Як встановити 11 світових рекордів за 24 години. Рецепт від велосипедистки Олени Новікової

У дитинстві мріяла керувати автобусом

- Пані Олено, яка була перша думка, коли ви тільки-но завершили трек?

О, я була дуже щаслива, що  таки змогла це зробити, бо сама підготовка не була дуже довгою і я дуже переживала за кінцевий результат. Але, постійні тренування і сама думка про це постійно тримали мене в тонусі. Взагалі, під час самого треку, в голові вирують різні думки.

- А ким мріяла стати майбутня чемпіонка, коли була ще маленькою?

Мріяла керувати автобусом.

- Насправді?

(сміється) Так-так! Я дивилася, як водій керує і сама так хотіла!

- Давайте повернемось до сьогодення. Скільки часу тривала підготовка до встановлення рекорду?

Власне, підготовка не була довгою. Вона мала бути десь рік, але в мене не було можливості, оскільки мала декілька травм і серйозно готувалася тільки 2 місяці.

- Ого, це дуже мало часу..

Так, мало. Але, форма набувається доволі швидко, тому що є попередні роки тренувань, тому що є що повертати. Тобто, якщо ти загубив форму чи атрофувалися м’язи, то, в принципі, можна легко її повернути, якщо постійно тренуватися.

[dyvys_blockqoute text="Кожна людина має хоч трошки вірити в себе" author="Олена Новікова"]

­- А скільки років у велоспорті, ви є?

У велоспорті я небагато. Насправді, трошки більше 10ти років, таких активних 10 років. Дехто думає, що це замало…

­- Замало? Як виявилось, для встановлення аж 11 рекордів, цього цілком достатньо.

Так, цього достатньо і це вдається. Кожна людина має хоч трошки вірити в себе. В моєму випадку відбулося трохи інакше, бо після травми, я не дуже вірила, що зможу встановити якийсь рекорд, тобто, довгий, максимальний. Я думала, що зможу тільки короткий зробити (про дистанцію). Вже під час самого процесу я побачила, що виходить бити нові і нові рекорди.

- А, хто був тією підтримкою, яка була з вами?

Я мала різну підтримку: велосипедні компанії та інші, перераховувати всіх не буду. Також, це були помічники, які подавали їжу, напої і, навіть, механік, який був завжди поруч.

- Ви згадували про різні думки, що приходять у голову, коли ти їдеш. Про що думає людина, коли встановлює рекорд?

Про спокій. Ми (спортсмени), завжди нервуємо, боїмося, що нам не вийде. Насправді, думаємо чи завтра все буде так добре, як зараз, бо спортсмени живуть від року до року. Ми постійно шукаємо те, чим би займатись. В нас під кінець сезону випливає вже робота на наступний рік: чи буде команда задоволена; чи будуть наші спонсори задоволені і таке інше. Рік спортсмена – він дуже короткий і достатньо довгий, але не настільки. Тому, десь під кінець сезону, в вересні, в нас є така «легка депресія». Ми переживаємо, чи буде в нас робота завтра чи не буде, тому людина не може бути така спокійна і весела. Тоді, коли я била ці рекорди, я розуміла, що це є моя гарантія на завтрашній день.

- А чи задумувались ви над тим, що скоро може з’явитися  людина, яка надихнулася вашими досягненнями і раптово вирішила перебити всі рекорди?

Це добре! (сміється) Я тільки порадію за неї і це буде навіть краще. Потім почнуться розмови за того, хто почав це, хто відновив цю моду: бити рекорди. І мені буде приємно, коли скажуть: «А! Це після неї почали бити нові і нові рекорди!»

[dyvys_blockqoute text="В Україні мені запропонували побити два рекорди" author="Олена Новікова"]

До речі, в Україні мені запропонували побити два рекорди, які ми зробимо завтра (28 вересня 2017року). Насправді, так сталося, що лише недавно відновили цей трек і тому тут не було місця, де можна було б ставити рекорди. А тепер люди, котрі відновили цей велотрек, дуже сподіваються, що всі інші підуть тренуватися і це стане модою – встановлювати і бити рекорди.

-Я так зрозуміла, що вам зупиняли час і ви могли собі зробити маленьку зупинку чи паузу. Чи вам не зупиняли час?

Ні, не зупиняли час. Це - неможливо. Я зупинялася тільки зі своїх природних причин і тому, втрачала біля 1го кілометра на колі. Їла під час руху і на ходу отримувала від моєї групи підтримки «елі». Це така їжа, яку їдять космонавти. Чесно кажучи, відчуття від неї не найкращі, бо вона і занадто солодка, і занадто солона, хімічна одночасно. Відчуття в шлунку – явно не найкращі.

Чим харчуються рекордсмени

- Дійшли до теми їжі. Солодке, це, звісно, дуже добре. Але  що таке любить їсти чемпіонка вдома?

(сміється) Повірте, те, що й всі!

- А як же дієта? Спортсмени ж мають дотримуватись дієти, мати якісь обмеження, рамки?

Так. На дієті трохи посиділа. (сміється) Але від солодкого я не змогла відмовитись, їла морозиво кожного дня. Відмовилась пізніше від всієї випічки, всяких інших солодощів. Поті, відмовила собі у  смаженій картоплі, макаронах. Коли вже готувалася до рекорду, то важку, порівняно, їжу їла вранці, а ввечері - м’ясо та овочі, нічого з вуглеводів.

-У вас дуже гарна фігура, спортивна. Кажуть, що всі спортсмени постійно «сидять» в залі, чи ви можете це якось спростувати?

Для мене, це все мій велосипед, він мені робить фігуру. Також все залежить і від дистанцій. Наприклад, ті спортсменки, які роблять короткі дистанції, але більш потужно роблять спринти та інше, вони мають дійсно накачані ноги. Я не маю таких ніг, тому що роблю більш повільні і  довгі дистанції зараз.

[dyvys_blockqoute text="Хочу потрапити до Америки, на Чемпіонат світу, де виграла дівчина, котра приїхала після мене з великою відстанню" author="Олена Новікова"]

-А чи є у вас вже ціль поїхати на нові змагання, чемпіонати і встановлювати рекорди там?

Звісно! Хочу потрапити до Америки, на Чемпіонат світу, де виграла дівчина, котра приїхала після мене з великою відстанню. Але мені не відкрили візи і тому це зараз не для мене. Знаєте, та вся бюрократія в посольствах і досі є. Саме тому я і не мала часу бігати всіма установами та збирати ті папери, оскільки готувалася до встановлення рекорду.

-В такому випадку, чи були у вас пропозиції від наших посадовців із допомогою у відкритті візи? Адже всім відомо про ваші досягнення…

Насправді, ніхто ще не знає, що я хочу на Чемпіонат світу. Думаю, коли повернуся в Італію, то почну там питати в посольстві, чи вони зможуть відкрити мені візу за один місяць. Хоча, якщо і не відкриють, то поїду наступного року.

Побити рекорди - обдумана ідея

- Давайте повернемось до вашого рекорду. Як вам спала на думку така ідея?

Ця ідея була обдумана, але це все не так легко організувати. Наприклад, я казала моїй команді, з якою я працювала, що можу виграти змагання, де необхідно їхати більше, ніж 6 годин, або дистанція має бути довга. Також просила, щоб ми поїхали на Чемпіонат Європи, Світу і серед цих пропозицій, я згадувала і про рекорд. Мені відповідали, що це є цікаво і більш нічого не робили. А лише цього року,  ідеєю справді зацікавились, підписали всі необхідні папери, побороли бюрократію (сміється) і відправили листа до Америки, адже саме там є ця організація, яке фіксує рекорди. Далі були запрошені судді зі Словенії, які мали всю необхідну апаратуру для фіксування. Вони надали мені лише дві дати – в середині літа і 17 вересня. Оскільки я була оперована 11 червня і повернулася додому на початку серпня, то дата була очевидною.

-Чому саме велоспорт? Чому не біг, плавання чи фігурне катання, наприклад?

Захопило  мене. А насправді,  інші види спорту потребують більш раннього віку. Там, де я жила, не було жодних гуртків: я просто відвідувала секцію баскетболу в школі і постійно бігала. Мені подобається рухатись, але ніколи не займалась цим професійно. Зараз не вдається грати, бо немає нікого біля себе, хто би міг потрапити в корзину. Переключатися не хочу, бо маю сильне захоплення і ні на що інше не залишається часу. Анітрохи не шкодую, що не займаюся баскетболом. Велоспорт, для мене – це можливість подорожувати, це ком’юніті таких, як і я. Ти завжди прогресуєш і це, таки, індивідуальний спорт.

[dyvys_blockqoute text="Велоспорт, для мене – це можливість подорожувати, це ком’юніті таких, як і я" author="Олена Новікова"]

- Плануєте повернутись до України?

Так, звісно!

­- А, чи є у вас на меті створити спортивну школу і займатися з молоддю, молодшими дітками чи, навпаки, 25+?

Авжеж! Думаю з молоддю  займатися, або вже зі старшими трохи. Тобто, з такими, які ще можуть потрапити до велоспорту, прагну дати їм більше впевненості у собі.

- А, як щодо діток?

Дітки, це таке крихке (сміється), боюся трохи. Я би займалася з ними, передавала би їм свій досвід, але робила б це не сама. Я б хотіла, щоб зі мною були люди, які теж можуть навчати дітей.

- Запитаю ще про зустріч в Україні. Як вас зустріли вдома?

Як не дивно, але в аеропорту мене зустріли журналісти ТСН . Було і дивно, і приємно.

- А рідні, друзі?

­Мама була дуже рада, а друзі казали, що я дуже худа і постійно годували мене тортами (сміється). Вже 3й чи 4й день їм солодке.

- Власне, в сюжеті ТСН було сказано, що у вас є непогашений кредит за квартиру. Чи пропонували вам із мерії чи, можливо, сам пан мер допомогу у погашенні цього кредиту? Чи цей факт просто пройшов повз них?

Пройшов повз.

- Які маєте плани на майбутнє? Відпочити чи далі активно працювати?

Я люблю робити те, що я роблю. Маленький відпочинок маю тут, а далі – буду рухатись вперед. Планую шукати далі роботу, звертаю увагу на різні тури і звісно розумію, що ніхто і нічого не прийде й так легко не дасть. Звісно, буду й надалі займатись велоспортом. Компанії, які нас спонсорують, хочуть, щоб ми були обличчям різних рекламних кампаній. Це не є великими грошима, але трохи, таки, допомагає.

Команда Дивись.info бажає подальших успіхів та нових звершень рекордсменці!  Приєднуємося до всіх привітань і слів подяки, які вже лунали на її адресу!

Спілкувалася Ольга СЕХ