Ветсанзавод у Жовкві: що відбувається на проблемному підприємстві

DSCF6853-min

Вже три місяці на скандальному Жовківському ветсанзаводі новий керівник – кризовий менеджер Руслан Ковальчук. Перед ним поставили завдання запустити підприємство, яке ледь на ладан дише.

Новому директору дісталися тонни відходів, що гнили просто неба, не працююче обладнання, забруднена територія навколо підприємства і табуни пацюків.

Крім того, були перевірки Держекоінспекції, відкриті кримінальні провадження. Що зараз відбувається на Жовківській філії ДП «Укрветсанзавод» ІА Дивись.info запитала у директора Руслана Ковальчука.

– Яким вам дісталося підприємство і що вдалося зробити сьогодні?

– Коли я прийшов на підприємство, то до кінця не розумів, з чим маю справу. Моя перша освіта – ветлікар. На сьогоднішній день мені ще не вдалося досягнути того, чого б хотілося. Бо процес рухається не так швидко. Насамперед все впирається у брак коштів. Навіть те, що знаходиться на території, не можливо швидко прибрати. Є певні процедури, які потрібно пройти. Але вже можу похвалитися, що нехай у тестовому режимі, але запущені котли-печі, які спалюють кістки, якими тривалий час була забруднена територія.

За рахунок тих кісток, тої енергії, яку виділяють котли, ми нагріваємо мастило – воно подається до котлів, де відбувається варка нашої продукції. Тобто ми не просто утилізуємо відходи, а плюс виробляємо продукцію. Ми вже випустили дві тестові партії м’ясо-кісткового борошна. Наразі воно не суперякості, але наближене до неї. Ми побачили для себе, що завод має потенціал, щоб вибратися з боргової ями і того стану, в якому він перебуває. Завод може працювати і заробляти на себе.

– Скільки сьогодні працює котлів?

– Працює один котел, який варить продукцію, але сьогодні ми підключаємо ще два, у яких теж буде варитися продукція. Зараз йдуть тестові проби, все готується для підключення усіх котлів. У нас є чотири нових котли. Наразі перевіряємо чи зможемо отримати необхідну якість, чи отримаємо потрібний результат і зможемо конкурувати із своєю продукцією. Спочатку котли працювали на електриці. Але ми вирішили піти іншим шляхом і отримуємо тепло від спалених кісток. Тому обходимося без електроенергії.

– Скільки на території накопичилося кісток?

– Сьогодні дуже важко це сказати через брак обліку. На офіційні дані спиратися неможливо – насправді кісток набагато більше. Якщо ми говоримо, що на території за документацією є 800 тонн різних нутрощів, то на сьогоднішній день це фактично компост. Наразі невідомо, що з цим робити. Навряд чи зможемо це спалити, бо воно лежало просто неба – і дощ, і сніг. Є програма рекультивації території навколо заводу і ми також включені у цю програму рекультивації. Тобто коли очищуватимуть територію, то повинні забрати і з території заводу відходи. Як саме відбуватиметься рекультивація, мені важко сказати, бо самої програми, на жаль, не бачив. Але у нас мають забрати цих 800 тонн, а залишаться тільки кістки.

– Які площі забруднені навколо заводу?

– Звучала цифра про 50 га. Сказати точно наразі не можу. Тому що не бачив проекту з рекультивації.

– Попередній директор після низки скандалів просто накрив туші і сказав, що з цього буде добриво. Наскільки я розумію, це неможливо через не дотримання технологій?

– Все це тривалий процес. І якщо говорити про ту ж силосну яму, то вона всередині теж має бути обкладена плівкою. Ми на своїй території таке зробили, адже в області може статися якийсь спалах хвороби, і ми повинні бути готовими до подібних випадків. Територія заливається бетоном, і все це можна буде скласти, а згодом утилізувати. Ті ж туші мали б спеціально складатися, пересипатися спеціальними препаратами, накриватися відповідними матеріалами. І тільки тоді можна говорити про те, що буде хороший компост. Плюс – дотримання всіх санітарних норм. А те, як раніше лежали ці туші, це все робилося абсолютно неправильно.

– Які напрямки діяльності ще розглядаються?

– Ми вже провели певний аналіз ринку. На ринку сьогодні дуже дорогий жир. Раніше завод виробляв мило і порошок. Наразі у нас тривають переговори із Польщею, при чому із представниками двох фірм. Одна з цих компаній розглядає можливість встановлення на нашому заводі лінії із переробки жиру, а інші готові вкладати кошти у виробництво м’ясо-кісткового борошна тощо. Але ми зіткнулися з проблемою, що в заводу не було документації – він ніби і був, і водночас його не було. Зараз ми вирішуємо це питання. На сьогоднішній день маємо вже технічні паспорти.

– А як з документами на землю, яких раніше не було?

– Наскільки мені відомо, ще під час будівництва заводу 1978 року було виділено не 3 га, а понад 20. Там передбачався дуже серйозний комплекс. Потім почали вносити зміни у документи і заводу залишилася лише ця ділянка з дорогою. Якби були площі більші, то було б доцільно, наприклад, займатися тваринництвом, що теж могло б привабити інвестора. Наприклад, на сьогодні ми плануємо відновити лабораторію, яка була раніше діяла на заводі. Те ж виробництво кормів потребує постійно перевірки – навіть декілька разів на день. Кім того, ми знали би про потреби підприємств Львівщини, яке потрібно борошно. У старих документах заводу є не тільки виробництво кормів, а є також і тваринництво, і рослинництво. Нині доцільно усе це відновити.

– ДП «Укрветсанзавод» зараз перебуває у стадії банкрутства. Має багатомільйонні борги, зокрема, за газ. Де взяти кошти на розвиток підприємства філії у Жовкві?

– Зараз у нас є велика підтримка губернатора. Він долучився до цієї проблеми, багато допомагає. Ми вже працюємо самі на себе. Щоправда, те, що заробляємо, відразу витрачаємо.  Долучаються люди. Наразі низькі зарплати, але ми розуміємо, що щойно почнемо випускати якісну продукцію, зможемо говорити про відповідні зарплати. Ведемо перемовини з центрами зайнятості. Сподіваюся, що за відповідної підтримки зможемо з нового року вже дати відчутні результати.

– Наскільки мені відомо, з’явився інвестор, до залучення якого причетний колишній гендиректор ДП Володимир Чечет. Що вам про це відомо?

– Я на 100% не володію інформацією. Все, що знаю, це те, що інвестор справді є і не один. Щонайменше троє. І закордонний, і український.

– На сьогодні підприємство є державним, а поява інвесторів свідчить, що готується грунт до приватизації ДП…

– Думаю, що йде до цього. Щоправда, на це можна дивитися по-різному. Моя особиста думка як людини, яка це просто бачила, а не директора, інвестор – це плюс, бо завод зможе піднятися з тої ситуації, в якій перебуває. Запрацювати і відбудеться поштовх у бік Європи. Буде чиста територія, буде чиста переробка. Крім того, до роботи підприємства може бути залучена громада. Якщо завод вивести з ДП у комунальну власність, наприклад, це ж теж плюс. На великому конгломераті ніколи всі підприємства не працюють однаково.

– Це правда, що було знайдено частину обладнання поза межами заводу?

– Так, установку виявив один з працівників. Скинули фотографію. На жаль, нема всієї документації, з якої б було зрозуміло, що було і де. Отут власне і є проблема, що це філія, яка підпорядковується одній структурі. Відстежити щось дуже складно, а на електронний облік завод перейшов лише 2015 року. Раніше йшло все у паперах. Знайти щось нереально.

– Знайдене обладнання вже на заводі?

– Так.

– Як те обладнання потрапило на брухт? До цього причетний екс-директор?

– На жаль, не знаю подробиць. У цей час ми саме готувалися до приїзду губернатора. Десь за день чи два надійшла ця інформація. У день приїзду мені якраз почали надзвонювати і нагадувати про агрегат. Відтак вже і губернатор дізнався. Тоді доручення отримала голова РДА і агрегат повернули нам.

– Тривалий час підприємство було без води. Чи сьогодні ця проблема вирішена?

