дивись.info

Якими мають бути стосунки між лікарем і пацієнтом? Думки медиків

Якими мають бути стосунки між лікарем і пацієнтом? Думки медиків

Лікарі розповіли, які стосунки між ними і пацієнтами зараз у професійному полі та чому вони прагнуть страхування професійної відповідальності лікарів.

Сьогодні справа лікаря Олега Данкова, якого підозрюють у неналежному виконанні професійних обов’язків, знаходиться у суді. Але дискусії довкола теми лікарської помилки, недбалості та стосунків між лікарем і пацієнтом тривають і досі. Причинами для них у медичних колах також стають, за словами лікарів, страх і агресія з боку людей, що приходять на прийом.

ІА Дивись.info записали думки трьох львівських лікарів з цього приводу.

Олег Дуда, голова Українського лікарського товариства у Львові, заступник головного лікаря з хірургічної роботи у Львівському державному онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі:

Олег Дуда. Фото: Прес-клуб Львів

Поки існують лікарі і пацієнти, між ними існують етико-деонтологічні відносини. У розвинутих країнах світу вони більше врегульовані, у менш розвинутих — менше. На жаль, ми відносимося до тих держав, де вони практично неврегульовані. Практично всюди медики працюють на основі етичного кодексу лікаря —набору норм, правил поведінки надання допомоги. Етичний кодекс лікаря є вищий над законом. Наприклад, у Польщі кодекс визнаний Вищим конституційним судом як вищий від закону. Не можна судити про операцію, про надання допомоги кримінальним кодексом або якимось іншим. Наприклад, та ж евтаназія, маріхуанокуріння для онкохворих — це приклади, які виходять за межі закону, але ми їх бачимо у розвинутому світі.

Обов’язкове страхування від лікарської помилки є у всіх державах, як і страхування професійної відповідальності. Зараз справи лікарів розглядаються у нас на рівні цивільного права. Але якщо у кримінальному праві є презумпція невинуватості і треба довести, що ти винний, то в цивільному кодексі все навпаки. Якщо тебе обвинуватили, ти винний і можеш довести, що це не так. Для репутації лікаря і закладу це не добре
Олег Дуда

Що зараз є між пацієнтом і лікарем? На жаль, лікар знаходиться на форпості відповідальності за всю допомогу. Пацієнта не хвилює, чи є ліки, матеріали для забезпечення лікування, він хоче отримати результат. І це правильно. Відтак, у нас лікар не тільки лікар, а й економіст, фінансист. Якщо є якісь ускладнення, наш лікар може побігти в аптеку вночі щось докупити за свої кошти. Таке собі не може уявити польський, литовський лікар. Наш має враховувати, чи може пацієнт забезпечити собі це лікування. Закордоном такого немає — там просто призначають ліки і далі нікого нічого не хвилює. Але у таких відносинах є нюанси… У світі немає товарно-грошових відносин між лікарем і пацієнтом, адже люди страхують своє здоров’я і все чітко переведено в ранг роботи.

Щодо лікарських помилок. У розвинутих державах це врегульовано лікарськими самоврядними організаціями, які визначаються законом і мають свої повноваження. Ніхто крім лікарів не може оцінити, чи правильно інший лікар надавав допомогу.

Обов’язкове страхування від лікарської помилки є у всіх державах, як і страхування професійної відповідальності. Зараз справи лікарів розглядаються у нас на рівні цивільного права. Але якщо у кримінальному праві є презумпція невинуватості і треба довести, що ти винний, то в цивільному кодексі все навпаки. Якщо тебе обвинуватили, ти винний і можеш довести, що це не так. Для репутації лікаря і закладу це не добре.

Марія Чуйко, професорка кафедри педіатрії і неонотології Львівського національного медичного університету:

Марія Чуйко. Джерело: youtube.com

Ми також є звичайними людьми з людськими потребами і кожен, хто зі шкільної парти мріє про роботу лікаря, має на меті допомагати людям. Свого часу один відомий лікар ще на початку 19 століття сказав, що успіх діяльності лікаря залежить цілковито від поваги до нього і поваги лікарів один до одного. Сьогодні дуже часто ми чуємо з боку ЗМІ, у соціальних мережах звинувачення у бік лікарів про недбалість, недобросовісне ставлення до своїх обов’язків, неуважність до пацієнтів. Але не всі лікарі є такими. Є дуже багато медиків, які самовіддано працюють за невеликі кошти, і радіють тому, що у кінці своєї зміни вони бачать здорового пацієнта, що вони змогли надати ту допомогу, обсяг, який в кожній конкретній ситуації був доступний.

Я маю 37 років стажу. Такого брутального відношення між пацієнтом і лікар або родичем і лікарем, я не зустрічав, певно, ніколи.
Ярослав Книш

Починаючи з 90-х років, перинатальна служба суттєво змінила свою роботу. Відмічається командний підхід, багато зроблено для пацієнтів, вони отримали доступ до маленьких діток, новонароджених. Я думаю, що люди, які є батьками, розуміють, як не просто лікарю визначити, наскільки дитина страждає, дуже важко розпізнавати всі потреби дитини, визначати, що їй необхідно. І саме тому орієнтація лікаря-неонатолога має бути на найважче — якщо ми виключаємо найважче, ми будемо знати, що вберегли дитину від розвитку найгіршої ситуації.

Ми знаємо, що з боку пацієнтів створюють громадські організації, я також могла би бути їх членом, бо я мама трьох дітей. Першу дитину я втратила, вона померла при пологах. Я розумію батьків, які пережили це горе. Але лікар не є Бог. Він така сама людина, але має спеціальні медичні знання, вдосконалює їх протягом життя, у нього розвивається гострота, інтуїція, яка дозволяє як найновішому комп’ютеру побачити проблему, скласти алгоритм лікування в голові, який підійде саме цьому пацієнту.

Сьогодні, працюючи в стаціонарі, помічаю, що люди ставляться з острахом до нас. У квітні були одні відчуття, а вже коли я вийшла з відпустки у жовтні до пологового будинку, пацієнти стали боятися.

Страх —не найкращий помічник пацієнту в процесі одужання. Це викликає стрес.

Свого часу Блаженнійший Любомир Гузар казав: «Великий Божий дар бути людиною і важливо стати тією людиною упродовж життя». І друга цитата: «На сьогоднішній день мало бути добрим. Потрібно чинити добро». І якщо лікарі по одну сторону, а пацієнти по іншу будуть чинити добро, все буде добре. Кожен з нас буде питати себе, а якби я повівся, якби таке сталося зі мною.

Ярослав Книш, голова профкому Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги:

Ярослав Книш. Джерело: youtube.com

Французький хірург якось сказав, що є хворі, яким не можна допомогти, але немає хворих, яким не можна не нашкодити. Незважаючи на кваліфікацію лікаря, на те, що використані всі ресурси, втручаються інші речі, які впливають на перебіг захворювання. Тому ускладнення, які виникають навіть після правильно зроблених оперативних втручань, можуть трактуватися як пацієнтами, так і їхніми родичами, як лікарська помилка.

Я маю 37 років стажу. Такого брутального відношення між пацієнтом і лікар або родичем і лікарем, я не зустрічав, певно, ніколи. Звертаються люди вже наповнені негативом. Можливо, впливає загальна суспільна ситуація, яка є в країні.

Працівники екстреної медичної допомоги часто травмовані, іноді гинуть при виконанні службових обов’язків. Нас називають службовцями, але тих пільг, які мають службовці, медики не мають. Ми будемо вимагати, щоби були внесені зміни про підвищену кримінальну відповідальність за правопорушення щодо працівників екстреної невідкладної допомоги. Такого поки що немає.

Другий аспект — це страхування професійної відповідальності лікаря, чого поки що також немає. Ніхто не застрахований від лікарської помилки і цим вакуумом поки користуються адвокати. Якщо на законодавчому рівні буде забезпечено питання про страхування професійної відповідальності лікарів, напевно, зміняться відносини «пацієнт-лікар».

Скоріше за все ми будемо використовувати для цього платформу Українського лікарського товариства і приймати колективне рішення. Воно вже обговорювалося, оскільки назріло давно. Думаю, що це питання вирішиться, можливо, і цього року.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама

Реклама