Колонка психотерапевта: Нормативна сексуальність, або про що говорять сексологи

З різних причин тема сексу (особливо в нашому суспільстві) досі лишається табуйованою, тож завжди йде під руку з соромом.

Навіть у дружній розмові мало хто говорить про секс вільно. Зазвичай ця розмова супроводжується жартами, нерідко повчаннями. І майже ніколи – розумінням. Тому не дивно, що певні проблеми, які виникають в цій сфері в парі, або в одного з парнерів - замовчуються. Виходить, що коли виникають проблеми, ускладнення чи питання в сексуальній сфері, людина лишається з цим на самоті. Хтось обирає продовжувати з цим жити, не звертаючи уваги на, наприклад, аноргазмію (відсутність оргазму), хтось – компенсувати проблему в інших сферах, хтось – шукає порад на форумах, чи в загальнодоступних джерелах. А там часто можна натрапити на дуже неоднозначну інформацію. І тут немає чиєїсь провини, прогалина лише одна – брак сексуальної освіти.

Читайте також: Колонка психотерапевта: яку літературу почитати для глибшого самопізнання

В цій статті я спробую окреслити загальні межі теми сексу, від яких відштовхуються в головній науці (а це саме наука, побудована на теоріях, дослідженнях, тестах, висновках) в даній галузі – сексології.

Що таке сексуальна норма

Існує 3 погляди на поняття норми в сексології.

1. Моральний підхід – він визначає норму, прийняту в суспільстві в певний період часу. Прикладом може слугувати прірва, яка розділяє сексуальну революцію в США і постулат, що “в Радянському Союзі сексу немає” майже в однаковий проміжок часу. Тобто, що є нормою в одному випадку, не є такою в іншому.
2. Середньостатистична норма – такий підхід є найпопулярнішим. Він дозволяє відштовхуватись від реалій, які є приблизно однаковими для всіх.
3. Психологічна норма – цей підхід говорить про те, що нормальна сексуальність – це всі здорові події (ідеї, думки, вчинки), які сприяють сексуальній соціальній адаптації.

Загалом, прийнятим поняттям сексуальної норми можна вважати наступне:

Здорова (нормальна) сексуальна поведінка є приємною, добровільною і такою, що виключає відчуття сорому, провини, страху і відрази.

В ідеалі, сексуальна поведінка має підвищувати самооцінку особи.

Норма сексуальної активності

В інтернеті та глянцевих ЗМІ нерідко можна знайти теми про те, яка частота сексу є прийнятною, чим відрізняються коханки і коханці з різних країн тощо. Але такі дані не можна приймати безумовно. Хоча б тому, що це питання має більш глибокі витоки, їх є три.

Норма сексуальної активності поділяється на індивідуальну, конституційну і парну (або норму в парі).

До визначення індивідуальної норми відносять такі показники як:

• Віковий. Всі ми чули або читали історії про сексуально активних дідусів. Але не варто забувати, що виключення лише підтверджує правило. І що завжди варто зважати на відповідність можливостям віку.

Хоча, для жінок тут є гарна новина:

Доведено, що пік жіночої сексуальної активності припадає на 35-45 років.

• Другий показник – динаміка. Якщо людині будь-якої статі завжди було достатньо 2-3-х разів близькості на тиждень, то коли вона скаржиться, що хотіла б хотіти більше – це не “справжня потреба”. Так само навпаки: якщо раптово потяг цієї людини знизився, і тепер сексуальне бажання виникає кілька разів на місяць без видимих причин – така, скоріше за все, просто психологічна особливість.
• Фізіологічна складова. Тут мова йде про фізіологічний і психологічний стан конкретної людини. Зрозуміло, що одна й та сама особа в звичайному стані та стані депресії буде прагнути до різної частотності. Набагато гірше, коли це не так.

Друга умова – конституційна норма. Ось про що, чомусь, ніколи не пишуть в журналах, а дарма. Згідно з нею, люди поділяються на 3 типи сексуальної конституції: вона буває сильною, середньою і слабкою.

Чим сильнішою є конституція, тим частіше в людини виникає сексуальне бажання та спроможність. Визначається сексуальна конституція низкою показників. Але якщо дуже спрощено – то рівнем тестостерону в людей обох статей.

Тому розповсюдженою є думка, що лисі чоловіки є кращими коханцями. Проте вона хибна. Вони не кращі (такого загального поняття взагалі не існує, бо це суб’єктивно),  просто бажання в них виникає частіше.

Теж саме стосується жінок: чим вищий рівень тестостерону (темне волосся, багато волосся на тілі тощо) – тим більша в неї потреба в сексі.

З великою долею імовірності можна сказати, що той сексуально активний дідусь, якого я вже тут згадувала – має сильну сексуальну конституцію. І це прекрасно. Проблема виникає тоді, коли виявляється, що в його бабусі вона слабка. Тоді пара “не співпадає” і розвивається дисгармонія.

Тому сексологи вивели ще й партнерську норму. До її критеріїв входить:

1. Парність та сексуальна гармонія. Співпадіння конституцій, бажань і можливостей кожного.
2. Зрілість. Можливість нести відповідальність за свої сексуальні дії.

Вважається, що якщо дівчина (а це найчастіше молоді дівчата, сексизм тут ні до чого) не в змозі відмовити своєму партнерові, вона є сексуально незрілою.

Також, в парну норму входить можливість отримувати задоволення від процесу та відсутність загрози здоров’ю.

Що таке “не норма”

Якщо говорити про сексуальну патологію (відхилення від норми, перверзії, девіації), то це не зона роботи психолога чи психотерапевта.

Проте, аби розрізняти чітко, я все ж наведу короткий список. Згідно з МКХ-10 – Міжнародною Класифікацією Хвороб 10-го перегляду (новий перегляд вийде лише в цьому році) сексуальними відхиленнями вважаються наступні:

• Фетишизм – збудження досягається за участю неживих предметів;
• Ексгібіціонізм – тенденція до демонстрації своїх статевих органів;
• Вуайеризм – прагнення до споглядання за іншими;
• Педофілія – сексуальне тяжіння до дітей;
• Садомазохізм – прагнення наносити або отримувати фізичні ушкодження, які супроводжуються болем;
• Некрофілія – потяг до мертвих людей.

Все, що поза цим списком  - не є розладом (хоча існує також велика категорія під назвою “неуточнені”), але може бути проблемою.

Майже всі дисфункції поділяються за стадіями, на яких виникають.

Існує 3 стадії:

1. Потяг
2. Збудження
3. Оргазмічна розрядка (або оргазм)

Читайте також: Все не так, як ми думали, або Міфи про психотерапію

Дисфункції, пов’язані зі стадією потягу, можуть включати зниження або відсутність бажання; небажання вступати в сексуальні стосунки (у дорослої людини); небажання мати, або відсутність сексуальних фантазій.

Еректильна дисфункція (відсутня, слабка, преривчаста ерекція) а також вагінізм (раптове скорочення м’язів вагіни) стосуються стадії збудження.

Аноргазмія (відсутність оргазму), передчасна єякуляція, або її відсутність – до стадії розрядки.

З цими стадіями, дисфункціями, порушеннями і працює сексолог. Звісно, ми не можемо виключати певних фізіологічних порушень або особливостей, тому візит для гінеколога та уролога є теж невід’ємним елементом.

Але оргазм, так само, як і збудження, відбувається в голові. І саме з нею (а точніше, думками, ідеями, переконаннями, формами організації свого сексуального життя) ми і працюємо.

 

Анна МОЗГОВА,

практикуючий гештальт-психотерапевт

Освіта: КНУ ім.Т.Шевченка, факультет психології, магістр (2010р.), Спеціальність: клінічний психолог.

З 2014 року – сертифікований гештальт-психотерапевт.

Додаткові спеціалізації: робота з харчовими розладами, сексологія.

Проходила навчальну практику в Київській психоневрологічній лікарні. Проводила дослідження на тему суїциду.