоній Баришевський. Доречі, це єдиний композитор, який не жив в Галичині. Це буде такий холодний душ по відношенню до романтичної музики Людкевича.

Вартим уваги і є симфонічний концерт творів Людкевича, багато цих творів виконуватиметься вперше. Можна буде оцінити симфонічного Людкевича, яким він був окрім «Кавказу», адже цей твір часто використовують для різних пафосних моментів, що не зменшує ваги твору, проте нам не кожного дня потрібен цей пафос.

Зображення: collegiummusicum.com.ua

У програмі є низка подій, зокрема лекцій, які на перший погляд, не дуже пов’язані з Людкевичем…

Тарас Демко: Так, серед таких лекцій «Ніцше як філософ та музикант», відомого київського філософа Тараса Лютого. Звичайно, Людкевич не мислив себе супер людиною, він був дуже скромним, добродушним, інтелігентним.

Іван Остапович: Особливість цієї лекції підкреслена у другій половині назви, а саме «Філософія Ніцше та сприйняття його ідей у Західній Україні».

Фестиваль не буде однобоким представленням творчості Людкевича, прагнемо показати композитора у контексті його епохи
Тарас Демко

Тарас Демко: Фестиваль не буде однобоким представленням творчості Людкевича, прагнемо показати композитора у контексті його епохи. Ми хочемо дослідити чим жив тодішній український, можливо виокремити його у такий спосіб, але той соціум, який був на географічній території Галичини.

Музика ХХ століття здається нам дуже складною і неординарною, вона може бути дальше від нас, ніж, до прикладу, епоха Бароко, бо музика Бароко нами сприймається як жива драйвова і близька. А  от музика ХХ століття для повного її розуміння потребує контексту, вона не така проста у сприйнятті. Власне, ми пропонуємо підхід з погляду соціології, образотворчого мистецтва, суспільствознавства, музичної історії, літератури, музики.

А що таке постать Людкевича у Європейському контексті? Чи пробували ви робите зріз того, що відбувалося в Європі в той час у музичному житті?

Іван Остапович: Порівняти епоху Людкевича і європейську музичну історію дуже важко, адже людина прожила 100 років, а це період найбільшого розквіту музики. В Європі творили К.Дебюссі, Г.Малер, Р.Штраус, Д.Шостакович, С.Прокоф’єв та І.Стравінський – це пік бурління і розвитку музики. Ми всі знаємо цих відомих світових зірок, проте нам потрібно відкривати своїх, щоб розуміти, що відбувалося тут, на наших землях.

Вийшла стаття Марка Роберта Стеха «Романтизм якого нам забракло в 19 столітті». Відомо, що розвиток культури в Україні іде трошки із запізненням, так от, музика і музична естетика в принципі, розвивається дещо із запізненням, після образотворчого мистецтва і літератури, а в Україні ще пізніше. Відповідно, сталося так, що наша романтизм прийшов лише в ХХ столітті, вже як пізній романтизм. І коли у Європі твориться екстраавангард, Стравінський писав «Весна священна», то Людкевич сотворив знакові полотна, але вони мали такі романтичні штиби, або високоліричні.

В ХХ столітті в музиці відбувається змішання, коли тут з одного боку теми романтизму, а вже з’являються і авангардні течії, наприклад Борис Лятошинський – це вже межа між романтизмом і авангардом. Фактично у ХХ столітті розвиток музики в Україні охоплює всі напрямки.

Тарас Демко: Навіть зараз трапляється, скажімо так, дорозвиваються течії пізнього романтизму.

Чи можете розказати про Людкевича та інші композиторів, можливо його учнів. Який був між ними зв’язок, співпраця, можливо якісь цікаві сторінки пригадаєте.

Іван Остапович: Відомо про полеміку між академіком Філаретом Колессою та Станіславом Людкевичем стосовно гармонізації та підходу до фольклору, збереглися листування. Але, впринципі, Людкевич монолітний по стилю, він сам в собі, можна знайти європейські впливи, найбільше вагнерівські, безумовно на нього вплинув М.Лисенко, особливо у вокальній музиці, свої традиції він тягне саме від Лисенка, він і продовжував і творив цю традицію. Його стиль монолітний.

А хто були його учні, можливо найвідоміші?

Іван Остапович: Серед учнів – це Мирослав Скорик, Євген Станкович, Богдана Фільц.

Тарас Демко: Люди, які його знають, згадували, що коли у філармонії звучали твори Шостаковича, на той час вони не були аж такі вже авангардні, то він її не сприймав, але не відкидав можливості існування такої музики.

Іван Остапович: Але, загалом, він був консервативним, хоча дуже ліберальним, і давав іншим можливість мати свою думку.

Тарас Демко: Чому Людкевич, бо ми тут живемо, це нас болить, хочемо, щоб люди змогли відкрити для себе свого Людкевича.

Розкажіть про агенцію, коли вона була заснована, та про специфіку Вашої роботи.

Тарас Демко: Collegium Musicum – це музична агенція, основним вектором нашої діяльності є концерти класичної музики. Ми слухаємо музику, даємо змогу слухати її глядачам. Також ми розмовялємо про музику, і даємо можливість аудиторії слухати роздуми про неї. Ми постійно відкриваємо класику – це і є одна із стратегічних цілей нашої роботи, а першочерговою метою є відкривання класики.

Іван Остапович: Ми існуємо з 2012 року, як команда Collegium працюємо з 2011 року. Зрештою, стаж роботи не є показником.

Для чого була створена ця агенція, що є її метою? Це була альтернатива державним інституціям?

Іван Остапович: Спочатку це дійсно була певна альтернатива, бо подібного на той час у Львові нічого не було. В першу чергу, це можливість для молодих і талановитих митців розкрити свій потенціал, також важливою складовою є обмін досвідом між українськими та європейськими музикантами. Але, час біжить, відповідно, ми змінюємося, змінюється публіка, що дає нам поштовх до нових відкриттів та проектів.

Тарас Демко: Ми не робимо таких формальних, загальних речей. Ми – музична агенція, ми – платформа, що  по-менеджерські творить мистецькі продукти, які оформляємо і популяризуємо. Для нас дуже важливий вміст, формат, а класична музика – це саме наш формат, при повному сприйнятті інших видів і також інших форматів, ми обрали тільки класику. Робимо події, які мають свою стилістику, вони мають чіткий вектор на відкривання класики для тих хто її  не знає, і  таке дозування для тих, хто без неї не може.

Розкажіть про знакові  події, які Ви організували з Collegium Musicum.

Іван Остапович: Все починалося з концертної постановки опери «Еврідіка», італійського композитора Якопо Пері – це перша опера, що дійшла до наших днів. Це було випробування досвідом, подія відбувалася у Палаці Потоцьких в 2012 році. Ми ставили її із студентами консерваторії, це був перший поштовх до розуміння того, що ми можемо, які виклики нас чекають, тому вирішили систематизувати цей досвід і кудись його спрямувати.

Тарас Демко: Ми тоді були ще студентами, різних спеціальностей і навчальних закладів. Ці довгі підготовки, репетиції,  ця вся аура, сам творчий процес, уявляєте скільки, впринципі, потрібно часу і зусиль, щоб поставити оперу. Ми залучали не тільки студентів, а й набагато старших та досвідченіших людей, це мультидисциплінарний проект.  Це був такий перший, можна сказати, «першопрохідний» курс з практичного культурного менеджменту для студентів університету та консерваторії. Насправді, такого роду курсу у ВНЗ є короткотривалими, здебільшого на це передбачено 2-3 роки, а ми вже вчимося близько шести. Це постійне вивчення того, що є популярне на даний момент, вивчення  основних трендів, і того, як це подати та продати, долучити інших людей.

Іван Остапович: За цей час ми зробили багато різних подій, хотілося б закцентувати на співпраці із Андрієм Гавріловим – це неординарна постать, піаніст світового рівня.

Тарас Демко: «Галіціякульт» – цікавий проект, з допомогою якого, ми принесли часточку Галичини на Слобожанщину. Collegium Musicum неофіційно став галицьким амбасадором, адже ми також привезли до інших міст, іноді, зовсім невідомих, навіть для Львова, композиторів. Часточка Галицької ідентичності залишиться в пам’яті тих людей, які це побачили та прослухали. Також, ми організували фестиваль музики П.Гіндеміта – це незабутній досвід, ми зробили таку промокомпанію , що коли питали людей на вулиці чи чули вони щось про це, то всі відповідали, що чули про композитора і про цей фестиваль. Це дуже концептуальний композитор ХХ століття, ми змінили ставлення людей до нього, перевернули їхнє уявлення про цю музику. Дуже цікавий досвід цих 8 днів у вересні, ми жили музикою Гіндеміта, символічно, що цього року також «ЛюдкевичФест» проходить приблизно у ті самі дні.

Такі фестивалі ми назвали «фестивалем одного композитора», ми вже зробили «Дні Баха», далі П.Гіндеміта, цього року – С. Людкевича.  Нас питають чи буде продовження Фестивалю Людкевича? Скоріше ні, але у такому форматі як «фестиваль одного композитора» будемо працювати надалі.

У мене виникло питання, а чи зможете в рамках одного фестивалю повністю розкрити постать Станіслава Людкевича?

Іван Остапович: Звичайно, повністю нам це не вдасться зробити. Але, намагатимемось його розкрити, ключові та знакові твори будуть представлені з різних музичних сфер – симфонічних, інструментальних творів, для тріо, для квартету, фортепіано та ін. Фестиваль охоплює весь спектр творчості композитора.

 

Фестиваль С.Людкевича у цифрах  – це 10 днів, 10 локацій, 20 подій, понад 30 учасників і виставка “Образ Людкевича пензлем, олівцем, різцем” в Галереї мистецтв.

Програма ЛюдкевичФест 

Підготувала Мар’яна МАКСИМІВ

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама