дивись.info

Перевал розбрату. Україна з Польщею знову сперечаються через історію

Перевал розбрату. Україна з Польщею знову сперечаються через історію

В українсько-польських стосунках новий камінь спотикання. І знову через історію.

Нагадаємо, 15 жовтня, на Сколівщині, у селі Климець, на Верецькому перевалі відкрили Меморіальний комплекс полеглим січовикам Карпатської України.

Згідно з історичною довідкою, наданої КП ЛОР «ДОЛЯ», «у  ніч з 13 на 14 березня 1939 року війська хортиської Угорщини розпочали окупацію Закарпаття. Упродовж кількох днів захисники Карпатської України здійснювали військовий спротив набагато чисельнішим силам угорської армії. Значна кількість січовиків була захоплена в полон. Після жорстоких тортур частину полонених у кількості близько 600 осіб, переважно галичан, угорські жандарми кількома колонами вивели на Верецький перевал і передали командуванню польського «Корпусу охорони  пограниччя» як громадян Другої Речі Посполитої. Виконуючи наказ маршала Польщі Е. Ридз-Сміглого  відкривати вогонь проти вояків Карпатської Січі та не брати їх у полон, польські жовніри в супереч європейським конвенціям розстріляли військовополонених поблизу сіл Нова Розтока, Верб’яж, Петросовиця, Жупани і Лази».

Наразі на Меморіальному комплексі перепоховано 22 січовики.

Акція викликала обурення польської сторони. 17 жовтня в Міністерстві закордонних справ Польщі відбулася зустріч з послом України Дещицею, за ініціативою заступника міністра закордонних справ Бартоша Ціхоцького.

«Заступник міністра закордонних справ Польщі висловив своє здивування у зв’язку з участю віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванни Климпуш-Цинцадзе та інших українських високопоставлених державних чиновників та почесного караулу Збройних Сил України в урочистому відкритті меморіального комплексу на честь полеглих стрільців Карпатської Січі у Климець на Верецькому перевалі 15 жовтня», – йдеться у повідомленні польського МЗС.

МЗС Польщі, зокрема, звертає увагу на таблицю із написом: «Героям Карпатської України, розстріляними польськими та угорськими окупантами у березні 1939 року», й те, що розстріл 600 стрільців Карпатської Січі здійснив підрозділ Корпусу охорони кордону.

«Польща ніколи не окуповувала Україну. Деякі території сьогоднішньої української держави входили до складу Республіки Польща на основі міжнародного права. Дотепер не було представлено жодного доказу на підтримку тези про масовий розстріл стрільців Карпатської Січі у березні 1939 року, не згадуючи вже про польську відповідальність у цьому злочині», – заявили в МЗС Польщі.

Своєю чергою така реакція Польщі викликала здивування уже в Україні. «Заява польського Міністерства закордонних справ виглядає як мінімум дивною, вона не грунтується на  історичних фактах та  даних досліджень», – вважає директор КП ЛОР «ДОЛЯ», секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета. Свою позицію він деталізує в інтерв’ю Дивись.info.

Чи погоджуєтеся Ви з тезою, що «Польща ніколи не окуповувала Україну. Деякі території сьогоднішньої української держави входили до складу Республіки Польща на основі міжнародного права»?

Якщо дати пошук в інтернеті щодо долі західноукраїнських земель у 1918-1939 роках, чи відкрити підручних з історії для середньої чи вищої школи, то всюди буде написано про окупацію західноукраїнських земель. Тому мені здається дивною реакція наших сусідів на цей термін.

Польська сторона прикривається міжнародними угодами, які регламентували  перебування українських земель в складі Другої Речі Посполитої, але давайте не забувати  про українсько-польську війну 1918-1919 років, не забувати, що не було жодного бажання  українців входити до складу польської держави а навпаки будувати свою – ЗУНР, яка актом злуки приєдналася до УНР.

Не будемо також забувати, що за тими ж угодами українці мали мати автономію. А про те, як влада Другої Речі Посполитої ставилася до українців свідчить  статистика закриття українських шкіл, пацифікація, руйнування православних храмів на  Холмщині, зрештою ті ж розстріли січовиків. Думаю що дискусії тут можуть бути хіба що між істориками, але не між політиками. До таких дискусій ми готові, і готові відстоювати свою позицію.

Дискусії тут можуть бути хіба що між істориками, але не між політиками. До таких дискусій ми готові, і готові відстоювати свою позицію
Святослав Шеремета

До речі, є цікаві факти, які вартує нагадати, коли кажуть, що нічого не було і що очільники  Другої Речі Посполитої не діяли проти українців. Відомі масові факти факти позбавлення громадянства Речі Посполитої українців, які переходили кордон щоб допомогти Карпатській Україні. У нас є  відповідні списки, які засновані на архівних документах. Це ще один доказ того, як ставилося керівництво Речі Посполитої до тих, хто підтримував Карпатську  Україну.

Друга теза польського МЗС полягає в тому, що немає доказів злочину. Чи маєте Ви підтвердження, що він таки був?

Це публікації в пресі того часу, причому різних країн, дослідження проведені поважними істориками, опитування мешканців, які проживають поблизу Верецького та Ужоцького перевалів і це також безпосередні результати пошукових робіт, ексгумації та перепоховання загиблих.

Станом на сьогодні пошуківцями «ДОЛІ» знайдено три місця поховання: це території Верб’язької сільради, поблизу Лазів, і в Сянках – це вже Ужоцький перевал. Результати цих досліджень беззаперечно доводять, що йдеться про січовиків Карпатської України, є достатньо фактів і крім свідчень очевидців.

Станом на сьогодні пошуківцями «ДОЛІ» знайдено три місця поховання: це території Верб’язької сільради, поблизу Лазів, і в Сянках – це вже Ужоцький перевал
Святослав Шеремета

Це супровідний матеріал, який виявлений під час досліджень. Загиблі лежали хаотично, вони були поскидувані у ями фортифікаційних споруд Першої світової війни. Ми знайшли залишки одягу та взуття. Це був як військовий так і цивільний одяг. Це ще одне свідчення, що це власне були січовики Карпатської України, які не всі мали однострої.

Ми знайшли особисті речі, монети  чехословацькі, годинник, який міг належати одному із старшин. І безумовно, це кулі зі зброї, яка була на озброєнні польської армії – від револьвера VIS 35 і польського карабіна системи Маузер. В угорської армії було інше озброєння. І якщо у Верб’яжі не було знайдено куль – ми робили припущення, що кулі прошивали січовиків наскрізь, то в Лазах вони були знайдені.

Коли ми говоримо про поховання 5 січовиків, які ми знайшли у 2016 році, то це дуже цікава історія. Коли ми почали займатися пошуком, до нас  подзвонила вчителька історії, яка є з Сянок, а працювала на Закарпатті. Вона чула розповіді свого батька. Ми приїхали в Сянки і батько, якому тоді було 70 років водив нас в ліс, і ми шукали це місце поховань. Це було власне перше місце, про яке розповіли місцеві мешканці.

Коли ми почали опитувати людей, знайшли пані якій було 90 років. Вона розповіла, над 5 січовиками, які були передані Корпусу Охорони Пограниччя, шалено знущалися, аж до того, що з живих здирали шкіру. Спочатку польські прикордонники поховали їх у лісі. На початку 40-х років громада ексгумувала їх тіла і перепоховала їх поблизу села, тому там ми знайшли вже труни. Але все ж первісне місце поховання ми знайшли.

Чи є підтвердження, що це був розстріл?

На похованні у Лазах ми знайшли отвори в черепах від куль.

Чи є докази що це саме були поляки?

За свідченнями очевидців, переданих полякам січовиків спочатку розмістили в казармах, а потім невеликими групами виводили в різні частини перевалу і там відбувалася страта.

Є також дуже показовий документ, який віднайдений нами у Варшаві, в Архіві Актів нових. Це телеграма, у якій зафіксовано текст наради польського вищого військового командування від 15 березня 1939 року.

Учасниками наради були начальник Генерального штабу Війська польського генерал Стахевич, а також генерали Фабрици та Борута-Спєхович. Обговорювався стан справ на польсько-чехословацькому кордоні. Серед іншого йшлося про те, що у результаті угорського наступу на Русь (Карпатську Україну), підрозділи січовиків можуть вимушено переходити кордон із Польщею. У зв’язку із цим, начальник генштабу ген. Стахевич озвучив наказ маршала Польщі Ридз-Сміглого, в якому йшлося про відкриття вогню проти українських січовиків та не брати їх у полон.

У відповідь ген. Борута-Спєхович заявив про готовність виконати наказ. Я зацитую в українському перекладі частину цього документу: «Із наявної у нас інформації, яка поступила із території Русі випливає, що угорці просуваються уперед у напрямку нашого кордону. Треба звернути особливу увагу на те, що групи січовиків та українські підрозділи, навіть досить сильні, будуть намагатися зайти на нашу територію. Очевидно, що не можна допускати до таких проникнень і так як уранці я казав Зуляуфові, згідно наказу пана маршала, по січовиках треба стріляти, і у тому разі, якби вони здавались у полон, їх необхідно одразу роззброювати та інтернувати. Інша справа, що пан маршалок не хотів би, щоб вони взагалі потрапляли на нашу територію, навіть як інтерновані. Краще їх відкинути назад, на Русь, нехай ними займаються угорці. Що ж стосується чеських військових, які можуть перейти наш кордон, то після роззброєння їх необхідно відсилати назад у Чехію залізничним транспортом. Але принципово, прагненням пана маршала є те, щоб ми не обтяжували себе різним шумовинням, яке б хотіло до нас перебратись».

Як на мене це красномовне свідчення, цілком можливо, що матеріалів є більше, але це те що нам вдалося знайти станом на зараз.

Спілкувався Володимир ГАЛЕЧИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама