21 листопада 1921 - останній день Української національної революції 1917 – 1921 років

bazar_geroy_vidznachenia_7
Меморіал у Базарі. Джерело фото: Малин Інформ malininform.com/

Колонка історика Івана Хоми.

2017 рік став роком 100 річчя початку Української національної революції, що завершилась у 1921 р.

Це доба, коли було відроджено українську державу під синьо-жовтим прапором на історичних територіях площею більше 900 тис. км.кв. Одночасно це доба, коли, мабуть, ми єдині з тих націй, що тоді відродили свої держави, але не змогли її утвердити.

Рік розмов, дискусій, конференцій, зустрічей і т.п. про Українську національну революцію 1917 – 1921 рр. є дуже корисним. До весни 2014 р., ми особливо не відчували необхідності витягувати з минулого все корисне і не тільки, заради створення сильної держави. Жили в стані, коли святкували проголошення IV Універсалом незалежності Української Народної Республіки (УНР), Акта Злуки УНР і ЗУНР, вшановували пам’ять Героїв Крут та інші події національної революції 1917 – 1921 рр.. Тоді ж ми одночасно толерували окупацію більшовиками УНР та весь комуністичний тоталітарний режим.

Читайте також: Військовий чин проголошення Львова столицею Західної України: із захопленням та без ілюзій

Все, що було колись нібито було, але начебто не про нас, начебто то не ми. А тут у реальності війна, агресія, окупація, анексія. Росія, як тоді так і тепер, запустила процес деконструкції України, тож нам його треба зупинити. І от розмови, осмислення про наші перемоги та поразки дуже допомагають, адже краще розумієш, що відбувається, заради чого все це і, чого слід очікувати. Замало такого штурму мозку нашою пам’яттю не може бути.

Завершилась революція в листопаді 1921 р. рейдом українських партизанських військових сил на терени окупованої російськими більшовиками Української Народної Республіки. Цей рейд більш відомий як «Другий зимовий похід Армії УНР».

Рейд був організований командуванням Армії УНР, що разом з особовим складом перебувало в Польщі. Цю військову операцію узгоджували з військовим командуванням Польщі. Командувачем було призначено Юрка Тютюнника.

Метою походу було підтримати повстанський рух, що охопив Україну весною-влітку 1921 р. проти політики «воєнного комунізму», що реалізовувалась більшовиками. Необхідно було надати десяткам повстанських загонів системного та організованого опору. Репресивна політика більшовиків сприяла формуванню національної свідомості в українського селянина. Однак, як показав час, ініціатива була втрачена і весь цей процес нагадував агонію, відчай, яким більшовики вдало скористалися.

Рейд, який очікував повстанський рух влітку 1921 р., на думку учасників мав всі шанси підняти українське населення. Однак, через різного роду організаційні зволікання, відсутність чіткої розвідувальної інформації, контррозвідки, належної конспірації, його розпочали трьома групами тільки в кінці жовтня 1921 р. На той час, більшовикам вдалось збільшити свою військову присутність, ЧК нейтралізували багато повстанських загонів та їх очільників, інші зневірились та втратили боєздатність.

Відповідно, листопадовий рейд 1921 р. перетворився в акт героїзму

Особливо, це стосується бою біля села Малі Міньки на Житомирщині, де була розбита Волинська група Ю. Тютюника кавалерією Григорія Котовського. Більше 400 учасників Волинської групи загинули, а більше 500 потрапили в полон. Були випадки, коли останньою кулею чи гранатою, щоб не потрапити в полон, вчиняли акт самогубства. Незначній частині учасників групи вдалось урятуватись та перейти польсько-радянський кордон. Полонених перевели в сусіднє село Базар. За результатами слідства до вищої міри покарання приговорили 359 вояків Армії УНР та розстріляли 21 листопада 1921 р. поблизу Базара. Розстріл проводився перед заздалегідь викопаною селянами довгою ямою.

Читайте також: Армія, що виграла війну за Україну

Перед тим, як писати про трагедію під Базаром, запитав у друзів та знайомих їхню думку, якщо б сьогодні був організований на окуповані Росією українські землі рейд, чи можна було б розраховувати на піднесення та підтримку з боку населення? Це після 4-х років російської окупації. Вважають, що швидше за все ми б не отримали підтримки і трагедія б повторилась. Запитав, чи в умовах існування незалежної держави Україна, чи потрібно нам у такий спосіб, тобто на межі трагізму, вирішувати існуючу проблему окупації? Градус популізму та багатослівності суттєво понизився. У розмові не йшлося про відмову від оборони, боротьби та повернення окупованих Росією українських територій. Навпаки трагедія під Базаром, найкраще нам демонструє наслідки, коли країна не має сильної духовної, політичної, правової та силової системи безпеки.

Іван ХОМА

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: