дивись.info

Польща vs Бандера: навіщо полякам антиукраїнський закон

Польща vs Бандера: навіщо полякам антиукраїнський закон

Колонка політолога Андрія Ткачука.

Коли українська влада не має відповідей на запитання суспільства щодо робочих місць, цін та кризи, політики починають говорити про проблему двомовності та скасування депутатської недоторканності. В Польщі ж заговорили про національну пам’ять.

Що в Польщі не так?

На сьогодні політична ситуація в Польщі далеко не стабільна. Чого ж вартує лиш один скандал із судовою реформою. У грудні 2017 року польський президент Анджей Дуда підписав два суперечливі закони щодо судової реформи в країні. В Євросоюзі у Польщі виникло багато проблем через цю реформу. Саме у той день, коли Дуда підписав закони,  ЄС розпочав санкційну процедуру проти країни через запущені зміни в системі юстиції.

Прийняття закону парламентом супроводжувалося багатотисячними акціями протесту. Закон став загрозою для польської демократії та серйозно погрішив стосунки Польщі з ЄС.

Читайте також: Відновлення історичної справедливості чи Польща проти України, США та Ізраїлю

Також у грудні у Польщі змінився прем’єр–міністр та суттєво змінився склад уряду, ротації відбулися в дев’яти міністерствах.

Серйозні проблеми у Польщі із зменшенням робочої сили. Для прикладу: якщо порівнювати офіційну статистику, то середня зарплатня в Польщі вдвічі нижча, ніж у Німеччині. В Польщі дешевизна робочої сили є проблемою. Низька оплата спричинилася до того, що від моменту вступу до ЄС у 2004 році з країни поїхали понад два мільйони поляків. Передусім, до Великобританії та Німеччини, де умови праці кращі. Підприємства і комунальні служби Польщі відчули гостру нестачу робочої сили.

О’кей, нестачу робочої сили перекривали заробітчанами, в тому числі і з України. Але не зараз. Із наданням для громадян України безвізу  реальним стає зменшення кількості українських іммігрантів у Польщі. Наших співвітчизників  починають приваблювати тепер інші країни Європи, які стали доступнішими. Хоч ми у розуміємо, що безвіз – це ніби туристична прерогатива, та реалії вказують на те, що українці користуються ним задля заробітків.

Що ж, а підвищення рівня зарплат у Польщі теж не вирішить проблеми – адже це знизить привабливість країни для іноземних інвесторів, які й вже менше заходять на польський ринок.

Чому Україна?

Є кілька причин, чому такою собі жертвою електоральної вигоди польської влади стала Україна. Насамперед, це неспроможність української дипломатії. Грубо кажучи, наша влада сама дозволила Польщі так використати Україну.

Вперше українська дипломатія прогнулась під польський шовінізм у 2016 році з прийняттям Польщею резолюції «Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА». Тоді українська влада вирішила «підставити іншу щоку». Після того, як на ситуацію з Волинською трагедією Україна відреагувала стурбованістю, і навіть не глибокою, ми дозволили полякам використовувати нас в своїй внутрішній політиці.

Читайте також: Скасують безвіз? ЄС висунуло 6 вимог до української влади

Наступний важливий момент – це шалена міграція українців в Польщу. Цю тему піднімають радикальні партії та рухи. Знову ж таки зараз електоральної вигоди. На сьогодні 1,5 млн українців емігрували до Польщі. Водночас майже 300 тис. громадян України отримало дозволи на роботу, понад 2 млн – польські візи. І тут ми повертаємося до робочих місць. Польським працедавцям легше платити українським заробітчанам та мігрантам. Це дешевше та вигідніше. Виникає суспільне збурення, адже поляки втрачають робочі місця. Польські радикали почали відверто антиукраїнські кампанії.

Саме тому, нинішні дії польської влади одночасно і заспокоять суспільство і піднімуть рейтинги провладним політикам.

Що робити Україні?

Найгірше у відповіді на це запитання – це те, що вже пізно. Українська влада мала відреагувати ще на резолюцію щодо Волинської трагедії. Жорстка відповідь, яка підкреслила б національні інтереси України не допустила би такого розвитку подій.

Пікет біля польського консульства у Львові. 5.02.2018

Сьогоднішня відповідь Ради також не підсилить українські позиції. Вона стала лиш декларативною. І дуже сумно те, що більшість депутатів лиш критикують і засуджують польську сторону, натомість не пропонують належної реакції. Наприклад прийняття «Постанови про вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919 – 1951 роках». Грубо кажучи, це симетрична відповідь на минулорічну резолюцію поляків. Така відповідь захистила б національні інтереси, і польська сторона б розуміла, що на кожен наступний крок Україна може відповісти. А так рішення приймаються в односторонньому порядку.

Кому це потрібно?

Так от: політична криза, стагнаційний період в економіці, адже Польща дійшла до гарного рівня економіки (такого собі сильного середнячка), а далі такими темпами розвиватися важко. Це вже загроза владі, насамперед електоральна. Суспільство потребує відповідей. Рейтинги влади падають, в Дуди не найкраща позиція на наступний термін. А патріотична складова, момент історії та вшанування національної пам’яті завжди додасть балів.

Читайте також: Для кого прийнятий бюджет 2018? Головні цифри, за якими житиме країна

Але закон про «бандерівську ідеологію» в першу ж чергу вказує на недалекоглядність польської влади. Можна навіть сказати, що це скочування в політичний маргінес. Ситуативна електоральна перемога буде, але відповідей на запитання, що робити із робочими місцями – немає. А це головне, і напруження між поляками та українцями лиш зростатиме. На дистанції це реально серйозний промах польської влади.

Незважаючи на фінал цієї історії, висновок однозначний, на тлі економічних проблем та погіршення стосунків з ЄС, «бандерівська ідеологія» не допоможе нинішній польській владі зберегти свої крісла на наступних виборах.

«Рюкзаки Авакова» вкотре довели, що нам потрібний Антикорупційний суд

Андрій ТКАЧУК,
Політолог, журналіст, громадський активіст
Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама