дивись.info

Кінець шоу імені Саакашвілі, або Чому Порошенко знову виграв

Кінець шоу імені Саакашвілі, або Чому Порошенко знову виграв

17 грудня 2017 року можна вважати початком кінця проекту Саакашвілі в Україні, який був придуманий геніальними політтехнологами на Банковій для побудови Порошенкові нового іміджу під час майбутньої президентської кампанії – іміджу єдиного адекватного претендента на пост Президента України в 2019 році.

Ми всі стали свідками ідеально продуманої і настільки ж вдало виконаної вистави одного актора, який пожертвував собою заради популяризації режисера цієї вистави.

Ми більше року спостерігали за тим, як з Саакашвілі намагалися зліпити образ головного опозиціонера нинішній владі. Спочатку ідея полягала в тому, щоб сам Саакашвілі і його новоутворений політичний проект – «Рух нових сил» став альтернативою усім іншим опозиціонерам і таким чином забрав голоси Юлії Тимошенко, Андрія Садового, їхніх політичних партій та інших менш відомих та впливових політичних проектів. Однак, ідея не спрацювала.

Читайте також: Україна між двома імперськими амбіціями. Політичний огляд тижня

І не дивлячись на шалені ресурси вкладені у цей політпроект, його популярність не змогла перевищити рівень статистичної похибки. Тоді було прийняте рішення розпочати дуже тонку політичну гру, метою якої було максимально дискредитувати увесь протестний рух в Україні і довести його до маразму, створивши картинку повної відсутності адекватної альтернативи Порошенкові.

Саакашвілі у Львові після прориву кордону

Треба визнати, гра була дуже тонка і небезпечна, але уже зараз ми бачимо, що вона спрацювала повністю і сягнула поставленої мети. Позбавлення Саакашвілі громадянства України, його «героїчний» прорив кордону за безпосередньої підтримки усіх учасників опозиційного руху, так званий Міхомайдан, невдале затримання Саакашвілі і його звільнення обуреним «народом», вдале затримання Саакашвілі і його звільнення одним з найодіозніших судів України, кримінальні справи і допити в Генпрокуратурі, загроза екстрадиції в Грузію і акції протесту в вимогою імпічменту Порошенка.

Погодьтесь, це все виглядало маразматично у воюючій державі. Але це ще не був остаточний маразм.

Читайте також: Невдалий арешт Саакашвілі: хто від цього виграє і що далі

Остаточно це все перетворилось на фарс минулого тижня, коли спочатку з’явилась заява Саакашвілі про те, що у нього немає особистісних претензій до Порошенка, як Президента України, і він готовий до переговорів про майбутнє нашої держави.

А після цього проводить черговий марш за імпічмент і закликає натовп іти штурмувати Жовтневий палац. Натовп іде і штурмує, хоча там у цей час перебували пересічні кияни з дітьми, які до влади не мають жодного відношення. Натовп, який ніби-то вийшов на мирну акцію протесту. Натовп, у якому присутні представники усіх політичних сил, які гордо називають себе демократичною опозицією. Ця акція стала настільки ганебною, що навіть наразилась на публічну критику наших міжнародних донорів.

 

 

Що ж ми отримали на виході після усіх цих подій?

Перше. Остаточна дискредитація усього протестного руху в Україні, оскільки нам було наочно продемонстровано, як легко мирна акція протесту може перерости у збройне протистояння, заручниками якого стають звичайні громадяни України, які уже живуть передчуттям новорічно-різдвяних свят.

Друге. Остаточна деградація лідерів цього протестного руху. Чи правильніше сказати, «лідера» протестного руху Саакашвілі, який ніби-то і не має жодних претензій до Порошенка, але вимагає його імпічменту і організовує масові безчинства в столиці нашої держави.

Третє. Остаточне відсунення на маргінес усіх інших опозиціонерів, починаючи із Тимошенко і закінчуючи Лєщєнками, Найємами чи Соболєвими. Вони усі поступово, у ході цієї вистави, перетворились на аутсайдерів великої української політики.

Ну і четверте. Остаточне утвердження Порошенка у якості єдиного адекватного претендента на посту Президента України.

Усе! Завіса! Вистава закінчилась! Головний актор ідеально виконав свою роль і тепер може спокійно завершувати гастролі на одному з курортів. На сцену в’їжджає на білому коні режисер вистави. І на сцені він один. Нікого більше немає, адже хтось потонув у своєму смітті, хтось перетворився на політичне сміття, а когось головний актор цієї вистави витіснив на глядацькі місця. А переважна більшість глядачів просто втратила інтерес до вистави, яка називається українська політика.

Дмитро ПОСИПАНКО,

Світ на порозі нової холодної війни. Політичний огляд тижняполітичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама