дивись.info

Філіп Сендс: Львів – це серце сучасної європейської цивілізації

Філіп Сендс: Львів – це серце сучасної європейської цивілізації

У Львові презентували перекладену українською книгу Філіпа Сендса «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Філіп Сендс – відомий юрист-міжнародник, який має львівське коріння, а його книга про Львів неодмінно стане відкриттям для багатьох українців.

Журналісти Дивись.info занотували найцікавіші моменти з презентації книги у Львові.

 «Я не хочу вас лякати щодо того, що книга лише про страшне й темне. Вона також містить кумедні історії, я багато фокусувався на музиці, гастрономії, на запашній каві. Я був дуже вражений тим, що протягом року я щодня отримував по кілька листів на електронну скриньку від людей, які говорили, що приїхали до Львова, озброєні книгою, слідкували за картами з книги і шукали всі ті історії, про які я пишу. Будемо відверті, ми з Генрі Маршем непогано доклалися до розвитку туризму у Львові!»

«2010 року я отримав запрошення почитати у Львові лекцію про мою роботу щодо злочинів проти людяності. Я веду багато справ у міжнародних судах щодо жахливих міжнародних злочинів, власне, так чи інакше я дотичний до судів щодо усіх справ про міжнародні злочини за останні 25 років. Тож, запрошення приходить зі Львова. Моя реакція: а це взагалі де?! І от, провівши невеличке дослідження я дізнався, що Львів – це також Львув, Лемберг, Леополіс.

І одна із цих назв здалася мені дуже знайомою: Лемберг. Чому? Бо мій дідусь народився у місті Лебмергу. Однак, він ніколи не хотів говорити про це ані зі мною, ані із будь-ким з родини. Він народився тут 1904 року, потім у 1914 році виїхав до Відня, а у 1939 його з Відня виселили, тож він поїхав у Париж. Виселили, власне, тому, що він був єврейського походження. Те, чого я не знав тоді, що він, коли покинув Лемберг 1914 року, покинув величезну родину. Станом на 1939 рік у Львові та Жовкві проживало приблизно 80 членів його родини. А до 1945 року він єдиним залишився живим. Саме тому він ніколи про це не говорив».

«Літо 2010 року я присвятив підготовці до моєї майбутньої лекції і під час дослідження я виявив для себе дві надзвичайно неочікувані речі. Вам варто розуміти, наскільки це неймовірно. «Геноцид» і «злочини проти людяності» – це два нових поняття, які виникли у ХХ столітті, обидва цих поняття виникли 1945. Перше неочікуване відкриття полягало у тому, що людина, яка ввела термін «злочин проти людяності», Герш Лаутерпахт походить з Жовкви і Львова та навчався на правничому факультеті у Львові, але ніхто тут про це не знав. І друге неочікуване відкриття, що людина, що ввела поняття «геноцид» – Рафаель Лемкін, жив певний час у Львові і навчався на тому ж самому факультеті. Як таке взагалі можливо?! Люди з факультету, де навчалися юристи, що ввели ці поняття, запросили мене почитати лекцію там, і вони не знали (так само, як і я не знав, і ніхто не знав), що коріння знаходиться у цьому місті! Тож спочатку ця книга писалася про цих трьох осіб – мого дідуся, Лемкіна і Лаутерпахта.

Але на сцену вийшла четверта особа, жахлива людина, але фантастичний піаніст. Його ім’я – Ганс Франк, який певний час був особистим юристом Гітлера. Він був губернатором Генеральної губернії під час німецької окупації. 1 серпня 1942 він приїхав у Львів і мав лекцію у тому ж залі, де у мене буде лекція у понеділок, під час якої сказав, що кожен єврей у місті Львові та на всій території Галичини має бути вбитий. І власне, за вересень-жовтень того ж року тут було вбито понад 85 тисяч людей.

І для того, аби ця історія стала ще більш заплутаною, сталася ще одна подія. Ганса Франка схопили американці і у травні 1945 року над ним відбувався суд, це був Нюрнберзький процес, а він був підсудним №7. І ці двоє синів Львова були на цьому процесі з боку обвинувачення. Лаутерпахт був у британській команді та представляв обвинувачення у злочинах проти людяності. А Лемкін виступав з боку американського обвинувачення Франка в геноциді. Якщо ви зайдете почитати стенограми першого дня судового процесу, Лемкін наводив докази того, що відбувалося власне у цьому місті, у Львові. Неймовірно собі уявити перший день цього процесу: 20 листопада 1945 року, Лаутерпахт і Лемкін виступають із обвинуваченнями проти Франка, але вони ще не знають, що саме Франк безпосередньо відповідальний за смерті їхніх родичів: батьків, сестер й братів, кузенів, та, звичайно, сім’ї мого дідуся. Під кінець судового процесу влітку 1946 вони уже зрозуміли, що вони звинувачують людину, яка приїхала у місто і дала наказ вбити їхні родини. Моя книга за своєю суттю говорить про чотирьох людей, два злочини і про одне місто, і у центрі книги знаходиться сам Львів і його образ. Тому мені дуже дивно, коли я, щоразу приїжджаючи до Львова і говорячи з інтелігенцією, розумію, що ніхто про це не знає».

«Коли я читав лекцію у Львові у жовтні 2010 року, прийшло дуже багато людей. Можливо, через те, що в афіші було написано «радник королеви». Однак у Британії є багато видів адвокатів, в першу чергу це ті, хто виступає в суді і ті, що просто надають консультації. І далі йде також поділ на звичайних адвокатів і тих, де приписується ззаду позначка, «радники королеви». Це звучить дуже оптимістично, але нас насправді 10 тисяч, тому я  Королеву бачив лише 13 секунд і лише один раз, але мене представили як, фактично, особистого радника королеви».

Читайте також: Львів має бути у центрі юридичної карти світу, – радник британської королеви Філіп Сендс (інтерв’ю)

Генрі Марш: «Якщо говорити про мене, то біля мого імені теж є приписка, яка означає, що я «радником Британської Імперії з надважливих питань», але ж зараз Британська Імперія – це лише два невеликих острови посеред океану».

Філіп Сендс: «Я припустив, якщо Лаутерпахт  (1915-1919) і Лемкін (1921-1926) вчилися у львівському університеті, то мали б там зберегтись якісь записи, включаючи записи про них самих, курси, які вони відвідували, та інформація про їхніх викладачів. Я попросив Івана Городинського допомогти у пошуку. Львів є дуже гарним містом, але це також місто, яке породило багато конфліктів, жахіть, кровопролиття. І я не очікував, що нам вдасться розшукати ці записи. А коли ми знайшли документи з підписом Лемкіна – це був дивовижний момент і досвід. З тих документів зміг дешифрувати багато інформації. І взагалі, як юрист я переконаний, що документ треба перечитати 5-15-50 разів, тоді кожна сторінка щось розповість. Серед записів був перелік людей, яких знищили у 1939 році або в 1941 році: багато польських прізвищ, менше євреїв, і майже не було українців. Тобто простежувалась певна дискримінація».

«Це місто фантастичної культури попри усі складні моменти, які були в історії Львова,. Я думаю, що такий підхід змісить львів’ян та інших людей замислитись над цим і сприймати Львів по-іншому, не як якесь темне місто із темним минулим, а як колиску, як колиску європейської цивілізації, як місто, що знаходиться у серці Європи. І дуже важливо пам’ятати про те, що саме Львів і львів’яни дали початок двом сучасним правничим концепціям правозахисного руху».

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама