дивись.info

Українська «сміттєва стратегія» безнадійно застаріла, – Вальдемар Мордкович

Українська «сміттєва стратегія» безнадійно застаріла, – Вальдемар Мордкович

Ні сортування сміття, ні компостування, а тим паче пресування не вирішать глобально проблеми твердих побутових відходів, і країна й надалі потопатиме під териконами нечистот, вважає польський учений, експерт Комітету громадської ради при Мінприроди, який понад 23 роки мешкає в Україні, Вальдемар Мордкович.

Тільки нинішнього року в Україні була представлена стратегія поводження з твердими побутовими відходами. І на думку пана Мордковича, вона безнадійно застаріла, оскільки повторює ті кроки, які робила у цьому напрямку Європа чверть століття тому, а європейські лідери у цій галузі – навіть 40 років тому. Тому учений переконаний, що стратегію варто переглянути і піти новим прогресивним шляхом, а не тим, який вже проторували і зрештою дійшли висновку, що він далеко не досконалий.

А що ж у Львові…

Коли Львів опинився у сміттєвій блокаді, Вальдемар Мордкович вирішив запропонувати свої ідеї щодо вирішення проблеми меру міста Андрію Садовому. Адже після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі місцеві громади категорично відмовилися від продовження експлуатації полігону ТВП, водночас залишилося невирішеним питання рекультивації. В області не знайшлося громади, яка б погодилася на створення нового полігону, нехай і тимчасового.

Рішення, яке пропонує мер Андрій Садовий, – це створення на території Львова сміттєсортувальних і пресувальних ліній, одна з яких вже б мала запрацювати на території колишнього заводу «Сільмаш» у промисловій зоні Рясне-2. Але мешканці району і прилеглих населених пунктів категорично проти. Тим часом на облаштування комплексу було витрачено чимало коштів.

Фото: Львівський портал

Зокрема загальна вартість приміщення – 1 582 560 гривень, приєднання до електричних мереж – 304 487 гривень, благоустрій території обійшовся у 1 489 398 гривень, заміна вікон, ремонт покрівлі, обшивка стін, фундамент, бетонна підлога – ще  1 499 354 гривні, будівництво мереж каналізації, водогону, резервуару тощо – 1 495 087 гривень і електромонтажні роботи – 1 395 342 гривні.

Однак це ще не все. Якщо спочатку оренда обладнання у ТОВ «Грінера Україна», тобто пресувальний конвеєр, мав обходитися у символічні 10 гривень на місяць чи 120 гривень на рік, то 7 квітня на виконкомі ЛМР затвердили договір лізингу, згідно з яким ЛКП «Львівспецкомунтранс» за 27,9 млн грн отримає сміттєпакувальний прес та конвеєр. ЛКП укладатиме договір з банківською установою, яка дасть фінансовий лізинг (кредит) терміном на 12 місяців. Як зазначено у рішенні виконкому, 75% від загальної суми договору (27,9 млн грн) це аванс.

Виходить, що сума, в яку обійдеться сміттєсортувальний комплекс, наблизилася до астрономічних 35 мільйонів. Додамо, що йдеться не про повноцінний сміттєпереробний завод, а всього лише про місце, де сміття сортуватимуть, а частину пресуватимуть у так званий сміттєвий камінь. При цьому досі не зрозуміло, що буде з фільтратом, який утворюватиметься від органічних решток.

Тепер трохи статистики

До 2020 року Україна має приготувати до повторного використання та рециклінгу 50% відходів споживання.  Тим часом станом на 2017 рік ситуація із сміттям виглядає більш ніж драматично, зазначає Вальдемар Мордкович.

В Україні в 2015 році лише 5,93% утворених побутових відходів було утилізовано, в тому числі:

спалено -2,73% (1,3 млн м куб);

спрямовано на сміттєпереробні заводи – 3,2% (1,55 млн м куб)

компостовано – близько 0,003% (17 000 м куб)

решту (близько 94%) було направлено на сміттєзвалища та полігони.

«50% до 2020 року за нинішніх умов ніколи не буде досягнуте Україною. А в перспективі нові цілі! Європейська комісія опублікувала 2 грудня 2015 року План дій ЄС щодо економіки замкнутого циклу. Основні елементи пропозицій змін законодавства ЄС про відходи до 2030 року: збільшення до 65% частки повторного використання та утилізації сміття; поступове скорочення частки захоронення сміття до 10%.

Закордонні експерти пропонують Україні схвалення такої стратегії, яка буде міцно спиратися на визнану ієрархію поводження з відходами, однак Україна гине під териконами сміття і не має часу на експериментування, тому потрібно схвалити таку стратегію, яка дозволить країні рухатися самостійним шляхом», – каже пан Вальдемар.

Відтак учений розробив власну стратегію, яка виглядає так:

Пан Мордкович зазначає, що сьогодні великі міста вирішують свої проблеми за рахунок навколишніх міст і сіл.

«Це особливо очевидно у сфері поводження зі сміттям, які великі міста вивозять у прилеглі райони, наражаючи на небезпеку здоров’я місцевого населення. Сморід, фільтрати, пожежі, зсуви, забруднення навколишнього середовища – стандартні явища, які супроводжують полігони.

Це потрібно припинити. Необхідна співпраця між муніципалітетами для створення комплексної системи поводження зі сміттям. Стратегія має бути збудована таким чином, що великі міста нестимуть відповідальність за організацію системи, у якій інші населені пункти будуть активними її учасниками.

Отже, необхідним є не тільки створення генерального плану інфраструктури поводження зі сміттям (як у «Концепції впровадження сучасної системи поводження з побутовими відходами у Київській області»), логістики їх транспортування, але і розробки реалістичної стратегії фінансування цієї сфери. Стратегія фінансування є планом із часовими рамками для сталого фінансування капітальних інвестицій та операційних витрат  на збирання й поводження з відходами, і яка використовує всі підходи до фінансування інфраструктури поводження з відходами. Стратегія фінансування впроваджуватиме такий ключовий принцип як відшкодування витрат і заохочуватиме до міжмуніципального співробітництва, що призведе до більших регіональних інвестицій замість великої кількості дрібних локальних інфраструктурних проектів.

Таке міжмуніципальне співробітництво дозволяє домогтися економії за рахунок переваг від масштабу, підвищує економічну ефективність інвестицій й експлуатації, а також полегшує доступ до різних джерел фінансування. Як детально описано в Розділі про Інструменти політики, Уряд України також планує створить стимул для міжмуніципального співробітництва шляхом встановлення співпраці між муніципалітетами як  попередньої умови для надання їм підтримки з державного бюджету», – каже пан Вальдемар Мордкович.

Чи є вихід

«І у Львові, і в Києві лобіюють впровадження сортувальних ліній, щоби з’являлася європейська ієрархія. Але ніхто не бере до уваги, що ця ієрархія була доброю тоді, коли Європа тільки йшла до того, до чого дійшла сьогодні. Ми ж тепер можемо вивчити їхній досвід і скористатися ним. Незважаючи на це, ці дрібні лицеміри  з міністерств і на місцях йдуть на поводу так званих спеціалістів, а насправді лобістів», – каже Вальдемар Мордкович.

Водночас сьогодні у світі з’явилися дуже прогресивні технології.

«Я знайшов таку технологію і був дуже здивований, коли виявилося, що вона польська. Ця технологія є просто геніальною. Технологічний процес побудований так, що сміття не треба торкатися руками, не потрібне і роздільне сортування», – пояснив Вальдемар Мордкович.

Йдеться про фірму Bioelektra Group, спеціалісти якої створили технологію механічно-теплової переробки відходів.  Їхній метод виключає необхідність складування сміття. Всі відходи переробляються на сировину для використання. Основою технології є стерилізація відходів перед їхнім сортуванням, завдяки чому відходи стають сухими, а їхнє сортування стає ефективним на 99%.

Ця технологія дозволяє не тільки уникнути неприємних запахів, знищує мікроби завдяки стерилізації, а також за рахунок випаровування вологи зменшити масу відходів на 17%. Цей метод дозволить назавжди забути про таке явище, як полігони ТВП.

За словами науковця, ця технологія є найдешевшою. Мешканці певний період будуть мусити платити від 5 до 12 років за те, щоб повернути інвестиції, вкладені у будівництво сміттєпереробного підприємства. А потім завод сам себе утримує.

«Зараз в Україні всі приводять приклад Кракова і сміттєспалювального заводу. Синютка їздив зі своєю командою. Але ніхто не говорить про експлуатаційні кошти, скільки місто платить за щомісячну переробку сміття. Скільки цей завод працюватиме, стільки й доведеться платити за спалювання сміття – так звані експлуатаційні кошти, кошти необхідні для функціонування заводу», – розповів Вальдемар Мордкович.

На жаль, за словами пана Вальдемара, у Львові ніхто так і не захотів вислухати його, почути про нові прогресивні технології. Натомість Андрій Садовий і його команда налаштовані і далі брати кредити у ЄБРР і просувати ідею сміттєсортувальної лінії (гроші для спритників) та механічно-біологічного компостування (сморід для мешканців!), проти яких виступає громада міста, але … не категорично.

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама