Чому польська влада дістала ляпаса в Євросоюзі. Політогляд тижня

23660462_1614806481891763_1589711942_o
Джерело: Politeka

Чому Польща отримала показового ляпаса в ЄС і чим це загрожує Україні, як пройшли партійні збіговиська в Києві і чим займаються львівські депутати, читайте в політичному огляді тижня.

І знову про поляків

Цього тижня польська влада дістала ляпаса на головній політичній арені в Європі. Поки що цей ляпас є показовим, але з натяком на те, що в наступний раз кулак може бути стиснутим. І тоді відчуття для поляків будуть набагато важчими.

Так от, Європарламент схвалив резолюцію щодо Польщі, яка рекомендує запустити процедуру застосування санкцій проти країни та закликає уряд Польщі поважати верховенство права і основоположні права, закріплені в договорах, та різко критикує погіршення дотримання норм ЄС.

Євродепутатів турбує судова реформа, яку почав впроваджувати уряд Польщі кілька місяців тому. Вони закликають не вводити в дію нові закони, доки не будуть гарантовані засади незалежності судів. Окрім цього, резолюцією був рішуче засуджений «ксенофобський та расистський марш», який відбувся у Варшаві 11 листопада.

Читайте також: Ганущин вважає, що українцям не варто акцентувати увагу на заявах поляків

Це «дійство», організоване польськими правими націоналістами і неонацистами з нагоди дня незалежності Польщі, відбулося під гаслами, які остаточно скомпрометували усю імперську та шовіністичну суть сучасного польського суспільства і влади, яку це суспільство собі обрало. Не обійшлося на цьому «марші» і без України та українців.

Політ-шарж Ігоря Данилихи

Нам натякали, що про Львів ніхто не забув і рано чи пізно його повернуть до складу великої Речі Посполитої. Робити вони це будуть, скоріш за все, використовуючи наших місцевих націоналістів, які теж були помічені на цьому збіговиську. Але найцікавіше те, що ці новоспечені націоналісти повністю підконтрольні керівництву вітчизняного Міністерства внутрішніх справ і належать до «Нацкорпусу» Білецького, котрий без погодження з Аваковим, мабуть, навіть на сесії парламенту не ходить.

Читайте також: Як львівська влада проявила себе у скандалі з міністром Ващиковскі. Політогляд тижня

Не зайвим буде тут нагадати, що саме бійці Білецького за повного потурання поліції і нацгвардії Авакова кілька місяців тому захоплювали приміщення Львівської облради. Тодішня акція мала дві мети: довести Порошенкові, що не лише він є владою в Україні, тим паче в регіонах, де ніби-то йому тотально належить уся місцева влада, і продемонструвати нашим найближчим сусідам, що Львів не такий вже і український, що тут теж є незгідні з новою постреволюційною владою.

Тепер, коли українські «патріоти» ходять вулицями Варшави під лозунгами про польський Львів, можна з упевненістю сказати, що вороги у нас не лише за східними чи західними кордонами. У нас вороги спокійно функціонують в межах нашої держави і свої дії координують із міністерством, яке відповідає за внутрішню безпеку України. Куди дивляться наші спецслужби теж не зрозуміло? Чи усвідомлює це все Президент? Важко сказати. Складається таке враження, що заради збереження статус-кво в державі і збереження нинішньої «коаліції», у нас готові пожертвувати усім, в тому числі і Львовом.

Партійні збіговиська і війни антикорупціонерів

У Києві цього тижня відбулося 3 партійних збіговиська. Усі вони були різними і мали різні цілі. Однак усі проводились в контексті 2019 року, коли відбудуться чергові і президентські, і парламентські вибори.

Почалося усе з Форуму представників місцевих громад від БПП, участь у якому взяв сам Президент Порошенко. Сам Форум мав підсумувати вибори в об’єднаних громадах, що відбулися ще 29 жовтня, і кинути суспільству меседж, що попри усі заяви опонентів, партія влади користується популярністю і отримала більшість керівників новоутворених громад по регіонах.

І неважливо, що більшість цих голів йшли на вибори, як самовисуванці. Головне подати це суспільству так, що такою і була тактика президентської «партії». Все решта немає значення. Порошенко свою кампанію, на відміну від опонентів, розпочав давно. І цей Форум для нього був однією маленькою ланкою у побудові своєї історії успіху. Не більше і не менше.

Читайте також: 8 березня важливіше: топ-5 питань, які не розглядає Верховна Рада

Друге збіговисько, яке відбулося у той же день – перший за 3 останні роки з’їзд партії «Народний фронт». Як ви розумієте, з такою частотою проведення партз’їздів партію не побудуєш. Та й по великому рахунку, ніхто того у «Народному фронті» і не збирається робити. Дійство це було проведене задля того, щоб нагадати українцям про те, що Арсеній Яценюк живий. З чим вони успішно впорались. Українці побачили ребрендованого, змужнілого і все ще ображеного на Порошенка Яценюка.

Арсеній дав зрозуміти, що він ще занадто молодий, щоб покинути українську політику. А повертатись у політику йому конче необхідно, бо мало того, що головний гаманець партії Мартиненко, якого позбавили депутатського мандату і ведуть кримінальну справу, відмовився його фінансувати, та ще й його проект «Стіна» почав завершуватись. І не просто завершуватись, а завершуватись викриванням зловживань, які можуть привести до екс-прем’єра.

Із почутого на з’їзді можна зробити висновки про головні акценти, які протискатимуть фронтовики в найближчому майбутньому: конституційна реформа із фактичною ліквідацією поста Президента України, подальше нагнітання і загострення відносин з Російською Федерацією (але чомусь лише з нею?) та утримання коаліції з БПП найближчим часом будь-якою ціною. І тут не стануть на заваді жодні проблеми і образи: ані звільнення Яценюка, ані позбавлення недоторканності і кримінальна справа проти Мартиненка, ані «рюкзачна справа» проти Авакова молодшого. Головне втриматись у владі.

І тут вони з Порошенком посполиті. І саме тому, на цей з’їзд був делегований Гройсман. Цей гість продемонстрував, що Порошенкові не вигідне повне зникнення фронтовиків з політичного Олімпу, але щось робити для того, щоб їм допомогти він не буде. Адже все, що робить Гройсман – робить Порошенко, усі заслуги Гройсмана – заслуги Порошенка. Тому поки Гройсман керує урядом, в якому працюють більшість фронтовиків, усі його заслуги будуть приписані Порошенкові.

Читайте також: Про шаржі та інші «мальовидла» Ігоря Данилихи з нагоди 60-ліття (фоторепортаж)

Ну і на завершення історій із партійними посиденьками, не можна не згадати про з’їзд ВО «Батьківщина». Але лише згадати і не більше цього, адже його проігнорували всі засоби масової інформації, на відміну від згаданого трохи вище. Пересічний партійний з’їзд партійних функціонерів з опозиції, проведений у стилі ще не забутої, але забороненої в України, КПРС, який навіть не дав розуміння, які акценти ця партія робитиме у найближчі 2 роки.


 

Але ці партійні з’їзди затьмарила ситуація у наших новостворених антикорупційних органах. Почалося все з того, що одна з працівниць НАЗК звинуватила керівництво НАЗК у фальсифікації результатів перевірок е-декларацій. Ба більше, вона повідомила про те, що НАЗК має свого куратора в Адміністрації Президента України.

І тут понеслось! НАБУ відкрило справу проти керівництва НАЗК. ГПУ відкрила справу проти голови НАБУ Ситника. НАБУ відкрило справу проти Генерального прокурора Луценка. «Антикорупційна громадськість» вимагає тимчасово відсторонити керівницю НАЗК Корчак. Адміністрація Президента каже, що не має кураторів для НАЗК і вимагає припинити цю інформаційну війну між антикорупційними відомствами.

І ніхто уже не говорить про те, що за 2 роки діяльності НАЗК перевірила 55 декларацій із понад 1,5 мільйона поданих. Ніхто не говорить про те, що НАБУ разом зі спецпрокуратурою не посадили жодного хабарника. Уже ніхто не говорить про справу Авакова і про необхідність створення антикорупційного суду. Більше того, ми майже пропустили момент створення Державного бюра розслідувань, яке очолив колишній прокурор Пустомитівської прокуратури із прізвищем Труба, який ніби-то виявився кумом нардепа-фронтовика Пашинського. Хоча після того, як Порошенко призначив Дупу головою однієї з райдержадміністрацій, нас здивувати Трубою важко. І лише наші закордонні донори дивляться на нашу «еліту» і просто в шоці від того, на що вони потратили мільярди коштів платників податків різних країн світу.

Львівське затишшя

А на Львівщині депутати усіх рівнів зараз в бюджетному процесі. Усі пишуть проекти бюджетів і ділять між собою кошти. Голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка уже кілька місяців перебуває у якомусь інформаційному вакуумі, не продукуючи жодних важливих меседжів ані за Порошенка, ані проти Садового.

Дещо спробував розбавити ситуацію голова Львівської облради Олександр Ганущин, який цього тижня святкував своє дворіччя на цій посаді. Створив кілька інформаційних приводів, однак і там політикою не пахло. Два роки в облраді, яка складається з опозиційних до БПП партій, це вже свідчення того, що Ганущин вміє вдало балансувати між політичними силами і багато кому вартувало б у нього політиці повчитись.

Але все може змінити судова справа Парасковії Дворянин про поновлення на посаді його першого заступника, яка ніби-то поки що йде на користь першої. Можливо, тоді ми станемо свідками якихось цікавих політичних процесів на Львівщині. А так, змушені читати недолугі блоги Садового про те, як він перейменуванням однієї вулиці у Львові хоче унормувати польсько-українські відносини.

Можна спробувати ще назвати кілька львівських вулиць іменами визначних угорців, румунів і навіть росіян, можливо тоді усі ці країни перестануть заявляти про свої претензії до нашої. Можна зіграти на випередження і назвати якісь провулки іменами відомих словаків чи білорусів, щоб у разі виникнення якихось протиріч із цими сусідами, ми могли одразу їм закрити роти. І взагалі можемо спробувати перейменувати місто у Львів у місто славного миротворця Садового, який бажав усім добра у Фейсбуку, однак його так ніхто ніколи не обрав Президентом України.

Дмитро ПОСИПАНКО,

Світ на порозі нової холодної війни. Політичний огляд тижняполітичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: