Писанка для екс-прем’єра: як подружжя львівських митців у Південній Кореї презентувало культуру України (фото)

21684456_729385797261403_457960656_o (1)

Почувши пісню «Плине кача», корейці говорили про схожість історії України та Кореї.

Дарію Альошкіну в Україні знають як майстриню, яка відновлює давнє українське мистецтво – паперові витинанки-фіранки. Її чоловік, Гордій Старух – відомий майстер колісних лір. Гордій зізнається, хоч закордонні презентації для них з дружиною не новинка, запрошення з Південної Кореї було несподіваним.

- Мені часто пишуть, запрошують виступити. І запити, які починаються: «А скажіть, чи любите ви займатись музикою і подорожувати?» переважно закінчуються: «У нас нема грошей, але у нас дуже цікаво, приїжджайте». Тому коли мені написала з амбасади пані, яка займається культурною дипломатією, я спершу поставився скептично. Але коли вона сказала, що запрошує мене презентувати українську культуру на Seoul Friendship Fair 2017! В мене був шок.

Та чоловік швидко оговтався і, навіть, показав дипломатці роботи своєї дружини – Дарії Альошкіної.

- Я запитав, чи вони ще когось шукають. Вона сказала, що так. Я надіслав їй приклади робіт Даші, а та жінка з амбасади каже: «О, а я її знаю. Я бачила виставку у Парижі. А це ваша дружина»? В результаті, вона запросила на ярмарок нас двох. Але один раз ярмарок перенісся, і ми вже думали, що нічого з того не вийде. І раптом вона пише: «Приїжджайте, ми купляємо вам квитки».

18 годин у повітрі і львівське подружжя у Сеулі – столиці Південної Кореї, промисловому, комерційному та культурному центрі країни.

Ярмарок, на який запросили львів’ян – Seoul Friendship Fair – це подія, яка відбувається на центральній площі столиці. Люди зі всіх країн світу з’їжджаються сюди і презентують свої культурні надбання та кухню. Дарія та Гордій знайомили тутешніх із українським мистецтвом, а посольство України в Сеулі взяло на себе кулінарний бік презентації.

Львівська писанка для екс-прем’єра Південної Кореї

Перше, що вразило львів’ян – статус осіб, які прийшли на відкриття виставки витинанок Дарії Альошкіної.

Виставку відкривав тимчасовий повірений у справах України у Республіці Корея. Був син мера міста Сеулу, була «Міс-Корея». Одразу видно, що галеристи там мають свою клієнтську базу, зв’язки і авторитет. Це бізнес. Правильний здоровий бізнес, - висловлює свій захват Гордій.

- Серед відвідувачів був один чоловік, який сказав мені: «Я колись був в Україні. Літав кілька разів. Мені там дуже сподобалось». Ми не розуміли, чому усі так хвилюються поруч з ним, а наступного дня дізнаємось, що це був екс-прем’єр-міністр Південної Кореї. Він, до речі, придбав витинанку-писанку. А ще був представник Конституційного суду, фотографувався, автограф взяв, і теж придбав собі витинанки. В Україні, на виставки переважно приходять художники, а там багато дипломатії, - дивується Дарія. - Я тут, в Україні добиваюсь того, щоб папір став на вищий рівень і до нього ставились гідно. А в Кореї вже це є. Вони це розуміють і цінують витинанки як вид мистецтва. У них воно дуже розвинене. Я навіть відкрила для себе деякі техніки.

 «Плине кача» корейці розуміли без слів

Якщо паперове мистецтво в Кореї знане і шановане вже багато століть поспіль, то ліра, на якій грав Гордій, була справжнім ексклюзивом на ярмарку.

-Я тільки завів ліру, а всі зразу обертались, що то воно таке. Під час Дашиної виставки я заграв кілька пісень, їм дуже сподобалось. Вони не розуміли слів, але енергетика була така, що дехто ледь не плакав. Я заграв «Плине кача» -підійшла до мене кореянка і каже англійською: «Я слів не розумію, але я розумію почуття, які передає ця пісня». Потім ми з нею розговорились і вона розповіла, що вважає українську та корейську історію дуже схожою. До речі, багато корейців, з якими ми спілкувались звертали увагу на це. Корея весь час була затиснена між наддержавами – Японською і Китайською імперіями. І їхню територію постійно хтось захоплював. Через це вони бачать спорідненість з нами.

Українці у Кореї сумують за картоплею

Загалом, кажуть Гордій та Дарія, поїсти у Кореї – справа не дешева. Від 20 доларів на двох, при середній зарплаті – 2500 доларів. Але хто б міг подумати,-доповнює Дарія, - що корейці знають і люблять українську кухню!

- Головною нашою стравою на ярмарку були вареники. Корейці настільки люблять вареники, особливо діти! Ми навіть у школі робили тест, які українські страви вони знають і всі кричали: «Вареники»! Картоплі там нема, хіба солодка. І мені здалось, що наші українці, які виїхали до Кореї, дуже за цим сумують. Тоді вони починають вдома варити вареники.

 «У них музеї, як у нас торгові центри, а торгові центри – як цілі райони…»

У Сеулі львів’яни не лише дивували корейців культурними надбаннями України, а й самі дивувались мало не на кожному кроці. Повернулись додому кілька днів тому, а враження досі тримають. Діляться ними натхненно і наперебій.

Гордій: Відчуття таке, що потрапили у майбутнє – на років 30 вперед.

Дарія: У Сеулі скульптури що двадцять метрів, біля кожної бізнес-споруди! А у їхньому розумінні, скульптура – це метрів 6-8. І дивовижно гармонійно поєднуються висотки та традиційні будівлі у східному стилі. Стоїть палац, а біля нього хмарочоси. Це такий контраст! В палаці усе канонічно вибудувано, а тут будинки – хвилеподібні, дзеркальні, космічні будинки! Ми усюди тільки ходили і казали «Вау»!

Гордій: Попри те, що Сеул є найбільшим містом Південної Кореї і другим у світі за населенням (після Пекіну), перебувати тут комфортно. Відчуття такого, що це мегаполіс – нема. Місто створене для людей. У тебе нема дискомфорту. Тобі не тісно. Величезний простір. Так, високі будинки. Але там широкі тротуари, дванадцятиполосні дороги. Ти у великому місті, але ти не відчуваєш себе мурашкою. Це готика робила людину мурашкою, а тут – навпаки.

Та й у метро у нас не було жодного разу, що ми їхали отак (показує, як їде пасажир, якого притисли обличчям до вікна. - Ред.). Кожна станція має до восьми виходів. Не так, як у нас на Арсенальній, наприклад, - один вихід. Потоки людей дуже гарно розподіляються. Електронний квиток дійсний для усіх видів транспорту. До речі, вартість рахується від довжини шляху, який людина проїхала.

Дарія: Незвично те, що все зручно. На усіх доріжках є позначки, заходиш кудись – світло вмикається, виходиш – вимикається. Дуже багато технічних моментів, які допомагають людям жити комфортно, яких у нас ще нема.

Гордій: Більшість національних музеїв у Сеулі безкоштовні. Відчувається, що там вони дбають про перспективу. У них музеї, як у нас торгові центри, а торгові центри – як цілі райони у нас. І в музеях все дуже орієнтоване на аудиторію – окремо для дітей, окремо для дорослих.

Дарія: Корейці дуже багато працюють! У них час-пік – це 8-9 година вечора. Вони дуже люблять працювати. Але знаходять час і на пробіжки, і на катання на велосипедах, і на ігри з дітьми. А ще корейці дуже відкриті. Часто бувало так, що самі підходили до нас і пропонували допомогу в пошуку, наприклад, якоїсь станції.

На фоні загального захвату контрастують хіба що враження від рівня забруднення повітря газами.

- У них є спеціальна вишка і у дні, коли високий рівень газів, вона змінює колір. Коли ми були, вона була синього кольору. Найгірше, кажуть, коди вона червона. Ходіння в масках – це для них звична справа. Вечір, смог, усі в масках,  пояснює Дарія.

- А ми не вдягали. Ми насолоджувались: «Вау! Смог»! - Сміється Гордій.

Які з сеульських надбань ви б запровадили в Україні?

Дарія: У них є дуже цікаве захоплення – вони люблять вдягати свої національні костюми і гуляти у них царським палацом. Це фішка саме палацу у Сеулі. З усієї країни люди з’їжджаються, беруть напрокат костюми і гуляють так цілими сім’ями. Дуже багато точок прокату. Прокат – 10 доларів за півтори години. Я б щось таке в Україні теж запровадила, але продумане, вартісне.

Гордій: Коли приїжджаєш у Сеул, ти бачиш світ, бачиш майбутнє, бачиш, як люди вміють працювати. До прикладу, тільки наш ярмарок закінчився, вони ці класні добротні палатки, в яких відбувався ярмарок не забирають, вони вже готують їх до наступного ярмарку. На центральній площі безперервно щось має відбуватись. Це рівень!

Марічка АЛЕКСЕВИЧ

Фото з архіву Дарії та Гордія

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: