«Ми прорвалися». Відкритий кордон і Саакашвілі

IMG_1901

Репортаж «Дивись.Info» про інший бік приїзду Міхеїла Саакашвілі до України.

У прикордонних районах Львівщини звикли до скандалів і блокувань на пунктах пропуску. Але селами між Яворовим і Мостиськами ще не їздили наввипередки сотні людей. Вони намагалися першими побачити Міхеїла Саакашвілі. Із ними – кореспонденти ІА «Дивись.іnfo».

«Зустрінемо Міхеїла Саакашвілі разом!» – чи то закликали, чи то стверджували плакати, розвішані Львовом. Так партія «Рух нових сил» анонсувала виїзд на міжнародний пункт пропуску «Краківець» вранці 10 вересня. Автоколона до півдня мала встигнути до кордону, щоби зустріти свого лідера.

Збираючись до «Краківця» журналісти інструктували одне одного на випадок різних подій: зіткнення із поліцією та прикордонниками, виступ Саакашвілі із закритого пункту пропуску, довготривалу акцію протесту, перекриття траси. Але навряд чи хтось очікував на 150-кілометровий крос уздовж кордону.

03:30

«Перепрошую, що пізно. Львівський «Рух нових сил» не поїде на кордон. Є підозра, що до табору проникли люди із зброєю», – телефонний дзвінок перервав короткий сон перед завданням. Джерело із партії попередило про небезпеку, але просило не поширювати інформації.

За декілька хвилин вона стала офіційною. Спершу Василь Курій із «Руху нових сил», який керував наметовим містечком під «Краківцем», написав у Facebook: «Усвідомлюючи усю відповідальність за людей, яких обласна організація партії закликала на мирну акцію і гарантувала їм безпеку, Рада партії Львівської обласної організації РУХУ НОВИХ СИЛ прийняла рішення відмовитися від участі в акції 10 вересня». Цю заяву публікують на сторінці львівського крила політсили у Facebook. Далі лист із таким само повідомленням потрапляє у розсилку львівським медіа.

За дві години на офіційній сторінці «Руху нових сил Львівщина» новину про відмову їхати на «Краківець» видалено: «Друзі, відбувається масштабна атака на акаунти наших активістів у соцмережах. Саботаж та диверсія - улюблена зброя не тільки Путіна, а й наших українських бариг! Будь-яка дивна інформація про скасування зустрічі Михайла, про те, що він вже в Україні і все подібне від імені людей, яких ви знаєте і яким довіряєте може означати, що їх «зламали».

– Рішення дійсно було прийняте львівським осередком «Руху нових сил». Усі члени проголосували за, один – утримався. Усе, що повідомляли далі, я не коментуватиму, – розповів нам Василь Курій із «Руху нових сил». Він координував роботу табору під «Краківцем», який встановили прихильники Саакашвілі. Уночі 10 вересня Василь Курій від начальника Львівської обласної поліції отримав інформацію, що до табору їдуть десять автомобілів, у яких може бути зброя.

«Я не тікав і не кидав ніяких людей. Я спільно з правоохоронцями не пропускав в табір, де знаходяться мирні люди, автомобілі без перевірки. За інформацією правоохоронців там могла бути зброя. Давід Сакварелідзе, як один з керівників партії, наказав мені скласти повноваження коменданта табору. Я виконав наказ і разом з людьми, яких привів, залишив табір», – написав Василь Курій у Facebook.

09:00

Повсюди білі прапори. Біля «Епіцентру» на західному виїзді із Львова близько 150 авто збираються сформувати колону. На більшості – прапори білого кольору із червоним мечем партії Валентина Наливайченка. Біля авто спокійно курять і розмовляють люди. Тут мало жінок: приблизно, п’ята частина від усіх активістів.

Підходжу до дівчини із рацією, яка дає доручення людям довкола.

– Вночі була інформація, що львівський осередок «Руху нових сил» не поїде на «Краківець». Акція буде у тому ж форматі?

– Да, мы едем. Никто не отказался. Все будем встречать Михеила.

– Хто ви?

– Меня зовут Юлия. Координатор «Руху нових сил» по Киевской области.

У цей момент хлопчина поряд із нами дістає стос наліпок із знаком «Руху нових сил» і починає клеїти на автобуси «Mercedes Sprinter». Їх тут чотири. Львівський осередок партії сюди так і не прибув.

Інший хлопець розклеює різнобарвні стрічки учасникам. Кожен колір означає якусь область. Нараховуємо сім кольорів.

Тим часом перші авто із колони рушають. Поки ми сіли до машини, більша частина вже поїхала. Рухаємося із низькою, як для траси, швидкістю – 50-60 кілометрів на годину, адже попереду нас 80-100 авто. Дорогою люди із селищ і містечок, виходячи із храмів, дивуються такій кількості машин. Коли дорогою колону зупиняє патруль поліції, місцеві дістають телефони і фотографують.

Ми обганяємо колону і швидше рухаємося до «Краківця». Перед самим пунктом пропуску зупиняємося на заправці на каву. Але у магазині затор: тільки-но під’їхав автобус, із якого вийшли декілька десятків міцних хлопців. Вони намагаються якомога швидше розрахуватися. Уже на вулиці чути: «Зараз привезуть, а там можуть бути провокатори. Ти ж бачив вчора новини. Ходімо швидше».

Повз заправку на великій швидкості проїздить автобус із поліцейськими, за ним – позашляховик ДСНС. З’являється колона, що ми обігнали. У ній уже є «спринтери».

10:30

Залишаємо авто приблизно за кілометр від пункту пропуску. Тут закінчується черга із машин, що хочуть переїхати на польський бік.

– Пункт пропуску працює? Бо у прикордонній службі заявляли, що обмежать роботу «Краківця», – питаю у поліцейського, що стоїть неподалік.

– Він працює. Але водночас і не працює, – сміється він і йде до авто із польськими номерами, що тільки-но під’їхало до черги. Пояснює, як можна проїхати на інший пункт пропуску.

Поки у таборі та перед сценою неподалік нього небагато людей: не більше трьохсот. На пагорбі стоять авто із прапорами України, батальйону «Донбас» та УНСО. Коли ми приїхали, Семен Семеченко зі сцени саме говорив про безпеку акції.

– Ці хлопці боронитимуть табір, не пускатимуть сюди провокаторів, стануть стіною, якщо треба. Вони пройшли зі мною АТО, – із цими словами керівника «Донбасу» колона людей, одягнутих у камуфляжний стрій, із касками та бронежилетами йде від сцени. Вони розташовуються по периметру наметового містечка. За словами Семенченка, на акцію приїхала рота батальйону.

Людей більшає: прийшли ті, хто їхав із колоною. На підході нові легковики та автобуси. Зі сцени прибулих зустрічають Давід Сакварелідзе і Єгор Соболєв.

Дорогу на пункт пропуску і учасників акції розділяє кордон поліції. «Парни, освободите проезжую часть, пожалуйста», – говорить один із правоохоронців нам, коли якесь авто виїздить із пункту пропуску на український бік.

Через дорогу за парканом – скупчення поліції. Вони блокують якихось людей у цивільному одязі.

– Це тітушки, яких вчора привезли, – говорить фотограф якогось медіа, що стоїть поряд.

Зі сцени продовжують «розігрівати» людей. Приїхали політики Анатолій Гриценко і Микола Катеринчук, секретар Львівської міської ради Анатолій Забарило. Приїхали і нові авто з учасниками акції. Перед сценою вже близько двох тисяч осіб.

Натовп на виїзді із «Краківця» дуже тішить тих, хто приїхав із того боку кордону. Пасажири машин і автобусів – із молдовськими, польськими, українськими номерами – із посмішками дивляться у вікна і знімають усе на камери смартфонів.

Хтось з сцени згадує часи Євромайдану і виголошує фразу: «Вибачте за тимчасові незручності. Зрозумійте, нас задовбало!» Напевно, головними адресатами її мали стати ті, хто стоїть у черзі на кордон.

– Za co? Nemáme s tím nic společného! – говорить жінка з авто із чеськими номерами, щоби її чули інші пасажири із черги.

– Ukraińska antykorupcja… – відповідає їй пані з авто із абревіатурою «PL».

За ними стоїть авто із Німеччини. На відкриті дверцята сперся літній чоловік. Він не протестує, а мовчки чекає. Час від часу до черги під’їздять прикордонники, щось говорять людям – і черга зменшується на декілька авто. Водії вирішують їхати на інші пункти пропуску.

12:30

– Прошу не довіряти ніякій інформації, крім тієї, що ми надаємо, – говорить ведуча зі сцени, із якої вже зникли політики. – Міхеїл Саакашвілі скоро приїде до нас на «Краківець». Очікуємо на прибуття о 14:00. Скоро має бути його прес-конференція у Пжемислі.

Стає спекотно. Дехто з-під сцени йде у більш зручне для себе місце: хтось – у затінок, хтось – впритул до паркану пропускного пункту. Кордон правоохоронців стає більш щільним і довгим. У якийсь момент із місця акції від’їжджають три автобуси поліції. Відвозять тих, кого блокували через дорогу – ймовірних вчорашніх «тітушок».

– Скільки можна чекати? Коли ж він вже поїде сюди, – говорить хтось у натовпі біля паркану «Краківця».

– Скільки треба, стільки й будемо! Сьогодні у нього заберуть громадянство – а завтра у нас всіх, – чути розлючений жіночий голос.

Раптом на сцені переривають музичну композицію:

– Стало відомо, що Міхеїл Саакашвілі перетне кордон потягом «Інтерсіті».

У натовпі сум’яття. Такого сценарію не передбачали.

Ми сідаємо до машини і мчимо до Шегинів – останньої української залізничної станції перед кордоном. Там немає пасажирської зупинки, але може бути технічна, на якій увійдуть українські прикордонники.

Під’їжджаємо до кордону трасою «Львів-Шегині». За п’ять кілометрів від пункту пропуску, перед самим селом Шегині починається затор: певне, сюди поїхали ті, хто не зміг перетнути кордон на «Краківці». Намагаємося проїхати чергу іншою смугою, пояснюючи, що ми не на кордон, а до села. Але ми змушені зупинитися позаду машини із прикордонниками.

– Що, солдатику, хотів без черги проїхати? Знаєш, скільки годин ми тут стоїмо. І ви постійте. Їдь у кінець черги.

Виходимо з авто. Посеред дороги скупчився натовп із декількох десятків людей. Вони кричать на двох поліцейських, вимагають «прогнати всіх, хто доїхав сюди без черги». За двадцять метрів попереду щільно одна до одної припарковані дві вантажівки. Проїхати трасою неможливо. Сідаємо в машину – шукати об’їзд до Шегинів, що були за сто метрів від нас.

15:30

Невже це траса? Проїхавши годину бездоріжжям, піймавши декілька здивованих поглядів селян, що легко впізнають «машину чужинця», ми не могли повірити, що виїхали до пункту призначення. На трасі жодної черги. Вочевидь, рух заблокували не від кордону, а перед селом Шегині.

Станція «Держкордон» – це перон і старенька табличка. Тут немає ані будівель, ані жодного прикордонника. Як тільки закінчується перон, починається залізничний переїзд. Одразу за ним – паркан із написом «Державний кордон України. Прохід заборонено».

Ми перші, хто дістався сюди із «Краківця». Але за переїздом біля «Держкордону» вже стоять два автобуси із поліцейськими. Вони ж контролюють ситуацію на станції.

Як тільки ми приїхали, зі станції у польському напрямку поїхав «Інтерсіті». За деякий час на переїзді з’являються три легковики і бус. На одному з авто – величезний прапор УНСО. Машини зупиняються, і їх пасажири поспішають до правоохоронців. Вони щось кричать поліцейським і показують руками у східному напрямку.

Перед Шегинями заблоковано рух, тому десять тисяч прихильників Міхеїла Саакашвілі не можуть потрапити сюди. А ми маємо підозру, що влада тут влаштує йому засідку.

– Тут є прапор УНСО. Ви член організації?

– Ні, я активний громадянин. Влад.

У цей момент неподалік з’являються ще декілька машин поліції. Поволі з’являються інші активісти і медіа: по одній-дві машини. Трасу «Львів-Шегині» розблоковано, але основна частина учасників акції поїхала на попередню станцію «Мостиська Другі». Приходять місцеві. Вони намагаються з’ясувати в активістів, навіщо вони сюди приїхали. Коли мета стає зрозумілою, усі запитання, крім одного, зникають.

– Я все розумію, але навіщо він Юлю із собою взяв? – допитується у них один чоловік.

Частина активістів зникла в бусі: вони влаштували колективну трапезу і поїхали. Інші стоять перед поліцейськими і розмовляють.

– Я стомився. Хай вони приїздять і самі із мєнтами п****ться. Коли вже поїдемо звідси? – говорить один чоловік у камуфляжній формі іншому. У цей час його однодумці разом із деякими місцевими влаштувалися на траві поряд. Дивляться на планшеті стрім із пжемсльського вокзалу. Там Міхеїл Саакашвілі стоїть на пероні між двох українських «Інтерсіті». Політик багато говорить, але всі чекають однієї фрази: що він робитиме далі.

– Ми повертаємося до першочергового плану – їхати на «Краківець». Я маю сьогодні дійти до українських прикордонників. Можливо, дорогою ми заїдемо на каву.

18:00

Ледь перед нами з’явився «Краківець», як прийшла новина, що автобус із Міхеїлом Саакашвілі в’їхав на міжнародний пункт пропуску із польського боку. На напрямку «Медика–Шегині».

Постоявши декілька хвилин у спорожнілому таборі прибічників грузинського реформатора, подивившись стрім із «Шегинів», ми вирішили, що більше не змагатимемось із політиком у побудові логістичних схем. Відтак попереду був лише Львів.

– Ми прорвалися! Чуєш? Дванадцять годин на кордоні. Але ми прорвалися!, – говорить комусь у слухавку пані із черги авто. Її машина – друга і от-от заїде на «Краковець». А далі – Польща.

Текст: Михайло Драпак

Фото: Микита Печеник

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: