Як львівські призовники готуються до відправки у військові частини (фото)

 ІА Дивись.info побувала на заключному медичному огляді юнаків, які от-от потраплять в армію, та розпитала їх про плани, побажання і відчуття.

На збірному пункті Львівського обласного військового комісаріату сьогодні велелюдно. Одна за одною тут з’являються нові групи хлопців по 5-6 осіб. Зранку на них чекає фінальний медичний огляд, потім — розподіл по військових частинах та святковий обід, а після цього найголовніше — відправка до «учєбок» у різних регіонах України.

За час осіннього призову Львівщина змогла зібрати 635 охочих піти на службу в армію і виконала поставлене перед нею завдання.

«Відсьогодні строковики, яких призвали на службу у межах осіннього призову, відправляються до військових частин. Юнаки поїдуть до Національної гвардії, ВДВ у Житомир, де їх навчальний центр, та до навчального центру у Старичі. Далі Києва ніхто не поїде. Ще раз нагадую: особи, які призиваються на строкову службу, у зону АТО відправлятися не будуть», — пояснює загальну ситуацію Львівський обласний військовий комісар, підполковник Олександр Тіщенко.

Він же і додає: набрати належну кількість осіб було не дуже складно, утім сьогодні є проблема з тим, що молодики не стають на військовий облік. Хоча і мають робити це за законом.

Кабінети медиків на другому поверсі обласного військкомату — чи не єдине місце, де сьогодні тепло. Тут увімкнули кілька обігрівачів у коридорі та біля лікарів.

«Ну а що ж ви хотіли, щоби призовники позамерзали усі тут у трусах? Їм зараз роздягатися і йти на медогляд в самій білизні і бахілах», — пояснює високий і дужий чоловік у формі, співробітник військкомату.

За кілька хвилин до відділення медогляду заходять самі призовники: від когось пашить сигаретами, від когось — вчорашнім алкоголем, але усі, як один, бадьорі й усміхнені.

«Мені 22 роки, вже маю дружину і маленьку доньку, дуже хорошу, — розповідає про себе Дмитро Стефенюк. Хлопець пішов служити за власним бажанням, наслідуючи брата, який нині воює в АТО. — Я не ухилявся від служби, захотів піти сам. Сподіваюся, що в армії зможу змінити характер, навчитися чогось нового і не забути старого. Може далі й в АТО піду, як брат, подивимося».

Перед останнім медоглядом юнак не хвилюється, каже, переконаний, що зі здоров’ям все добре і так буде й надалі.

Лікарі у військкоматі зазначають, що приводів для хвилювання у юнаків і справді немає: оглядати хлопців дуже легко, адже ретельний медогляд вони вже пройшли у райлікарнях, де їх визнали придатними.

«За сьогодні маємо перевірити 80 осіб. Як правило, на цьому етапі вже нікого не відсіюють. Хто пройшов районну комісію, визнаний придатним до служби за станом здоров’я. Хіба що може трапитися випадок, коли призовник забув про якусь хворобу сказати. Тоді відправляємо його назад до районної лікарні, він там проходить усі належні обстеження і якщо все добре, вертається до нас», — пояснює начальник медичного відділення, майор Олександр Куль.

Потрохи людей у відділенні більшає. Роздягнених змінюють одягненні молодики і так кілька разів. При цьому, довкола стоїть тиша: лише подекуди хлопці спілкуються між собою, сміються. Не хочуть заважати медперсоналу, адже двері до кабінетів відчинені.

— Тиск 100 на 70, — констатує медична сестра і показує, що хлопець має йти до терапевта.

— Задишка є? — питається чоловік у білому халаті, то поглядаючи на хлопця, то нотуючи щось у журнал.

— Інколи, але тільки коли бігаю довгі дистанції, — зізнається хлопець.

— Інші скарги? — вже не дивлячись на призовника питає лікар.

— Ні, — стримано відповідає хлопець.

Терапевт і далі мовчки щось нотує, ставить підпис і віддає документи парубку. Далі на черзі стоматолог. У кабінеті призовник побув не більше трьох хвилин.

«Район обстежує дуже чітко і вони не пропускають ніяких нюансів. Якщо є якісь хвороби, вони мають документ на руках. Так просто, з бухти барахти, не відправляємо додому», — констатує терапевт.

Наступним до нього потрапляє 25-річний Тарас, львів’янин. На фоні інших хлопців він виділяється фізичною формою: підкачані руки, рівна постава.

«Я хочу служити у ВДВ, бо ж це елітні війська. Тому і готувався ретельно, — пояснює він. — Раніше не йшов в армію, бо були особисті обставини. Тепер же не чекав повістки і прийшов до військкомату сам».

Тарас зізнається, що не бачить особливих перспектив у тій роботі, на якій зараз працює, відтак вирішив шукати щастя і кар’єрного росту у військовій сфері. Мріє хлопець відслужити, а потім піти вчитися на військову кафедру, отримати звання офіцера і просуватися вище.

«Далі може підпишу контракт, поїду в АТО. Поки що не знаю, що буде, час покаже», — підсумовує майбутній армієць.

Медичний огляд триває ще кілька годин, після ж у харчоблоці на хлопців починають накривати святковий обід. У військові частини вони відправляться ввечері або наступного дня. Загалом у жовтні планують відправити в армію 70% від загальної кількості юнаків. Ще 30% — наступного місяця.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО