Не наближатися ближче ніж на 200 метрів: чи запрацює закон з протидії домашньому насильству

Зокрема злочини, вчинені на ґрунті статевої належності або в присутності дитини, мають обтяжуючі обставини. Крім того, до таких належать злочини проти осіб з особливими потребами, які страждають психічними розладами або з вадами розумового розвитку.

В інтересах потерпілого, який постраждав від домашнього насильства, суд до сімейного тирана може застосувати такі обмежувальні заходи, як заборона перебувати в місці спільного проживання, обмеження спілкування з дитиною, заборона наближатися на певну відстань, заборона листування, телефонних дзвінків, скерування на лікування від алкоголізму, наркоманії чи інших залежностей.

Утім голова правління Міжнародної ліки захисту прав громадян України, правозахисник Едуард Багіров, незважаючи на усі позитивні моменти закону, не впевнений, що він запрацює так, як цього потребує сучасне суспільство.

«Якщо говорити про закон, його плюси та мінуси, то, безумовно, даний закон, у разі його реалізації на 100% на практиці, буде корисним. Закон обмежує загрозу з боку потенційного агресора, не важливо, який у нього статус – чоловік, брат, колега, сусід. Тобто обмежує насильство і, відповідно, це хороший закон і він повинен працювати, але закони самі по собі не працюють. Для того, щоб закон запрацював, необхідно створити державну структуру, яка б контролювала виконання цих законів. У даному випадку в нас в Україні – це норма Конституції і норма спеціальних законів. Є спеціальні органи, наприклад, органи прокуратури, які ведуть нагляд за законністю, щоб закони працювали. Органи поліції – правоохоронні структури, які також у випадку виявлення порушення цього закону притягують до відповідальності. Так ось, якщо у державі неякісно працює система контролю, прокуратура, не достатньо професійно працює правоохоронна система, то виникає сумнів у 100-відсотковій реалізації на практиці корисності для громадян України», – каже Едуард Багіров.

Однак в Україні система контролю, на жаль, далека від досконалості.

«Цей закон приймали для громадян України, то ж, відповідаючи на запитання, чи буде цей закон на 100% корисним для громадян України, чи буде цей закон за допомогою механізмів державного контролю правоохоронної системи 100-відсотково працювати на благо громадян України, які потенційно можуть бути жертвами насильства, я скажу – ні. У нас не працює державна система контролю правоохоронних органів, там нема професіоналів, які б могли в тих чи інших конкретних ситуаціях виносити правильні законні рішення для торжества закону. В нас нема прокурорів, які б знали закони і могли б цей механізм використовувати і, будучи наглядачем за законністю, покарати винних осіб шляхом притягнення до відповідальності, і адміністративної, і кримінальної. У нас нема традиції дотримання правил, коли цінність життя і здоров’я людини прописана у Конституції України як найвища соціальна цінність. Насправді, на практиці життя коштує п’ять копійок. І, відповідно, таке ж відношення до питання насильства щодо близьких чи не близьких людей. Не думаю, що цей закон запрацює щонайменше у найближчі 20 років на всі 100%. Але суспільство трансформується і розуміння людей того, що ці закони повинні працювати через державні механізми і механізми громадського впливу. Тобто якщо людина чує, що поряд сусід, п’яний чи наркоман, б’є свою дружину, дітей, матір, батька, то слід набирати номер тієї ж безпорадної поліції, щоб поліцейські приїхали і зафіксували. Інакше цей закон не працюватиме. Цей закон стосується кожного громадянина України, кожного поліцейського, кожного прокурора. І ми повинні разом змусити себе дотримуватися законності і водночас реалізовувати закон», – наголосив Едуард Багіров.

Оксана ДУДАР