– Так ми працюємо і на 90% вже вирішили питання. Є проект, є домовленість і будемо свердлити свердловину. Тобто буде своя вода.

– Попередня директорка заявляла, що для повернення води на підприємство, потрібно 2 мільйони гривень…

– Набагато менше. За 2 мільйони там була б вже ідеальна чистота, а на клумбах росли би квіти, працювали б усі котли і вироблялася б продукція. Для мене зараз основне завдання – вийти на нуль. Треба десь у межах 100-150 тисяч, щоб перекрити повністю борги із зарплати. Є ще інші витрати.

– Олег Синютка вже не раз говорив про спалювання сміття на Жовківському ветсанзаводі. Чи готове підприємство до утилізації побутових відходів?

– Була домовленість з громадою про те, що на даному етапі йдеться про спалювання кісток. Розробник котлів декларує, що ці котли не матимуть жодних викидів, натомість будуть давати тепло. Наразі йдуть тестові запуски і ми спалюємо кістки. За запевненням проектувальника, котли можуть бути ефективними для спалювання сміття. Тому на порядку денному стоїть і це питання. Один котел може завантажити за раз три тонни. У перспективі розглядається можливість тестування спалювання сміття. Але це буде обговорюватися з громадою.

– Тобто наразі вам і без сміття є що спалювати?

– У нас на пару місяців наперед є що палити у котлах. Сьогодні до нас почали надзвонювати багато нових підприємств, які готові завозити продукцію. За наявною аналітикою, було дуже багато підприємств. З моїм приходом це коло дуже звузилося. Але коли ми почали працювати з департаментом агропромислового комплексу ЛОДА, до нас почали приїжджати і телефонувати підприємства. Два котли – це по 3 тонни на одну зміну. Дві зміни – 12 тонн. Губернатор націлений на три зміни. Є проблема з людьми. Навіть ті, хто тут працював, не вірять, що підприємство запрацює, буде розвиватися. Мене ось відразу запитали: а чому Клину не дали грошей, а вам дадуть?

– Чи після Вашого приходу відбувся аудит на підприємстві?

– Фактично він був проведений за моєї ініціативи. Коли я прийшов на підприємство, то мене люди прийняли досить ворожо. Почалося все зі скандалів.

– Що виявили під час аудиту?

– Дуже багато невідповідностей. Ось, наприклад, за документами значиться каналізація, а мені кажуть люди, що її там нема, трубу давно викопали. Щоб дізнатися, виходить, треба копати і перевіряти. Бо за документами вона є. Те саме і з водою. Потім стало відомо, що за адресою заводу працювало ТзОВ з такою ж назвою, засновниками його були працівники держпідприємства, плюс родичі колишнього директора. Зрозуміло, що з працівниками важко налагодити контакт, бо вони всі причетні до низки ось цих неприємних моментів. До того ж я для них чужа людина. У ДП кажуть міняти людей, а де ж їх взяти? Були б кошти, знайшов би людей. Тобто на сьогодні треба дати результат без фінансування і без кадрів.

– На підприємстві є велетенська проблема з пацюками, яких там, мабуть, тисячі. Чи вирішується це питання?

– Цю проблему ми зараз не вирішимо. У пацюків є своя ієрархія, структура. Поки одні їдять, інші чекають, тому просто потруїти їх неможливо. На сьогоднішній день є багато нових технологій, коли, наприклад, один пацюк заражається через їжу, а відтак починає заражати інших. Але це питання до очищення території не буде вирішено. До того ж очищувати територію до кінця не можна, бо це загрожує іншою катастрофою. Гризуни не будуть мати що їсти, їм не буде куди подітися, тому вони підуть у місто.

– Які найближчі перспективніші напрямки роботи підприємства?

– Наш розробник котлів пропонує використовувати отриману теплову енергію від спалення кісток для висушування дерева. Потрібно збудувати якесь приміщення і ми зможемо висушувати дрова для населення.

– Свого часу були відкриті кримінальні провадження. Яка їх доля?

– Мені нічого невідомо. Я тільки хотів для аудиту дізнатися, які документи були вилучені. Мені повідомили, що вони знаходяться на експертизі, тому ніхто їх не може надати.

Оксана ДУДАР

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: