дивись.info

Фільм не про війну. Чи варто йти на «Кіборгів» у кіно?

Фільм не про війну. Чи варто йти на «Кіборгів» у кіно?

30 листопада у Львові відбувся допрем’єрний показ стрічки «Кіборги» про оборону Донецького аеропорту. Журналістка Дивись.info переглянула кіно і ділиться враженнями.

Про сюжет

«Кіборги» — військова драма, яка оповідає про оборону Донецького аеропорту восени 2014 року. Глядачу показують два тижні життя військових там. На той момент оборона аеропорту триває вже чотири місяці.

Над сценарієм працювала Наталія Ворожбит. Режисер каже, що авторка провела чимало часу разом з військовим на їхніх бойових позиціях, вивчала побут, записувала їх розмови. Окрім цього, до створення сценарію долучилися і самі військові, які брали участь у захисті Донецького аеропорту.

Читайте також: Якщо ми на гібридній війні, тоді нехай ця зброя теж працює, — режисер фільму «Червоний» про українське кіно

«Це, у першу чергу, художній фільм. Наталка Ворожбит написала сценарій за спогадами реальних людей. Але треба розуміти, що неможливо розповісти історію захисту Донецького аеропорту, яка тривала 242 дні, за двогодинний фільм. Тому ми, з дозволу наших консультантів, скомпонували деякі події, риси характеру героїв і дозволили собі  в кожного з наших персонажів вмістити кілька прототипів», — пояснює режисер Ахтем Сеїтаблаєв.

Режисер Ахтем Сеїтаблаєв. Фото: Вести

За майже дві години ми встигаємо зрозуміти, яка ситуація довкола аеропорту, бачимо, як ведуться бої, як себе поводять бійці і командування на місці, а також ті, хто керують усім «згори». Бачимо і стосунки між двома сторонами конфлікту: українськими бійцями і бойовиками з боку «ДНР», чуємо їхні думки про те, що відбувається.

Якихось несподіваних сюжетних ходів немає, що очевидно, з огляду на те, що фільм заснований на реальних подіях і кожен може дізнатися хроніку оборони Донецького летовища.

Про героїв

На передньому плані шестеро героїв: Серпень, Мажор, Гід, Субота, Старий та Марс. Усі вони з різних причин потрапили у зону бойових дій: хтось — бо військовий за професією, комусь — прийшла повістка, дехто — доброволець. Вони говорять різними мовами: українською, російською, суржиком. Вони мають різні погляди на майбутнє країни — одні вважають, що краще орієнтуватися на Захід, інші — що треба покладатися лише на себе і будувати Україну виключно такою, якою її бачать українці, а не хтось збоку.

«Це різноманітний погляд на те, що відбувається. Це непросте життя у своїй симфонії мислення, спогадів, нюансів тощо», — каже Ахтем Сеїтаблаєв.

За словами режисера, під час роботи над фільмом вони навіть не задумувалися над тим, що зібрали різні архетипи українських чоловіків. Але команді справді вдалося створити персонажів, яких впізнаєш. «Живості» картині додає герой, який не може воювати — йому стає погано, коли справа доходить до пострілів, до вбивств. І тут варто дякувати команді, адже вони не сліпо оспівували героїв війни, а показали, що вони не тільки кіборги, вони — люди.

Є місце й представленню бойовиків, їхнього погляду на ситуацію. Завдяки цьому, світ фільму стає об’ємним і більш глибоким.

На мою думку, далеко не всіх героїв встигаєш «роздивтися»: зрозуміти їхні мотиви, вчинки, слова. Причиною цього може бути те, що фільм суттєво скоротили. За словами режисера, «якісного матеріалу» відзняли на чотири години, але на великі екрани пустили версію, коротшу вдвічі.

Про декорації і музику

Окремої уваги заслуговують декорації. Під час перегляду видається, що зйомки дійсно проходили на Донецькому летовищі. Утім насправді це Київщина і Чернігів.

«Приблизно два місяці готувалися декорації спочатку під Києвом у павільйоні. Так з’явилася приблизно четверта частина терміналу у два поверхи. Наш художник-постановник спочатку збудував його, потім зруйнував і тоді ми стали знімати. Пізніше ми переїхали до Чернігова на запасний військовий аеродром і там, на злітній смузі, наш художник побудував зовнішню частину аеропорту — 50 метрів завдовжки, 30 метрів завширшки і 20 метрів заввишки», — каже Ахтем Сеїтаблаєв.

Фото: 5 канал

Якісна картинка допомагає краще заглибитися в атмосферу фільму. Допомагає у цьому і музика. Головним композитором фільму став клавішник гурту «Океан Ельзи» Мілош Єліч, а саундтреком обрали пісню цього бенду — «Мить» (наприкінці вона, вже у купі з роздумами від переглянутого, викликає непереборне бажання плакати).

Читайте також: «Межа»: фільм, у якому все має значення

Здебільшого музичні вставки з’являються під час діалогів героїв. І тут у мене є претензія. Так, музика оригінальна, цікава, заворожуюча (і компліменти можна ще довго перераховувати), але  вона досить різко з’являється і виходить, що тобі нав’язують драму. Відчуття, що тобі кажуть: «От зараз важливий момент, драма. Зверни увагу. Це саме той момент. Зрозумів?» І це трохи збиває.

Що у підсумку?

Зрештою, «Кіборги» — це фільм не про війну. Це кіно про героїв і про тих людей, які розбудовуватимуть країну. Саме тому у стрічці так багато діалогів і зовсім мало (як для військової драми) сцен боїв. Наскільки розмови героїв зачеплять глядача — казати не беруся. Мені особисто були знайомі усі тези, які звучали від них, тому нічого нового я для себе не відкрила. Фільм просто ще раз нагадав про неоднорідність нашого суспільства, про те, що варто шукати точки дотику, більше спілкуватися. Інколи сцени трохи притягнуті за вуха — важко повірити, що такі діалоги виникають на порожньому місці: сиділи і заговорили про те, якою має бути країна через 10-20 років (хоча, знову ж таки, я не була у Донецькому аеропорту, і не знаю, чи могло бути так насправді). Але вони не лишають байдужим і це головне.

Чи варто йти у кіно? Варто. Варто хоча б тому, що ми дійсно стали забувати про війну, варто тому, що ми часто забуваємо про те, що наша думка не є єдино вірною, варто тому, що це — перший повнометражний художній фільм про наших «кіборгів».

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Беловольченко Ганна
У 2016 році закінчила Донецький національний університет ім. Василя Стуса за спеціальністю «Журналістика». Вважає, що треба вміти писати просто про складне. Цікавиться суспільно-політичною тематикою.

Реклама

Реклама