дивись.info

«Рюкзаки Авакова» вкотре довели, що нам потрібний Антикорупційний суд

«Рюкзаки Авакова» вкотре довели, що нам потрібний Антикорупційний суд

Вчора, 1 листопада, Солом’янський суд Києва відпустив фігурантів «справи рюкзаків» під  особисте зобов’язання, що є найм’якішим запобіжним заходом.

Чергове фіаско українського правосуддя відбулося 1 листопада. Спочатку Печерський районний суд Києва надав можливість внести заставу в 160 тис. грн. екс-керівнику Держагентства з питань залучення інвестиції часів президента Януковича Владислава Каськіва.  Каськіву інкримінують розкрадання в сумі 7,5 млн грн. А вже під вечір перейняв естафету  Солом’янський районний суд. Усіх фігурантів «справи рюкзаків» випустив під особисте зобов’язання. Зокрема сина глави МВС Олександра Авакова, екс-заступника міністра МВС Сергія Чеботаря та представника фірми-переможця тендеру з постачання рюкзаків Володимира Литвина.

НАБУ вимагало їх затримати із можливістю  внесення застави в загальній сумі в 14 млн грн. Суд вирішив – це занадто. Додам, що цьому тріо інкримінують розтрату державних коштів у сумі 2,1 млн грн.

Вже понад 2 роки в Україні ведуть дискусії щодо необхідності створення Антикорупційного суду. Цей суд має взяти на себе розгляд  корупційних злочинів. Створити його планують з нуля. Набрати абсолютно нових людей, які пройдуть відкритий конкурс за принципом відбору працівників в НАБУ та САП. Відповідно, саме справи, які порушують НАБУ та САП, будуть передаватися в антикорупційні суди. Проте президент не поспішає вносити законопроект, а депутати з коаліції не дуже і вимагають.

Причина на поверхні: ці суди не в їхніх інтересах, адже з часом і їхні справи можуть потрапити саме туди. А для чого, наприклад, Розенблату та Полякову, мати справу з незалежним судом, якщо досі існують добрі українські суди?

Необхідність створення судів на поверхні. Окрім справ «рюкзаків» та Каськіва можна навести масу прикладів українського судочинства. Розглянемо гучні скандали 2017 року.

Читайте також: Вбивство Аміни Окуєвої: чому Аваков та Грицак мають піти у відставку

Справа Насірова: в ніч на 3 березня детективи НАБУ вручили голові ДФС Роману Насірову повідомлення про підозру. За даними САП, дії Насірова завдали державі збитків у розмірі близько 2 млрд гривень. Гроші пішли по схемі повернення ПДВ підприємствам, які пов’язані із депутатом-втікачем Онищенком. За Насірова внесли заставу і зараз він спокійно відвідує робоче місце, більше того, вимагає поновлення на посаді. Адже за його словами ця справа – політичне переслідування та брехня. Справу переносять з місяця в місяць, користуючись можливостями законодавства та м’якістю суддів. Як-не-як, а 10 адвокатів Насірова свою роботу знають.

Справа Мартиненка: 20 квітня НАБУ затримало Миколу Мартиненка за підозрою у створенні злочинної організації і розкраданні 17,28 млн доларів при закупівлі уранового концентрату для державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Згодом його відпустили на поруки кількох депутатів та міністрів від «Народного фронту».  А 17 серпня Солом’янський суд дозволив залишати межі Києва й області і далі продовжив запобіжний захід у вигляді взяття на поруки.

Розенблат та Поляков: нардепи від БПП Борислав Рознблат та Максим Поляков від «Народного фронту» потрапили до списку нардепів, з яких ГПУ просила зняти недоторканість. НАБУ та САП розслідували причетність Полякова та Розенблата до лобіювання бурштинового бізнесу, так звана «буршитова справа».

Депутатам інкримінують кілька статей ККУ, зокрема, щодо хабарництва та зловживання службовим становищем. Суд обирає захід у вигляді застави: Розенблату 7 млн грн, а Полякову 608 тис. грн. 16 жовтня суд не зміг продовжити запобіжний захід Рознблату, а він вирішив скористатися моментом та вилетіти в Німеччину. Проте завдяки спецназу НАБУ його вдалося зняти з літака.

Ці справи, як і десятки інших, роками будуть тягнутися в українських судах. Багато справ вже розвалилося, ще ряд фігурантів корупційних скандалів втекли з країни.  В топ-справах, до яких прикута увага усіх ЗМІ, суди не можуть відразу виправдати корупціонерів. Але це стається з часом…

Наприклад 3 жовтня Вищий суд остаточно виправдав екс-керівників «Укргазвидобування» по справі «жижки для єрємєєвців».  Їх обвинувачували у діях на користь ТОВ «ВОГ Трейдинг», внаслідок чого «Укргазвидобування» недоотримало щонайменше 16,76 млн грн доходів. Йдеться про продаж навесні 2014 року фірмі 18,21 тис т скрапленого газу за заниженими цінами по прямому контракту, а не через біржовий аукціон.

3-го серпня Апеляційний суд Києва скасував вирок екс-керівникові департаменту матеріально-технічного забезпечення Держприкордонслужби Олегу Лантвойту, який отримав 10 років в’язниці за хабарництво, він отримав 300 тис. грн.

І таких випадків багато, особливо на регіональному рівні. І насправді важко чекати результатів роботи антикорупційних органів, доки в нас стара судова система. Ось ці кілька прикладів – це чіткий доказ того, що нам таки потрібно створити Антикорупційний суд.

Андрій ТКАЧУК,
Політолог, журналіст, громадський активіст
Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама