Трагедія під Зеленопіллям: роковини смерті 36 бійців

11 липня 2014  о 4:30 ранку російська реактивна артилерія зі своєї території завдала потужного удару по позиціях українських військ. Тоді у селі Зеленопілля Луганської області загинули 6 прикордонників та 30 військовослужбовців Збройних сил України. Ще близько 100 осіб отримали поранення. Це було перше безпосереднє масоване застосування військ РФ проти Збройних сил України і що важливо — по тих точках, які не були у безпосередній близькості до кордону.

Того дня прикордонники разом з військовослужбовцями вийшли в опорний пункт у районі селища Зеленопілля, яке знаходиться за 17 км міста Ровеньки Луганської області. Вони мали прикрити визначену ділянку українського кордону. Відповідно, хлопці не займали бойову позицію, не зводили належних захисних фортифікаційних споруд. Разом в опорному пункті опинилися прикордонники із 2-ї мотоманевреної групи ДПСУ, а також військовослужбовці ЗСУ, що входили до батальйонної тактичної групи, сформованої з підрозділів 24-ї механізованої, 72-ї механізованої та першого батальйону 79-ї аеромобільної бригади.

О 4:30 ранку, за даними Міністерства оборони України, по них відкрили вогонь з відстані понад 15 км з боку державного кордону з Російською Федерацією. Гатили бойовики з «Торнадо-Г».

Спогади з військового шпиталю

Начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, полковник медичної служби Збройних сил України Іван Гайда був у шпиталі якраз тоді, коли привезли поранених хлопців. Каже, це був єдиний випадок, коли вони отримали такий великий борт із військовими.

«Це був єдиний випадок, коли безпосередньо до нашого центру доправили пацієнтів зі зброєю, боєприпасами і так далі. Часу тоді розбиратися не було. Була гостра необхідність евакуювати всіх звідти і своєчасно продовжити надавати їм медичну допомогу», — каже полковник медичної служби.

За його словами, серед пацієнтів були ті, чий стан був середньої важкості.

«Це були поранені, травмовані хлопці у стресовому стані. Уявіть собі – Зеленопілля це не те місце, де були бойові порядки, де бригада закопана в землю, зарита, з озброєнням… Це був звичайний польовий табір, далеко від кордонів, від небезпеки. І тут, раптом, вночі починається його обстріл із реактивних систем залпового вогню з далекої відстані. Якихось інженерних фортифікаційних споруд там не було. Хто у наметах відпочивав, а хто безпосередньо у кузовах автомобілів», — пригадує Іван Гайда.

Усього того дня до клінічного центру доправили понад 30 осіб.

Хто загинув

Найбільше загинуло військовослужбовців із 24-ї бригади. Вона переважно була сформована з бійців родом зі Львівщини:

1. Вихопень Василь Ігорович — молодший сержант.
2. Дишель Мар'ян Миронович — молодший сержант.
3. Колтун Володимир Михайлович — молодший сержант.
4. Костів Юрій Миронович — молодший сержант.
5. Лущик Віктор Федорович — молодший сержант.
6. Голуб Юрій Григорович — старший солдат.
7. Ковалик Василь Степанович — старший солдат.
8. Кратко Роман Зіновійович — старший солдат .
9. Кунтий Євген Олександрович — старший солдат.
10. Береза Іван-Віталій Володимирович — солдат.
11. Борис Ігор Володимирович — солдат.
12. Василиха Петро Степанович — солдат.
13. Вербицький Володимир Володимирович — солдат.
14. Логин Михайло Романович — солдат.
15. Мисик Тарас Ігорович — солдат.
16. Нагорний Юрій Васильович — солдат .
17. Попович Володимир Романович — солдат.
18. Руснак Микола Ігорович — солдат.
19. Цікало Богдан Богданович — солдат.
20. Шпирка Володимир Михайлович — солдат.

Ще дев’ятеро бійців несли службу у 79-й бригаді. Серед загиблих тут:

1. Ладиженський Олександр Васильович — старшина.
2. Голота Іван Іванович — сержант.
3. Новицький Анатолій Олегович — сержант.
4. Крук Олександр Олександрович — старший солдат.
5. Платонов Сергій Сергійович — старший солдат.
6. Бойко Віктор Михайлович — солдат.
7. Волков Олексій Віталійович — солдат.
8. Гнатуша Володимир Юрійович — солдат.
9. Плющ Михайло Вікторович — солдат.

Серед шістьох загиблих прикордонників був і полковник Ігор Момот, якому посмертно присвоїли звання генерал-майора.

1. Момот Ігор Федорович — полковник.
2. Луцко Анатолій Степанович — старший сержант.
3. Глущак Олег Миколайович — сержант.
4. Поляков Василь Вікторович — сержант.
5. Сирбу Дмитро Васильович — солдат.
6. Штолцель Вільгельм Володимирович — солдат.
7. Вовк Василь Ярославович — солдат.