Львів'янка у Нігерії: Україна на фестивалі культур світу в Лагосі (фото, відео)

В Лагосі щороку проводять дуже цікавий фестиваль – Small World. На цьому фестивалі представляють свої культуру, кухню, костюми чи таланти люди з різних країн, які живуть тут. Це благодійний фестиваль. Кошти, зібрані з квитків і реклами віддаються в різні благодійні організації.

Я дико хотіла туди потрапити. Україна цього року вперше себе там представляла і я дуже хотіла допомогти з організацією, але квиток був не з дешевих – 14000 найра (це приблизно 1000 грн), тому ми вирішили цього року зекономити і змирилися з тим, що ніхто нікуди не йде. Але нам пощастило мати дядька, який має відношення до організації фесту і за декілька днів до його проведення він запрезентував нам 2 квиточки. У мене було щастя повні штани, а дядьку висимо могорич.

Так от, вчора ми ходили на Small World 2018. Я поробила стоп’ятсот фото і планувала з вами поділитися, але якісь недобрі люди в кінці вечора вкрали мій телефон – welcome to Nigeria, блін. Тому, дякуючи моїй подрузі україно-татарці і гуглу, маю лиш декілька фото для вас.

Коротенько про фестиваль. Ідея його проведення виникла ще в 1995 році, коли декілька жіночих інтернаціональних організацій вирішили об’єднати свої зусилля і провести спільний вечір по збору коштів на благодійність.

І 8 березня в Міжнародний жіночий день 1996 року був вперше проведений фест. Тоді прийняли участь 55 країн і зібрали десь 800 дол. з квитків. З того часу фестиваль проводився щорічно, набирав популярності і останніми роками сума зібраних коштів сягає більше 100 тис дол за рік, а то серйозні гроші.

На фестивалі кожна країна має стенд, який прикрашає своєю символікою і пригощає гостей національною їжею. Також країни мають можливість презентувати себе на сцені, показавши різні таланти - зазвичай спів і танці. Тут беруть участь звичайні експати, які чи одружились з нігерійцями, чи працюють тут. Іноземців тут дуже багато і вони, зазвичай, тримають контакт один з одним і об’єднуються в благочинні чи просто національні організації.

Раніше українці виступали тут з росіянами, але цього року вирішили взяти свій стенд. І він був прекрасний. Прекрасні наші дівчата і хлопці в вишиванках пригощали налисничками, квашеними огірками, бендериками, біляшами, ковбасками, компотом і горілкою з перцем. Навіть наш посол з Абуджі (столиця Нігерії) приїхав допомогти.

Серйозно, дуже гарно наші виглядали і біля стенду постійно було купа людей цікавих спробувати нашої кухні. На жаль, вареників не було. Але як згадаю скільки то часу йде на їх ліплення, то розумію, чому ніхто не захотів цього робити. Бо ж їжу готують самі учасники – скидають грошима, розподіляють обов’язки і в день події все привозять на фест. Наступного року точно долучусь, щоб допомогти.

Серед інших стендів особливо запам’яталась мені Франція - моя любов. Там мене пригостили хорошими сирами, прошуто і булочкою. Тут це страшний дефіцит, а для мене, затятого сиромана і хлібомана, то смакувало як нектар богів. Ну і трохи французького вина підкорило моє серце повністю.

Голандці і бельгійці мали найпопулярніші і найкрутіші стенди – вони просто розливали безкоштовне пиво зі снеками ? В Росіян шось я нічого цікавого не знайшла, до стенду Нігерії навіть не підходила – вже набридла мені місцева кухня, а от на стендах Ізраїлю і Єгипту підвисла – у них були смачнющі десерти і напої.

 

Канадаці пригостили картоплею фрі з кленовим сиропом – цікавий смак, а Штати презентували всяку хімію ? Китай, Єгипет, Греція, Палестина, Індія, Мороко, Італія, ПАР, Кенія і багато-багато інших країн нас щедро нагодували і напоїли, а мені більше нічого і не треба для щастя )))

Після перекусу всі ломанулися до сцени. Там країни показували свої таланти. Хоч на сцені танцювали звичайні люди, далеко не професіонали, але виглядало досить пристойно. Це так круто, що небайдужі люди, в яких є робота-діти витрачають свій час-гроші і купу зусиль, щоб підготувати той номер і завдяки тому зібрати кошти на доброчинність.

Справді, дуже добрий і привітний фестиваль. Ну і на декілька годин відчула себе далеко від Нігерії, майже як вдома. Бо тут я говорила українською, їла не перчену їжу в оточенні дуже різних людей ?

Ірина ПІЛАТ

Народилася в м. Новояворівськ, з студентських років жила у Львові, а цього року переїхала в м. Лагос, Нігерія. Маркетолог у декреті, віднедавна блогер, дружина новоспеченого лікаря з Нігерії Фемі і мама солодкого хлопчика Лукаса