«Межа»: фільм, у якому все має значення

maxresdefault

16 листопада в Україні відбудеться прем’єра стрічки «Межа». Українсько-словацька картина оповідає про життя людей на кордоні між двома державами. ІА Дивись.info побувала на допрем’єрному показі українсько-словацького фільму «Межа» і вже готова ділитися враженнями.

Затвра, 16 листопада в Україні відбудеться прем’єра стрічки «Межа». Українсько-словацька картина оповідає про життя людей на кордоні між двома державами.

Журналістка ІА Дивись.info побувала на допрем’єрному показі українсько-словацького фільму «Межа» і готова ділитися враженнями.

«Межа» — це не той фільм, який дивляться з попкорном під рукою та великою компанією. Це фільм, який змусить замислитися над станом речей довкола, над стосунками між людьми, над тим, наскільки від наших рішень залежить доля тих, хто поруч.

Після перегляду стрічки виникає бажання сісти і подумати над тим, що ти побачив. А причин тому кілька.

https://www.youtube.com/watch?v=qdJc_MWqIbw

По-перше, це простий і зрозумілий сюжет. У центрі — сім’я, яка живе близько до кордону Словаччини та України. Для таких місць типовим є, коли голова родини займається контрабандою. Наш герой — очолює злочинне угруповання, яке нелегально перевозить через кордон цигарки. Це — єдиний заробіток сім’ї, яким тут займаються не одне покоління.

На жаль, це вічна тема для України. Новини про таких людей з’являються у наших стрічках Фейсбуку і на екранах телевізорів чи не щодня. Це те, що близьке нам. І коли про таких людей говорять з великого екрану, ще й зазначають, що події, які відбуваються, сталися 10 років тому, розумієш, що питання стоїть дуже гостро. Адже сьогодні, у 2017, нічого не змінилося. І навряд зміниться ще через 10 років. Тож, дивлячись кіно, не відчуваєш фальші і притягнутої за вуха драми.

Кадр із фільму «Межа»

По-друге, актори. Я бачила не один український фільм з низки тих, які вийшли у кінотеатрах цього року. На мою думку, акторський склад «Межі» — найкращий. Можна, звісно, говорити, що причина тому — половина словацьких акторів, але українські колеги нічим не гірші від них. Їх героям віриш, співчуваєш, смієшся разом. Тут навіть у грі дітей, маленьких ромів, немає фальші. А їх, до речі, взяли буквально з вулиці — у фільмі вони грають самих себе.

Якщо, наприклад, на перегляді тієї ж «Сторожової застави» мене не залишала думка, мовляв, добре, це тільки початок, зародження українського кінематографа, можна пробачити недосконалу гру, то після перегляду «Межі» у мене лишається тільки одне питання: чому в інших наших фільмах грають гірше?

Кадр із фільму «Межа»

По-третє, діалоги. Їх хочеш слухати. Розмови між персонажами «Межі» змістовні, вони мають значення, а не написані тільки для того, щоби розтягнути час. Тут картинка і слово співпрацюють, доповнюють одне одного. Крім того, діалоги подібні до буденного спілкування. Сценаристи наблизили героїв до глядача фразами, які не впишеш до підручника з української літератури. Це підкупає.

Читайте також: Це чудо, я не знаю, як нас взяли на великі екрани, — режисер фільму «Будинок «Слово»

По-четверте, деталі. Сцена з тим, як герої по черзі підпалюють сигарети запальничками, і досі не йде з голови. Як і епізод, де головний герой у час кризи танцює зі своєю матір’ю. Сигарета у її руках. Вочевидь, цигарки і їхній дим — головний символ фільму, елемент, який супроводжує наших героїв всюди, що підкреслює факт нерозлучності з контрабандним товаром навіть у побуті. Вони без нього не можуть жити.

По-п'яте, операторська робота. Кадри «Межі» органічні, яскраві, подекуди навіть незвичні (наприклад, сцена зі втечею мігрантів у лісі). Мартін Зіаран і Лукас Терен, оператори, продемонстрували, що навіть з невеликим бюджетом картинку можна роботи якісною.

Читайте також: Якщо ми на гібридній війні, тоді нехай ця зброя теж працює, — режисер фільму «Червоний» про українське кіно

По-шосте, музичний супровід. Якщо вас у тій чи іншій сцені чомусь не переконала гра акторів і картинка, то це точно зробить музика. Завдяки їй, навіть із заплющеними очима, можна сказати, що відбувається на екрані. Музика змусить вас або посміхнутися, або потягнутися до сумки за серветкою і витерти сльози. Це той випадок, коли звуки не йдуть у розріз зі словами чи, навіть, мовчанням.

Кадр із фільму «Межа»

Але є у фільмі і кілька моментів, які варто відзначити позначкою «мінус».

З неприємного — подекуди слабка мотивація героїв. Є два моменти, які мені здалися неповноцінними. Перший — рішення одного з кримінальних елементів вбити всіх інших. Другий — рішення дружини головного героя піти від нього. Так, з одного боку це очевидні і очікувані дії, але, як на мене, глядачу недостатньо пояснили, чому все ж все відбувається так, як відбувається. Можливо, це пов’язано з тим, що на екрани вийшла значно коротша версія фільму від тої, що була відзнята.  Хронометраж стрічки у кіно — 1 година і 50 хвилин. Натомість відзнятого матеріалу, за словами самих акторів, близько трьох з половиною годин. Імовірно, на монтажі вирізали не тільки розширені комічні сцени, а й ті, які більш детально пояснювали дії героїв.

Недостатня мотивація — це не критично, але вона зменшує напругу, яку фільм задає, спрощує його, хоча могла би навпаки підкреслити значущість і важливість теми.

І ще один момент, який залишився без відповіді для мене, це оголеність. Якщо на початку фільму, де нам показують ранок у ліжку і збори похапцем молодої пари, це виправдано, то далі… Чому донька головного героя обрізає волосся з оголеними грудьми у кадрі? Чому на святкуванні заручин п’яні гості, чоловіки, на фоні стрибають з оголеними статевими органами? На мою думку, драму у першому випадку і п’яну радість у другому можна було продемонструвати і без голих тіл.

То що можна сказати у підсумку? «Межу» варто подивитися. Купити квиток і подивитися фільм у кінотеатрі, інакше шансів на те, що ми побачимо ще один якісний фільм, стане менше.

Допрем'єрний показ фільму «Межа» у Львові. Фото: Дивись.info

Якщо ж піти на «Межу» не переконали мої слова, то, думаю, рівень фільму підтвердять касові збори у Словаччині. Там стрічка стала найкасовішим словацьким фільмом за всю історію їхнього кінопрокату. За 7 тижнів «Межа» зібрала у словацькому прокаті понад 1,8 мільйона доларів при бюджеті в 1,5 мільйона доларів (варто зазначити, що з Державного агентства України з питань кіно на фінансування фільму виділили 19% від загальної суми).

Окрім же схвального сприйняття словацьким глядачем, стрічку також оцінили і в Оскарівському комітеті. 20 вересня 2017 року Словацький Оскарівський Комітет обрав «Межу» претендентом від Словаччини на 90-ту церемонію вручення кінопремії «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».

Чи гідний фільм такого звання? З 16 листопада зможете зробити висновок самі.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: