В Україні будуть платні дороги — це європейська практика, — міністр інфраструктури (Інтерв'ю)

В інтерв’ю ІА Дивись.info міністр інфраструктури Володимир Омелян розповів про впровадження платних доріг в Україні, прийняття закону про таксі, який, за задумом, має покращити цей сервіс та наповнити бюджети, а також — про претензії до роботи свої підлеглих. Зокрема — керівника «Укрзалізниці» — Войцеха Бальчуна.

Пане Володимире, 15 листопада у Верховній раді має відбутися День інфраструктури. Ви та ваша команда презентуватиме близько двадцяти законопроектів. Які слід вважати найголовнішими?

Дійсно, у нас заготовлені близько двадцяти законопроектів. У першу чергу, це автомобільний блок: створення Дорожнього фонду, децентралізація «Укравтодору». Далі — блок морський, у якому ми говоритимемо про розвиток водних шляхів. І є ще достатньо великий комплекс, який спрямований на муніципальні громади.

До чого зводиться суть цих законопроектів?

Децентралізація «Укравтодору» передбачає ремонт доріг обласного і місцевого значення безпосередньо на місцях. Саме місцева влада буде за них відповідати. Кошти на це будуть виділятися з Дорожнього фонду. Щодо питань по морю, то тут ми говоримо про допуск суден під прапором інших держав, полегшення митних та інших процедур. Законопроекти, спрямовані на громаду, це, у першу чергу, закон про таксі. Всі процедури, які у ньому прописані, покликані значно зменшити податкове навантаження для того, щоби 90% таксистів, які перебувають зараз в тіні, вийшли у загальну правову площину.

Який зиск з цього?

Таксисти будуть захищені законом, а держава отримуватиме з того прибуток. Від цього закону ми плануємо мати 200-400 млн грн додаткових надходжень у бюджет щорічно. Як у державний, так і у бюджети місцевого рівня.

Більш глобальне питання. На якому етапі зараз проект «Шовковий шлях»?

По шовковому шляху ми бачимо чітку концепцію. Ми повинні через територію України провести ті потоки, які йдуть на Китай, на Європейський союз і країни Скандинавії. Зараз ми відпрацьовуємо ці схеми. Якщо буде все зроблено, зі Львівщини перші шляхи підуть, звісно, на Польщу. З цією метою робиться Бескидський тунель. Перспективи величезні. Вздовж транспортних коридорів розбудовується супутна інфраструктура.

Коли, зрештою, можна чекати на завершення роботи над проектом і його остаточний запуск?

Ми зробили тестовий варіант. Розуміємо, що технічно це можливо. Можливе наповнення вантажем. І якщо все окей, наступного року ми почнемо системно над цим працювати. В Міністерстві сформована команда, яка зараз відпрацьовує економічну політику, логістику і, власне, швидкість оформлення, всі митні процедури.

Нині Міністерство намагається усе робити, аби Україна отримала доступ до іноземних ринків. Одне з найболючіших питань тут — кордон з Польщею, де щодня у чергах стоять сотні автівок. Чи може Мінінфраструктури якось вплинути на це?

Кордон — це компетенція більше Державної фіскальної служби, а не Міністерства інфраструктури. Те, що ми зробили, це налагодили нормальний діалог з країнами-сусідами, щоби спільними зусиллями вирішити проблеми довкола кордону України, щоби не було цих черг. Черги спричинені чим? Є дуже мала кількість пропускних пунктів. Так, у нас буде безвізовий режим, і завдяки цьому, буде полегшення. Але одночасно з цим треба розбудовувати інфраструктуру. І ми цим займаємося.

Сьогодні багато питань існує довкола призначення гендиректора аеропорту «Бориспіль». Журналісти ІА Дивись.info писали запити, аби отримати інформацію про кандидатів. Але нам відмовили у цьому. Чи вбачаєте ви проблему у такій ситуації та як оцінюєте сам конкурс?

Є дуже проста логіка у тому, чому не надали інформацію. Ті люди, які подалися на конкурс, зараз працюють. І вони не хочуть мати проблем зі своїм нинішнім роботодавцем. Це нормальна європейська практика. Щодо самого конкурсу — побачимо, як він піде, але я вже казав, що не є щасливим. Я не бачу там хоча б 5-10 сильних кандидатів, які б змагалися між собою. Так, там є непогані, але їхні пропозиції дуже мене дивують.

Що з цим робити?

Будемо дивитися. Цього місяця вже має бути щось відомо, я сподіваюся. Тоді і поговоримо.

Наскільки я знаю, ви не задоволені не лише цим моментом. Останнім часом у вас доволі напружені стосунки з керівником «Укрзалізниці» Войцехом Бальчуном. З чим це пов’язано?

У мене немає емоцій на роботі. У мене є одна вимога — працювати. Є дуже багато речей, які досі не зроблені. І щонайменше у мене з’являється через це подив. Менеджери з великим досвідом у першу чергу роблять що? Формують якісну команду. Кадровий підбір я не можу пояснити. За якими критеріями він відбувається і хто ті люди нові, які з’явилися в «Укрзалізниці»? Другий момент — це системне бачення та приватизація своїх проблем. І низка таких інших речей оперативного характеру, які також впливають.

Пан Бальчун на посаді вже шість місяців. Це не відповідь з його боку, що «все погано». «Все погано» можна казати після тижня, місяця призначення, що «от халепа є в такій ситуації». Але після шести місяців на посаді таке казати… Мене це дивує.

Цього року на будівництво і ремонт доріг у бюджеті запланували 14,2 млрд гривень. Але Володимир Гройсман обіцяв збільшити видатки до 40 млрд. То скільки, зрештою, потрібно, аби вистачило на всі потреби?

14,2 мільярди гривень — це попередня цифра. Вона залишилося непроголосована. Нам треба хоча б 50 мільярдів щорічно протягом 5-10 років для того, аби відновити дорожню інфраструктуру України. Наразі ми маємо те, що маємо, у зв’язку з проблемами: війна, соціальні виплати тощо. Але я сподіваюся, що нам вдасться акумулювати зусилля з міжнародними організаціями, і ми усунемо усі проблеми.

Ви плануєте запроваджувати платні дороги. Чи готові українці до цього?

Платні дороги — це нормальна європейська практика. Ми наразі розробляємо закон про концесію, який регулюватиме такі речі. У першу чергу, обов’язково поруч з платною дорогою має бути безкоштовна. Друга річ — думаю, багато, в першу чергу, власників бізнесу, які відправляють вантажні автомобілі, будуть користуватися платними дорогами. Громадяни України будуть робити самостійний вибір.

Коли можна очікувати на платні магістралі?

Ми повинні розуміти, що це перспектива щонайменше кількох років. Наразі ми знаходимося у стані погодження закону. Якщо його приймуть, будуть вестися переговори з концесійними компаніями. Якщо все піде добре, то розпочнеться поступове будівництво. Ми повинні  про це говорити, але розуміти, що великі концесійні дороги прийдуть в Україну не раніше, ніж через 3-5 років.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО